Кадрове забезпечення діяльності органів радянської прокуратури на Поділлі в 1922-1928 рр.

Abstract

Метою статті є на основі аналізу архівних та опублікованих джерел розкрити кадровий і персональний склад підрозділів радянської прокуратури Подільського регіону в 1922 – 1928 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (статистичному, пошуку, аналізу, синтезу, опису) та спеціально-історичних (порівняльно- історичного, проблемно-хронологічного, історико-системного) методів з принципами історизму, об’єктивності, науковості, системності та комплексності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що використовуючи значну кількість архівних документів, автори розкрили кадрове забезпечення органів подільської прокуратури в 1922 – 1928 рр. та встановили домінування таких критеріїв кадрового відбору як: ідеологічна та політична відданість більшовицькій доктрині, приналежність до соціального стану (робітничий клас або незаможне селянство) перед професійними та особистісними якостями претендентів на посаду. Висновки. Формування кадрового забезпечення органів радянської прокуратури на Поділлі (1922-1928 рр.) було глибоко ідеологізованим та здійснювалося відповідно до політики більшовицької партії. При призначенні працівників прокуратури пріоритетну роль відігравали такі критерії, як політична лояльність, партійна приналежність, соціальне походження та класова орієнтація кандидатів. Освітній рівень прокурорських працівників часто поступався місцем партійному стажу та досвіду в революційних органах юстиції. Підвищення професійної підготовки забезпечувалося шляхом створення короткотермінових юридичних курсів. Процес атестації був формальним, висновки атестаційних комісій були типовими та мали узагальнюючий характер. Першочерговими критеріями оцінки працівників окружних прокуратур слугували: партійна приналежність; освіта та рівень знань радянського законодавства. У досліджуваний період в органи прокуратури почали призначати жінок, з врахуванням їх моральних якостей і партійної приналежності, хоча їх відсоток був незначний. Українізація органів прокуратури проводилася повільно та здебільшого формально, внаслідок чого рівень володіння українською мовою залишався низьким, особливо серед прокурорських кадрів. Їх соціальний склад не відповідав задекларованим радянським ідеалам, оскільки більшість працівників були службовцями, а не вихідцями з робітничого класу і селянства. Відсоток українців в органах прокуратури був незначний, тут переважали представники національних меншин.The purpose of the article is to reveal the personnel and personal composition of the divisions of the Soviet prosecutor's office of the Podolsk region in 1922 - 1928, based on the analysis of archival and published sources. The research methodology is based on a combination of general scientific (statistical, search, analysis, synthesis, description) and special historical (comparative-historical, problem-chronological, historical-systemic) methods with the principles of historicism, objectivity, scientificity, systematicity and complexity. The scientific novelty of the work lies in the fact that using a significant number of archival documents, the authors revealed the personnel support of the Podolsk prosecutor's office in 1922 - 1928. and established the dominance of such criteria for personnel selection as: ideological and political commitment to the Bolshevik doctrine, belonging to the social class (working class or poor peasantry) over the professional and personal qualities of applicants for the position. Conclusions. The formation of personnel support for the Soviet prosecutor's office in Podillia (1922-1928) was deeply ideological and was carried out in accordance with the policy of the Bolshevik party. When appointing prosecutor's office employees, criteria such as political loyalty, party affiliation, social origin and class orientation of candidates played a priority role. The educational level of prosecutorial employees often gave way to party experience and experience in revolutionary justice bodies. Improving professional training was ensured by creating short-term legal courses. The certification process was formal, the conclusions of the certification commissions were typical and had a generalizing nature. The primary criteria for evaluating district prosecutors were: party affiliation; education and level of knowledge of Soviet legislation. During the period under study, women began to be appointed to prosecutors' offices, taking into account their moral qualities and party affiliation, although their percentage was insignificant. The Ukrainization of prosecutors' offices was carried out slowly and mostly formally, as a result of which the level of proficiency in the Ukrainian language remained low, especially among prosecutorial staff. Their social composition did not correspond to the declared Soviet ideals, since most employees were civil servants, and not from the working class and peasantry. The percentage of Ukrainians in prosecutors' offices was insignificant, and representatives of national minorities prevailed.