Проблема сповідання українським православним населенням ХІХ ст. (за матеріалами сповідних розписів Кам’янецького повіту Подільської губернії)

Abstract

Мета. У статті за матеріалами сповідних відомостей православних парафій Кам’янецького повіту Подільської губернії досліджуються причини та фактори, які зумовлювали невідвідування церкви та не проведення святого таїнства сповіді у дні Великого посту українським населенням ХІХ ст. Методологія дослідження. У контексті впровадження антропологічного підходу в історіописанні звернуто увагу на персоніфіковані та родинні приклади простолюду щодо їхніх можливих мотивів відсутності на сповіді. У вивченні церковно-статистичної документації вживано метод критичного аналізу, адже джерела створені представниками парафіяльного кліру з різним рівнем освіченості та виконавської дисципліни. За алгоритмом роботи методу деконструкції зі змістової частини джерел виокремлено необхідну інформацію. Наукова новизна. Вперше виокремлено визначальні чинники та ймовірні умови, які корегували сповідальну поведінку православних мирян вищеназваного періоду. Висновки. У будь-якому місці перебування людині необхідно пройти обряд сповіді. Сповідальник повинен перед священником щиросердно визнати свої гріхи, підтвердити намір щодо їхнього виправлення, вірити в Бога та сподіватися на Його милосердя. Відвідування парафіянами святого таїнства фіксувалося у сповідальних відомостях, у яких різними примітками парохи позначали причини відсутності на сповіді. Найпоширенішим записом було «за відсутності», без пояснень докладних мотивів. Із-поміж інших впливових чинників, які змінювали сповідальну поведінку мирян, можна назвати такі: втечі, безвісна пропажа людей; військова служба; трудова або шлюбна міграція в інші населені пункти; перебування в установах соціального захисту населення; навчання у різних учбових закладах; особиста домовленість із парохом; паломництво; належність до інших християнських конфесій; ув’язнення та заслання в Сибір; «духовна заборона»; малолітство; батьківська заборона дітям сповідального віку; слабкий стан здоров’я тощо. Визначальними факторами, які могли корегувати проведення священнодійства були: сповідування окремих категорій людей удома; наявність природних перепон, які заважали людям відвідувати храм; значна кількість мирян у межах однієї парафії та нестача у них представників православного кліру; неможливість виокремити для всіх говіючих осіб необхідний сповідальний час; «пульсація» домогосподарств у складі територіальної православної громади; наявність декількох храмів у межах населеного пункту; не виконання священником своїх посадових обов’язків тощо. Парохи порушували законний порядок проведення святого таїнства. Сповідували не осібно, а по декілька парафіян. Церква рекомендувала внести низку змін щодо регламенту проведення церковного обряду сповіді.

The purpose of the article, based on materials from the confessional information of the Orthodox parishes of the Kamenets district of the Podillia province, examines the reasons and factors that led to church attendance and the failure to conduct the holy sacrament of confession during Great Lent by the Ukrainian population in the 19th century. The research methodology. In the context of the introduction of the anthropological approach in the historiography, attention was paid to the personified and family examples of the common people regarding their possible motives for not confessing. The method of critical analysis is used in the study of church statistical documentation, because the sources were created by representatives of the parish clergy with different levels of education and executive discipline. According to the work algorithm of the deconstruction method, the necessary information was extracted from the content part of the sources. Scientific novelty. For the first time, the determining factors and probable conditions that corrected the confessional behavior of the Orthodox laity of the above-mentioned period are singled out. Conclusions. In any location, a person had to go through the rite of confession. The confessor had to sincerely acknowledge his sins before the priest, confirm his intention to correct them, believe in God and hope for His lenity. The parishioners' attendance at the holy sacrament was recorded in confessional records, in which the priests indicated the reasons for their absence from confession with various notes. The most common entry was «in the absence», with no explanation of detailed motives. Among other influential factors that changed the confessional behavior of the laity, the following can be singled out: flight, disappearance of people; military service; labor or marriage migration to other settlements; stay in institutions of social protection of the population; training in different educational institutions; personal agreement with the priest; pilgrimage; belonging to other Christian denominations; imprisonment and exile to Siberia; «spiritual prohibition»; infancy; parental prohibition for children of confessional age; poor health, etc. The determining factors that could correct the conduct of the sacred rite were: confession of certain categories of people at home; the presence of natural barriers that prevented people from visiting the church; a significant number of laity within one parish and a shortage of representatives of the Orthodox clergy; the impossibility of allocating the necessary confessional time for all the fasting persons; «pulsation» of households within a territorial Orthodox community; the presence of several churches within the settlement; non-performance by a priest of his official duties, etc. The clergy violated the lawful procedure for conducting the holy sacrament, confessed not in isolation, but by several parishioners. The Church recommended a number of changes to the regulations for conducting the church rite of confession.