Вплив різних типів взаємодії як фактор успішності спільної діяльності спортивних команд

Abstract

Актуальність. Дослідження якісних показників спільної діяльності спортивних команд із різним типом взаємодії є актуальною проблемою спортивної науки та практики. Свідченням того є розширення кількості командних видів спорту, що ініціюється міжнародними спортивними федераціями. Як результат – збільшення представництва командних видів змагань у програмах Ігор літніх і зимових Олімпіад, чемпіонатах світу, континентальних першостей тощо. Мета дослідження – дослідити вплив різних типів взаємодії на якісні показники спільної діяльності спортивних команд і виявити психологічні та соціальні фактори, що сприяють підвищенню ефективності командної роботи в умовах змагальної діяльності. Матеріал та методи дослідження. Аналіз і узагальнення наукової та методичної літератури; педагогічне спостереження; анкетування, психодіагностичне тестування спортсменів; методи математичної статистики (аналіз середніх величин, ранжування, непараметричний дисперсійний аналіз (Н-критерій Крускала-Уоліса). У досліджені взяло участь 325 спортсменів віком від 13 до 41 років, різної кваліфікації, серед них 260 чоловіків та 65 жінок. Результати дослідження. Здійснено порівняльний аналіз якісних показників спільної діяльності групової самооцінки, групової організованості, групової ідентичності, групової взаємодії, групової суб’єктності, групових ролей, групової ефективності спортивних команд із різними типами взаємодії. За ранжуванням середньостатистичних даних встановлено рейтинг спортивних команд із різним типом взаємодії. Найвищу суму рангів (19) отримали команди з типом взаємодії спільно-синергічний (СС), тоді як найнижчі показники (11) зафіксовано у командах з типом спільно-взаємопов’язаний (СВ). Проміжні значення рангів отримали команди з типами взаємодії спільно-індивідуальний (СІ) – 18 та спільно-послідовний (СП) – 12 рангів. Висновки. У командах СС індивідуальні зусилля спортсменів та оцінка дій партнерів створюють сприятливий фон для розвитку цілісного групового ресурсу. Цей тип взаємодії є найбільш чутливим до дій партнерів, що позитивно впливає на сумарну ефективність і груповий результат. Натомість, спортсмени команд СВ відчувають таку спільність найменше.

Topicality. Research on qualitative indicators of joint activity of sports teams with different types of interaction is a topical problem of sports science and practice. Evidence of this is the expansion of the repertoire of team sports, initiated by international sports federations. As a result, the representation of team sports in the programs of the Summer and Winter Olympic Games, world championships, continental championships, etc. The purpose of the study is to investigate the influence of different types of interaction on qualitative indicators of joint activity of sports teams and to identify psychological and social factors that contribute to increasing the effectiveness of teamwork in competitive activities. Material and methods of the study. Analysis and generalization of scientific and methodological literature; pedagogical observation; questionnaires, psychodiagnostic testing of athletes according to methods; methods of mathematical statistics (analysis of averages, ranking, nonparametric analysis of variance (Kruskal-Wallis H-criterion). The study involved 325 athletes aged 13 to 41 years, of various qualifications, including 260 men and 65 women. Results of the study. A comparative analysis of qualitative indicators of joint activity of group self-esteem, group organization, group identity, group interaction, group subjectivity, group roles, group effectiveness of sports teams with different types of interaction was carried out. The ranking of average statistical data established the rating of sports teams with different types of interaction. The highest sum of ranks (19) was received by teams with the type of interaction joint-synergistic (JSy), while the lowest indicators (11) were recorded in teams with the type of joint-interconnected (JIt). Intermediate values of ranks were received by teams with the types of interaction joint-individual (JIn) – 18 and joint-sequential (JSe) – 12 ranks. Conclusions. In joint-synergistic (JSy) teams, the individual efforts of athletes and the assessment of partners’ actions create a favorable background for the development of a holistic group resource. This type of interaction is the most sensitive to the actions of partners, which positively affects the overall efficiency and group result. In contrast, athletes of joint-interconnected (JIt) teams feel such commonality the least.