Не з коротким аршином…(Іван Котляревський у студіях Сергія Єфремова: до постановки проблеми)

Abstract

Одним із найуважніших і найсистемніших дослідників творчості Івана Котляревського був Сергій Єфремов — аналітик творчої спадщини нашого першокласика, редактор і видавець його творів. Але, як відомо, ім’я і праці репресованого в 1929-у за фальшивою «справою СВУ» С. Єфремова на кілька десятиліть були директивно виключені з літератури й літературознавства, що обумовило їх невикористання і замовчування. Водночас зауважено, що і в пору заборон деякі судження вченого «анонімно» прочитувалися в окремих студіях про І. Котляревського. Уважніше до відповідних праць С. Єфремова стали придивлятися в роки незалежності, переважно погоджуючись із думками академіка, а також і полемізуючи з ним. У статті, оформленій у «тезовому» форматі, акцентовано увагу на низці дослідницьких аспектів, що їх виокремив і достатньо ґрунтовно проаналізував С. Єфремов, незрідка вдаючись до полемізування з певними усталеними чи упередженими судженнями. Так, зокрема, він відзначив і поцінував Шевченкову еволюцію суджень про І. Котляревського, обґрунтував об’єктивну безпідставність звинувачень на адресу першого видавця «Енеїди» Максима Парпури, значно аналітичніше поглянув на природу появи й глибшу суть «Оди до князя Куракіна»…Зауважено на реалізації в студіях про І. Котляревського відомого єфремовського принципу періодизації нашого письменства — «громадського слугування літератури народові», на послідовності його наукових суджень, на увазі до бібліографічних джерел і питань українського книгодруку

Serhii Yefremov, an analyst of Ivan Kotliarevsky’s creative heritage and an editor and publisher of his works, was one of the most meticulous and systematic researchers of our first classic’s oeuvreh However, Yefremov’s name and works were suppressed and excluded from literature and literary studies for several decades following his 1929 repression under the false «Union of the Liberation of Ukraine case». Despite this, some of Yefremov’s insights continued to be circulated «anonymously» during these periods of prohibition. In the years of Ukraine’s independence, Yefremov’s works began to receive renewed attention. Scholars have mostly agreed with his academic perspectives while also engaging in debates with his viewpoints. This article, presented in a ‘thesis’ format, highlights several research aspects that Yefremov meticulously analyzed, often engaging in polemics with established or biased opinionsh Notably, Yefremov appreciated Shevchenko’s evolving judgments about Kotliarevsky, refuted the baseless accusations against the ੦rst publisher of the «Eneida (Aeneid)», Maxim Parpura, and provided a deeper analytical understanding of the «Oda do kniazia Kurakina (Ode to Prince Kurakin)». The article also emphasizes Yefremov’s principle of periodization in Ukrainian literary studies, particularly in his examination of Kotliarevsky’s works. This principle, described as the ‘public service of literature to the people,’ is explored through the sequence of Yefremov’s scholarly judgments, referencing bibliographic sources and issues of Ukrainian book printing.