Державна кадрова політика в системі публічної служби України: нормативно-правове забезпечення

Abstract

У статті обґрунтовано, що процес становлення державної кадрової політики в системі публічної служби є складним, багатокомпонентним, тісно взаємопов’язаним із нормативно-правовим забезпеченням цієї сфери, проходженням певного алгоритму його напрацювання. Задля покращення правового регулювання державної кадрової політики в системі публічної служби, нормативно-правові документи мають бути логічно взаємопов’язані та узгоджені з принципом системності: доктрина – концепція (закони) – стратегія – план. З’ясовано, що здебільшого, цей процес відбувається безсистемно та за відсутності доктринальних документів. У цьому аспекті важливу роль відіграло б вироблення кадрової доктрини як висхідної концептуальної ідеї. Становлення та розвиток державної кадрової політики в системі публічної служби України тісно пов’язаний із формуванням самого інституту публічної служби та його підсистем: інституту державної служби, інституту служби в органах місцевого само- врядування, інституту політичної служби, інституту патронатної служби. Важливим у цьому напрямку є прийняття не лише від- повідних законів, які регулюють взаємовідносини у цих сферах, але й окремого норматив- но-правового документу про публічну службу, який би регулював загальні її питання. Акцентовано на ризиках у затягуванні цих процесів, зокрема щодо остаточного прийняття законопроєкту «Про службу в органах місцевого самоврядування», формування ефективного кадрового резерву, вироблення дієвих механізмів добору на публічну службу та ін. Аналіз скасованих документів, затверджених Указами Президента, засвідчив постійну актуальність кадрових питань, прийняття певних рішень, спрямованих на вирішення проблем, пов’язаних із: розвитком законодавства про державну службу, комплексною підготовкою державних службовців, адаптацією інституту державної служби в Україні до євростандартів і його реформуванням та ін. Водночас у цих стратегічних доку- ментах розроблялись першочергові заходи, спрямовані на вдосконалення формування та реалізацію державної кадрової політики як самостійного напрямку, що підтверджувало її пріоритетність. Аналіз сучасного стану нормативно- правового забезпечення демонструє зміну пріоритетності державної кадрової полі- тики, розгляд її як окремого напряму, складової реформування публічного управління загалом, визначення несуттєвих індикаторів у сфері публічної служби та їх запланованих результатів у прийнятих стратегічних документах. У чинному законодавстві у сфері публічної служби виявлено концептуальні зміни розуміння служби як діяльності. Зроблено висновок, що у цій частині державна кадрова полі- тика має бути спрямована на модернізацію системи публічної служби, що частково враховано у прийнятій Стратегії реформування державного управління України на 2022–2025. Позиціонуючи державну кадрову політику як науково обґрунтовану, цілеспрямовану та розраховану на тривалий період стратегічну діяльність держави, вважаємо, що вона має базуватись на цілісному нормативно-правовому підґрунті.

The article substantiates that the process of formation of the State personnel policy in the public service system is complex, multicomponent, closely interrelated with the regulatory and legal support of this area, and follows a certain algorithm of its development. To improve the legal regulation of the state personnel policy in the public service system, regulatory documents should be logically interconnected and consistent with the principle of consistency: doctrine – concept (laws) – strategy – plan. It was found that, for the most part, this process is haphazard and in the absence of doctrinal documents. In this regard, it would be important to develop a personnel doctrine as a bottom-up conceptual idea. The formation and development of the state personnel policy in the public service system of Ukraine is closely linked to the formation of the institution of public service and its subsystems: the institution of civil service, the institution of service in local self-government bodies, the institution of political service, and the institution of executive support service. In this regard, it is important to adopt not only the relevant laws regulating relations in these areas, but also a separate legal document on public service that would regulate its general issues. The author emphasizes the risks of delaying these processes, in particular, the final adoption of the draft law “On Service in Local Self- Government Bodies”, the formation of an effective personnel reserve, the development of effective mechanisms for recruiting for public service, etc. The analysis of the abolished documents approved by the Presidential Decrees showed the constant relevance of personnel issues, the adoption of certain decisions aimed at solving problems related to: the development of civil service legislation, comprehensive training of civil servants, adaptation of the civil service institution in Ukraine to European standards and its reform, etc. At the same time, these strategic documents developed priority measures aimed at improving the formation and implementation of the state personnel policy as an independent area, which confirmed its priority. The analysis of the current state of regulatory and legal support demonstrates a change in the priority of the state personnel policy, its consideration as a separate area, a component of public administration reform in general, and the definition of minor indicators in the field of public service and their planned results in the adopted strategic documents. The current legislation on public service reveals conceptual changes in the understanding of service as an activity. It is concluded that in this part, the state personnel policy should be aimed at modernizing the public service system, which is partially taken into account in the adopted Strategy for Public Administration Reform of Ukraine for 2022–2025. Positioning the state human resources policy as a scientifically grounded, purposeful and long-term strategic activity of the state, we believe that it should be based on a comprehensive regulatory framework.