The unusual beginnings of a pastor’s life. In memory of Bishop Lajos Gulбcsy, born 100 years ago

Abstract

The purpose of this research is to present, in chronological order, the early life and formative years of Lajos Gulбcsy, former bishop of the Reformed Church District of Transcarpathia, specifically focusing on the period preceding his formal pastoral ministry. Chronologically, this encompasses the time from his initial involvement in missionary work up to the commencement of his service as an ordained pastor. The research methodology is based on a combination of general scientific and specialized historical methods. Given the under-researched nature of the topic and the formulated objectives, a comprehensive search for primary sources was conducted. This included not only archival documents but also the bishop’s own recollections, an interview with his wife, and contemporary publications. The scientific novelty of the study lies in its detailed reconstruction of the first half of Bishop Gulбcsy’s life based on the uncovered sources – an era that proved decisive in shaping the motivations behind his episcopal activity following the political transition. From this perspective, no prior study has examined the life path of the most prominent figure in the revitalization period of the Transcarpathian Reformed Church. In conclusions it can be stated that Lajos Gulбcsy followed a truly unconventional life path before he was able to don the clerical robe. From a historical perspective, his life clearly reflects how the trajectory of Lajos Gulбcsy’s life was shaped and redirected by the events of the Second World War. Initially, Gulбcsy planned to pursue a technical career, for which he obtained formal qualifications. Later he began working at a factory that, at the time, was considered highly prestigious and could have offered him opportunities for advancement. His memoirs and the events of the time vividly illustrate the chaotic circumstances of the postwar transition and the personal responses they elicited (he was unable to continue his technical career and eventually chose the pastoral vocation). It is also evident how the redrawing of state borders under the new regime affected his private life – he was unable to pursue institutional theological training and had to settle for spiritual instruction available locally. Furthermore, the anti-religious and dictatorial nature of Soviet rule also left a profound mark on his life, as he spent seven years in various forced labor camps in Kazakhstan.Метою статті було розкрити в хронологічній послідовності той період життя реформатського єпископа Людвига Ґулачі, який передував його безпосередній пастирській діяльності. Цей період охоплює час від залучення його до місіонерської роботи і до початку діяльності в якості священника. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів. Зважаючи на невивченість теми та сформульовані завдання, здійснено пошук первинних джерел, що означає використання не тільки архівних документів, але й спогадів єпископа, інтерв’ю з його дружиною, а також публікації того часу. Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі опрацьованих джерел у ній вперше з максимальною деталізацією розкрито першу частину життя єпископа Людвига Ґулачі, яка згодом визначила рушійні засади його єпископської діяльності після 1991 року. У цьому контексті дослідження біографії найбільш значної постаті періоду відродження Закарпатської реформатської церкви наразі відсутні. Висновки. Встановлено, що життєвий шлях Людвига Ґулачі до того, як він став священником, склався незвичайно. В історичній перспективі яскраво простежується, як на життєві плани окремої особистості – Людвига Ґулачі – вплинула Друга світова війна, яка змінила первісні плани юнака, спрямувала їх в інший бік. З’ясовано, що спочатку Людвиг Ґулачі мріяв стати інженером, отримав відповідну освіту. Згодом продовжив свою діяльність на одному з найпрестижніших заводів того часу, який міг стати місцем для чудової кар’єри. Спогади та записи того часу пластично передають перехідний хаотичний стан повоєнної доби та пошук власних відповідей на таку ситуацію (неможливість продовження кар’єри інженера, вибір душпастирського покликання). Також простежено, як на особисте життя молодої людини вплинула зміна кордонів, спричинена новою імперією – замість інституційної підготовки на священника залишилася тільки можливість навчання на місці. На життя єпископа Людвига Ґулачі наклав свій відбиток і диктаторський радянський режим з його антирелігійною політикою, внаслідок якої він був репресований і провів сім років у трудових таборах Казахстану.