«Лояльність вірних народів». Маніфестація національного патріотизму під час візитів цісаря Франца Йосифа до Львова

Abstract

Метою статті є на конкретних прикладах (візитах імператора Франца Йосифа) показати, як різні групи репрезентували місто Львів, як це уявлення змінювалось із часом (від неоабсолютизму 50-х років XIX століття до широкої автономії початку ХХ століття), які соціальні групи домінували, як національні громади боролись за право бути почутим та як вони вибудовували символічні стосунки між імператором та підданими. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності та системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: історіографічного аналізу, узагальнення, кількісний, хронологічний, ретроспективний. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі стану вивчення питання в сучасній історіографії та співставлення наявних даних із доступними свідченнями того часу. Висновки. Протягом майже 70 років, з середини ХІХ до початку ХХ століття, Галичина як частина імперії Габсбургів пройшла шлях від жорсткого адміністрування з Відня до широкої автономії. Водночас змінився характер відносин між основними національними групами (поляками, євреями та українцями). Ці групи, використовуючи можливості, передбачені конституцією, розвивались і представляли себе перед владою, окреслювали символічні межі «1свій-чужий» та взаємодіяли між собою. Вони також мобілізували своїх членів на певні масові заходи, такі як візити імператора чи національні демонстрації. До середини XIX століття ритуал візитів імператора до провінції вже був відшліфованим до дрібниць, як і символічні ролі правителя. Цісар був меценатом, воєначальником, суддею, «батьком» тощо. Галичина та Львів (як столиця провінції) спочатку просто переймали ці ритуали і символи. Однак з часом місцеві еліти почали формувати власні програми, підкреслювати власну символіку, тобто активно брати участь в процесі. А імперські ритуали стали зразком, на якому місцеві еліти будували деякі національні традиції масової політики. Традиції демонстрацій, святкової ілюмінації, будівництва тріумфальних арок, військових оркестрів та багато іншого були запозичені з імперського ритуалу та адаптовані місцевими елітами до своїх потреб. Якщо ми зрозуміємо, як це працювало на рівні «вірні піддані вітають справедливого монарха», ми можемо по-іншому поглянути на масову політику початку ХХ століття, коли вулиці Львова стали сценою для політичної драми сучасності.

Цель статьи – на конкретных примерах (визитах императора Франца Иосифа) показать, как различные группы представляли город Львов, как это представление менялось со временем (от неоабсолютизма 50-х годов XIX века к широкой автономии начала ХХ века), какие социальные группы доминировали, как национальные общины боролись за право быть услышанным и как они выстраивали символические отношения между императором и подданными. Методологическую основу исследования составляют принципы историзма, объективности, системности. Использованы общенаучные и специальные методы исследования: историографического анализа, обобщения, количественный, хронологический, ретроспективный. Научная новизна работы заключается в комплексном анализе состояния изучения вопроса в современной историографии и сопоставлении имеющихся данных с доступными свидетельствами того времени. Выводы. В течение почти 70 лет, с середины XIX до начала ХХ века, Галичина как часть империи Габсбургов прошла путь от жесткого администрирования из Вены к широкой автономии. В это время изменился характер отношений между основными национальными группами (поляками, евреями и украинцам). Эти группы, используя возможности, предусмотренные конституцией, развивались, презентовали себя перед властями, очерчивали символические границы «свой-чужой» и взаимодействовали между собой. Они также мобилизовали своих членов на определенные массовые мероприятия, такие как визиты императора или национальные демонстрации. К середине XIX века ритуал визитов императора в провинцию уже был отшлифованным до мелочей, как и символические роли правителя. Император был меценатом, военачальником, судьей, «отцом» и так далее. Галичина и Львов (как столица провинции) сначала просто перенимали эти ритуалы и символы. Однако со временем местные элиты начали формировать собственные программы, подчеркивать собственную символику, то есть активно участвовать в процессе. А имперские ритуалы стали образцом, на котором местные элиты строили свои традиции массовой политики. Традиции демонстраций, праздничной иллюминации, строительства триумфальных арок, военных оркестров и многое другое были заимствованы из имперского ритуала и адаптированы местными элитами к своим потребностям. Если мы поймем, как это работало на уровне «верные подданные приветствуют справедливого монарха», мы можем по-другому взглянуть на массовое политику начала ХХ века, когда улицы Львова стали сценой для политической драмы нового времени.

The article focuses on concrete examples - the visits of Emperor Franz Joseph, and how the city of Lviv presented itself. And how this representation has changed over time - from the neo-absolutism of the 50s of the XIX century to the broad autonomy of the early XXth century. What social groups dominated, how national communities fought for the right to be heard. How they built a symbolic relationship between the emperor and his subjects. The methodological basis of the study comprises the principles of historicism, objectivity and systematics. General scientific and special research methods were used in solving the set tasks: historiographical analysis, generalization, quantitative, chronological, retrospective. The scientific novelty of the work lies in a comprehensive analysis of the state of study of the issue in modern historiography and comparison of existing data with the available evidence of the time. Conclusions. For almost 70 years, from the mid-nineteenth to the early twentieth century, Galicia as part of the Habsburg Empire went from brutal rule from Vienna to broad autonomy. At the same time, the nature of relations between the main national groups (Poles, Jews and Ukrainians) changed. These groups, using the opportunities provided by the constitution, developed and represented themselves to the authorities, delineated symbolic boundaries, interacted with each other. They also mobilized their members for certain mass events, such as the emperor's visits or other national demonstrations. By the middle of the nineteenth century, the ritual of emperor’s visits to the province had already been practiced, as had the symbolic roles of the emperor. He was a philanthropist, military leader, judge, “father” etc. Galicia and Lviv (as the capital city of the province) in the beginning were simply recipients of these rituals and symbols. However, over time, local elites began to form their own programs, emphasize their own symbols, that is, actively involved in this process. And this activity is important for understanding the history of the region at that time. Especially when you consider that imperial rituals have become a model on which local elites built some national traditions of mass politics. The traditions of demonstrations, festive illumination, construction of triumphal arches, military orchestras and much more were borrowed from the imperial ritual and adapted by local elites to their needs. If we understand how it worked at the level "faithful subjects greet a just monarch", we can look differently at the mass politics of the early twentieth century, when the streets of Lviv became a stage for the political drama of modern times.