Жанри passionmusic у творчості сучасних українських композиторів

Abstract

», 2024. – С.91-96.

Попередньо прослідкувавши історію становлення і розвитку жанру пассіонів у контексті перебігу європейських релігійних і мистецьких процесів, можна прийти до висновку про те, що в усіх типах жанру – псалмодичних, респонсорних, мотетних, ораторіальних страстях – безпосередньо відобразилися соціокультурні віяння їх часу. Так, на формування самого задуму жанру пассіонів могли вплинути ідеї несторіанства; псалмодичні страсті стали наслідком упорядкування церковною владою системи релігійного співу; респонсорний тип втілює зародження поліфонічної традиції, яка найкраще відповідала духу середньовічного міста і готичної архітектури; мотетні страсті отримали свій розвиток у контексті рішень Тридентського собору і Реформації; ораторіальні пассіони відобразили специфіку новочасного мислення і тенденцію секуляризації мистецтва. «Страсті» Й.С.Баха стали вершиною розвитку цього жанру, після чого стало зрозуміло, що його традиції вичерпано [2, с.262]. У другій половині ХХ століття страстна тема знову стає популярною у композиторській творчості. Проте, сам жанр здійснив стійку екстраполяцію, повністю перейшовши у галузь музики концертної. Це дозволило сучасним композиторам відійти від жанрового канону. Так, на прикладі своїх «Страстей Господа Бога Нашого Ісуса Христа» О. Козаренко демонструє спробу віднайти православний аналог протестантських пассіонів. На цій же основі розвивається потужна паралітургійна традиція, яка проявилося у різних підходах до трактування духовної тематики. Незважаючи на відхід більшості композиторів від жанрового канону, генетична «пам’ять жанру» дозволяє слухачу сприймати сутність страстного дійства як оповідь про жертву Боголюдини заради усього людства. Специфіка ж тлумачення сучасними композиторами євангельського змісту в кожному окремому випадку відкриває для науковців перспективи подальших досліджень жанру пассіонів у контексті полілогу епох і культур.