Фабрикація справ періоду «великого терору»: архівно-слідча справа Петра Дрозденка

Abstract

Метою статті є дослідження та висвітлення механізмів діяльності органів Народних комісаріатів внутрішньої безпеки (НКВС) Радянського Союзу під час сталінського «великого терору» 1937–1938 рр., зокрема процес фальсифікації архівно-слідчих справ проти, навіть, лояльних до режиму громадян. Основна увага приділена аналізу архівно-документальних джерел, які демонструють всю цинічність, беззаконність та антигуманність радянської репресивної машини. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному аналізі архівних матеріалів. Використано міждисциплінарний підхід, що включає історичний аналіз, узагальнення, методи джерелознавства, а також елементи контент- аналізу офіційних документів. Дотримано принципи історизму, системності, науковості. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні кореляції звинувачень періоду «великого терору» та політичних тенденцій у Радянській державі в цей історичний проміжок; вказано деталі слідчих допитів заарештованих, що вказують на їх неприродність, побічно доводять застосування тортур. Висновки. Фальсифікація архівно-слідчих справ у період «великого терору» була не епізодичним явищем, а системним механізмом державної репресивної політики. Органи НКВС застосовували стандартні схеми створення неправдивих обвинувачень, включаючи примусові зізнання, фабрикацію доказів та відсутність об'єктивного судового розгляду. Ідеологічна вірність, класове походження та високі особисті якості жодним чином не могли врятувати від загрози репресій. Архівно-слідча справа П. Дрозденка є одним з безлічі прикладів того, як параноїдальний сталінський режим бачив «ворогів» серед усіх верств населення Радянського Союзу, чим, одночасно, користувалися оперативники НКВС, знищуючи людей заради нагород та фінансового збагачення. Висновки роботи мають особливу актуальність в умовах сучасної російсько-української війни, коли історичні методи репресій знову стають інструментом боротьби російського авторитарного режиму з національною ідентичністю українців.The purpose of this article is to research and highlight the mechanisms of operation of the People’s Commissariats for Internal Affairs of the Soviet Union during Stalin’s «great terror» of 1937– 1938, particularly the process of falsifying archival-investigative cases, even against citizens loyal to the regime. The main focus is on the analysis of archival-documentary sources that reveal the cynicism, lawlessness, and inhumanity of the Soviet repressive machine. The research methodology is based on a comprehensive analysis of archival materials. An interdisciplinary approach has been applied, including historical analysis, generalization, source studies methods, and elements of content analysis of official documents. The principles of historicism, systematic approach, and scientific objectivity have been adhered to. The scientific novelty of the study lies in highlighting the correlation between the accusations during the «great terror» and the political trends in the Soviet state during this historical period. It details the investigative interrogations of the arrested individuals, indicating their unnatural nature and indirectly proving the use of torture. Conclusions. The falsification of archival-investigative cases during the «great terror» was not an episodic phenomenon but a systematic mechanism of state repressive policy. Bodies of People’s Commissariats for Internal Affairs employed standard schemes for fabricating false accusations, including forced confessions, evidence fabrication, and the absence of an objective judicial review. Ideological loyalty, class origin, and high personal qualities could not protect individuals from the threat of repression. The archival-investigative case of P. Drozdenko is one of many examples of how Stalin’s paranoid regime saw «enemies» among all strata of Soviet society. At the same time, People’s Commissariats for Internal Affairs operatives exploited this paranoia to destroy people for rewards and financial gain. The conclusions of this study are particularly relevant in the context of the ongoing Russian-Ukrainian war, where historical methods of repression are once again becoming an instrument of the Russian authoritarian regime’s struggle against the national identity of Ukrainians.