Оцінка ефективності зелених зон у збереженні біорізноманіття (на прикладі міських ландшафтів Києва)

Abstract

Збереження міського біологічного різноманіття визнано одним з пріоритетів для стійкого розвитку урбанізованих територій. Найбільш ефективне виконання функції збереження біорізноманіття, а отже й максимальні обсяги екосистемних послуг (ЕП) міські зелені зони (МЗЗ) здатні забезпечити у тому випадку, якщо виконуватимуть функції елементів екомережі. У роботі було представлено методику оцінки обсягів ЕП, що базується на визначенні ефективності МЗЗ у виконанні функції збереження біорізноманіття. Відповідно – обсяги ЕП цілком залежать від ефективності виконання зеленими зонами «екомережних» функцій. Для визначення реальних обсягів ЕП ми зважали і на потенціал МЗЗ, і на характеристики їх стану, що призводять до його втрати. На прикладі МЗЗ м. Києва було визначено: потенціал МЗЗ у виконанні ними функцій елементів екомережі; стійкість МЗЗ, як залишкову здатність до саморегуляції відповідно до сили та характеру антропогенного тиску; «індивідуальну» ефективність МЗЗ у збереженні біорізноманіття – E_biodiversity(g_a); обсяги ЕП – ES_biodiversity(g_a).

The conservation of urban biodiversity is one of the priorities issues for the sustainable development of urban areas. Urban green spaces (UGS) can provide the most effective biodiversity conservation function, and thus the maximum volumes of ecosystem services (ES), only if they function as elements of the ecological network. Therefore, the purpose of the study was to develop a methodology for assessing the volume of ES based on determining the effectiveness of urban green spaces in providing biodiversity conservation services and conducting this assessment on the example of green spaces in Kyiv. The potential of UGSs in performing their functions as elements of the ecological network was determined: the most "valuable" UGSs in Kyiv are currently 2%, 67% of UGSs have medium potential, and 11 sites have low potential. The sustainability of UGS was defined as the ability to self-regulate in accordance with the power and type of anthropogenic pressure: in 19% of the city's model polygons, UGS have medium levels of sustainability, in 2% – poor (1%) and very poor (1%) sustainability. In 32% of the model polygons, UGSs with strong sustainability are recorded. In 38% of the model polygons, there are low levels of anthropogenic pressure, so these areas have very strong sustainability of UGS in biodiversity conservation. The "individual" effectiveness of UGSs in biodiversity conservation – E_biodiversity(g_a) – was determined: three areas have high biodiversity conservation effectiveness, 5% are effective (above average), 67% of UGSs have below average, 15% have low biodiversity conservation effectiveness. The volume of ES was calculated – ES_biodiversity(g_a): 60% of the UGS of Kyiv provide ecosystem services for biodiversity conservation in volumes below average, 21% in average and 4% in volumes above average. Only 24 sites provide these ES in maximum volumes. The assessment based on this methodology can be a useful tool in environmental decision-making, as it allows identifying UGSs that need priority actions to improve their capacity to conserve the region's biodiversity.