Більшовицькі репресії проти сіоністських організацій та єврейської спільноти в Україні (20–30-ті рр. ХХ ст.).

Abstract

The purpose of the article is to analyze the ideological foundations and mechanism of the Bolshevik regime’s repressions against the Zionist movement and individual representatives of the Jewish community in Ukraine in the 1920s and 1930s. The research methodology is based on special methods of historical science – comparative-historical, problem-chronological, as well as on general scientific methods of analysis, synthesis and critical processing of sources, which, combined with the principles of historicism, objectivity and complexity, allowed for a comprehensive study of the stated issues. The scientific novelty of the study lies in the systematization and generalization of the mechanisms of political repressions directed against Zionist parties and representatives of the Jewish nation in Ukraine, as well as in revealing the relationship between the ideological attitudes of the Bolshevik leadership, everyday anti-Semitism and the practice of falsifying political accusations. Conclusions. The analysis of the processed documents and research works allows us to conclude that the Soviet authorities purposefully destroyed alternative forms of national self-organization of Jews in Ukraine, treating Zionism as an ideologically hostile movement and a threat to the political monopoly of the Bolshevik party, and the Jewish population as a potentially disloyal social group. The repressions, which began with selective arrests and liquidation of Zionist organizations in the early 1920s, in the middle of the next decade grew into mass persecutions, supplemented by accusations of “Trotskyism”, “espionage” and the active use of anti-Semitic stereotypes in investigative and punitive practice. As a result, the implementation of this policy led to the destruction of the political, cultural, and intellectual infrastructure of Jewish life in Ukraine, the marginalization of the national elite, and the loss of important forms of public self-organization, which became part of the broader process of establishing totalitarian control in Soviet societyМета статті – проаналізувати ідеологічні засади та механізм репресій більшовицького режиму проти сіоністського руху й окремих представників єврейської спільноти в Україні у 20–30-х рр. ХХ ст. Методологія дослідження ґрунтується на спеціальних методах історичної науки – порівняльно-історичному, проблемно-хронологічному, а також на загальнонаукових методах аналізу, синтезу й критичного опрацювання джерел, що в поєднанні з принципами історизму, об’єктивності та комплексності дозволили всебічно дослідити заявлену проблематику. Наукова новизна дослідження полягає у систематизації та узагальненні механізмів політичних репресій, спрямованих проти сіоністських партій та представників єврейської нації в Україні, а також у виявленні взаємозв’язку між ідеологічними установками більшовицького керівництва, побутовим антисемітизмом і практикою фальсифікації політичних звинувачень. Аналіз опрацьованих документів і дослідницьких праць дає змогу дійти висновку, що радянська влада цілеспрямовано знищувала альтернативні форми національної самоорганізації євреїв в Україні, трактуючи сіонізм як ідеологічно ворожий рух і загрозу політичній монополії більшовицької партії, а єврейське населення – як потенційно нелояльну соціальну групу. Репресії, які розпочалися з вибіркових арештів та ліквідації сіоністських організацій на початку 1920-х рр., у середині наступного десятиліття переросли у масові переслідування, доповнені звинуваченнями у «троцькізмі», «шпигунстві» та активним використанням антисемітських стереотипів у слідчо-каральній практиці. У підсумку реалізація цієї політики призвела до руйнації політичної, культурної та інтелектуальної інфраструктури єврейського життя в Україні, маргіналізації національної еліти та втрати важливих форм громадської самоорганізації, що стало складовою ширшого процесу утвердження тоталітарного контролю в радянському суспільстві