Історико-культурна спадщина України в умовах екзистенційного виклику

Abstract

Мета статті – оцінка становища історико-культурної спадщини України в умовах надзвичайно високого рівня загрози її існуванню внаслідок повномасштабної війни російської федерації проти України та майбутніх перспектив. Наукова новизна полягає у постановці та презентації комплексу теоретико-методологічних аспектів ідентифікації, персоніфікації, деколонізації, загальнонаціонального та світового значення історико-культурної спадщини України, її збереження та використання; аналізу об’єктивних тенденцій формування умов її майбутнього існування. Висновки. Виклад матеріалу, зокрема певних дискусійний питань, дозволяє зробити висновки щодо основних концептуальних положень, ідентифікації і персоніфікації матеріальної та духовної спадщини України, деколонізації музейного контенту. Це відкриває шлях для визначення обсягу, національної, мультикультурної та загальносвітової складових, внеску української історико-культурної спадщини у розвиток світової цивілізації. Реалії сьогодення вимагають формулювання нових засад захисту та збереження пам’яток історії і культури (монументального мистецтва та археології як нерухомого та рухомого компонентів спадщини, інституцій її місцезнаходження – музеїв, заповідників, науково-дослідних, навчальних закладів та ін.); дослідження особливостей формування нових контурів історико-культурного простору, його існування та розвитку в умовах продовження воєнних дій і після їх завершення, нових засад пошуку та повернення історико-культурної спадщини на основі міжнародного права; вдосконалення існуючого світового законодавства з урахуванням специфіки сучасних форм агресії та військових злочинів на основі фактологічного матеріалу російсько-української війни.

The aim of the article is the assessment of the situation of Ukrainian historical and cultural heritage in conditions of an extremely high level of threat for its existence because of the full-scale war of the russian federation against Ukraine and future prospects. Scientific novelty is based on the formulation and presentation of the complex of theoretical and methodological aspects of identification, personification, decolonization, national and global significance of the historical and cultural heritage of Ukraine, its preservation and use; the analysis of objective trends in the formation of conditions for its future existence. Conclusions. The presentation of the material, in particular of certain debatable issues, allows us to draw conclusions about the main conceptual provisions, the identification, personification of Ukrainian material and spiritual heritage, the decolonization of museum content. It opens the way to determine the scope, national, multicultural and global components, the contribution of Ukrainian historical and cultural heritage to the world civilization development. Today’s realities require the formulation of new foundations for the protection and preservation of monuments of history and culture (monumental art and archeology as immovable and movable heritage components; museums, reserves, research and educational institutions as establishments of its location.); study of the peculiarities of new contours of the historical and cultural space formation, its existence and development in the conditions of the continuation of military operations and after their termination, new principles of the search and return of the historical and cultural heritage on the basis of international law; the improvement of the existing world legislation taking into account the specificity of modern forms of aggression and military crimes based on the factual material of the russia-Ukraine war.