Православний єпископат України в умовах хрущовської антирелігійної кампанії

Abstract

Метою дослідження є з’ясування особливостей функціонування та реакції православного єпископату Українського екзархату на виклики хрущовської антирелігійної кампанії, аналіз його стратегій адаптації, спротиву чи співпраці з радянською владою, а також визначення впливу цих процесів на становище Церкви. Методологічну основу дослідження становлять принципи історизму, об’єктивності, системності та міждисциплінарного підходу. Автор дотримується концепції мікроісторії та персоналізованої історії, акцентуючи увагу на конкретних діях та реакціях представників єпископату в умовах радянської антирелігійної політики. Основними методами дослідження стали: історико- порівняльний, хронологічний, біографічний, джерелознавчого аналізу. Наукова новизна полягає в тому, що вперше православний єпископат Українського екзархату періоду хрущовської антирелігійної кампанії став об’єктом окремого наукового дослідження. Висновки. Православний єпископат України у період хрущовської антирелігійної кампанії перебував у надзвичайно складному становищі, балансуючи між офіційною лояльністю до режиму та спробами зберегти церковне життя, духовну традицію і внутрішню єдність Церкви. Хоча державна політика радикально впливала на діяльність, архієреї продовжували виконувати свої пастирські обов’язки, намагаючись адаптуватися до нових умов. Єпископат був неоднорідним у своїх діях і підходах до протистояння або співпраці з владою. Зміни в церковному управлінні, запроваджені у 1961 р., формально послабили канонічну владу єпископів над парафіями. Втім, духовне керівництво, пастирська місія та неформальна підтримка парафій залишалися сферою активного служіння українських архієреїв. Значну роль на становище єпископів Українського екзархату відігравало активне втручання КДБ у кадрову політику РПЦ. Однак не всі агенти спецслужб поводилися як виконавці зовнішньої волі – окремі з них, прагнули використати своє становище для захисту Церкви та розвитку духовного життя.The purpose of the research is to clarify the features of the functioning and reaction of the Orthodox episcopate of the Ukrainian Exarchate to the challenges of Khrushchev's anti-religious campaign, to analyse its strategies of adaptation, resistance or cooperation with the Soviet authorities, as well as to determine the impact of these processes on the position of the Church. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity, systematicity and an interdisciplinary approach. The author adheres to the concept of microhistory and personalised history, focusing on the specific actions and reactions of representatives of the episcopate in the conditions of Soviet anti-religious policy. The main methods of the study were historical and comparative, chronological, biographical, and source analysis. The scientific novelty lies in the fact that the Orthodox episcopate of the Ukrainian Exarchate during Khrushchev's anti-religious campaign became the object of a separate scientific study for the first time. Conclusions. The Orthodox episcopate of Ukraine during the Khrushchev anti-religious campaign was in an extremely difficult position, balancing between official loyalty to the regime and attempts to preserve church life, spiritual tradition and internal unity of the Church. Although state policy radically influenced its activities, the bishops continued to fulfil their pastoral duties, trying to adapt to new conditions. The episcopate was heterogeneous in its actions and approaches to confrontation or cooperation with the authorities. Changes in church administration introduced in 1961 formally weakened the canonical authority of bishops over parishes. However, spiritual guidance, pastoral missions, and the informal support of parishes remained the sphere of active service for Ukrainian bishops. A significant role in the position of the bishops of the Ukrainian Exarchate was played by the active intervention of the KGB in the personnel policy of the Russian Orthodox Church. However, not all secret service agents behaved as executors of external will – some sought to use their position to protect the Church and develop a spiritual life.