Ідентичність українців та росіян та погляд на сусіда

Abstract

Метою статті є дослідження проблеми відносин між Україною та Російською Федерацією після проголошення незалежності України. Автори концентрують свою увагу на процесі становлення ідентичності в новостворених державах та на тому, як ідентичність вплинула на сприйняття сусіднього народу в Україні та Росії. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів з принципами об’єктивності, історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна роботи полягає у тому, що, використовуючи здобутки як вітчизняних, так і зарубіжних науковців та надбання соціологічної науки, автори пропонують власний погляд на проблему міждержавних відносин, аналізуючи її крізь призму національної ідентичності. Висновки. Україна і Російська Федерація по-різному ставилися до спільного історичного спадку перебування у радянській державі. Для України радянський досвід був сповнений проблем, пов’язаних з насадженням радянської ідентичності, яка так само ігнорувала потреби національної української, або відверто інструменталізувала українську національну ідентичність для потреб держави. Тому, розпочавши процес державного будівництва, найбільших успіхів в Україні досягли ті політики, які акцентували увагу на громадянській українській ідентичності. Процес «націоналізації» в Україні був неоднозначно сприйнятий в різних регіонах. Для РФ характерним був значний сентимент за радянськими часами, який ґрунтувався на ідеї величі радянської держави, що певною мірою відображало прагнення російських еліт та суспільства до відновлення цієї величі. Українська незалежність сприймалась у цьому контексті як виключно вороже для Росії явище. Підігріваючи імперські та націоналістичні настрої російського суспільства, російська влада вдало для себе створила образ української державності як небезпечного явища і використала цей образ при анексії АР Крим та розв’язанні війни проти України на Донбасі.

Целью статьи является исследование проблемы отношений между Украиной и Российской Федерацией после провозглашения независимости Украины. Авторы концентрируют свое внимание на процессе становления идентичности в новообразованных государствах и на том, каким образом идентичность повлияла на восприятие соседнего народа в Украине и России. Методология исследования основывается на сочетании общенаучных и специально исторических методов с принципами объективности, историзма, системности, научности и верификации. Научная новизна работы заключается в том, что, используя достижения как отечественных, так и зарубежных ученых и социологической науки, авторы предлагают собственный взгляд на проблему межгосударственных отношений, анализируя их с точки зрения формирования взгляда на соседнее государство сквозь призму национальной идентичности. Выводы. Украина и Российская Федерация по-разному относились к общему историческому наследию пребывания в советском государстве. Для Украины советский опыт был полон проблем, связанных с насаждением советской идентичности, которая, в свою очередь, игнорировала потребности национальной украинской идентичности или откровенно инструментализировала украинскую национальную идентичность для нужд государства. Поэтому, начав процесс государственного строительства, наибольших успехов в Украине достигли те политики, которые акцентировали внимание на гражданской украинской идентичности. Процесс «национализации» в Украине был неоднозначно воспринят в разных регионах. Для РФ характерен был значительный сентимент о советском времени, основанный на идее величия советского государства, что в определенной степени отражало стремление российских элит и общества к восстановлению этого величия. Украинская независимость воспринималась в этом контексте как враждебное для России явление. Подогревая имперские и националистические настроения российского общества, российские власти удачно для себя создали образ украинской государственности как опасного явления и использовали этот образ при аннексии АР Крым и развязывании войны против Украины на Донбассе.

The aim of the article is to study the problem of relations between Ukraine and the Russian Federation after the proclamation of Ukraine's independence. The authors focus on the process of identity formation in the newly created states and on how identity has influenced the perception of the neighboring people in Ukraine and Russia. The research methodology is based on a combination of general scientific and special-historical methods with the principles of objectivity, historicism, systematicity, scientificity and verification. The scientific novelty of the work is that, using the achievements of both domestic and foreign scholars and the achievements of sociological science, the authors offer their own view on the problem of interstate relations, analyzing them in terms of forming a view of the neighboring state through the prism of national identity. Conclusions. Ukraine and the Russian Federation had different views on the common historical legacy of being in the Soviet state. If for Ukraine the Soviet experience was full of problems related to the planting of the Soviet identity, which, in turn, ignored the needs of the national Ukrainian identity, or openly instrumentalized the Ukrainian national identity for the needs of the state. Therefore, having started the process of state building, the greatest successes in Ukraine were achieved by those politicians who focused on the civic Ukrainian identity. The process of «nationalization» in Ukraine has been ambiguously perceived in different regions. Russia was characterized by considerable sentiment after the Soviet era, which was based on the idea of the greatness of the Soviet state, which to some extent reflected the desire of Russian elites and society to restore this greatness. In this context, Ukrainian independence was perceived as an extremely hostile phenomenon for Russia. Warming up the imperial and nationalist sentiments of Russian society, the Russian government successfully created an image of Ukrainian statehood as a dangerous phenomenon and used this image in the annexation of Crimea and the outbreak of war against Ukraine in Donbas.