The missionary path of Petro Mazanov (1840?–1911) in the context of historical and religious studies

Abstract

This article aims to explore the missionary path of Archpriest Petro Mazanov within the framework of the social and spiritual development of the Poltava Diocese during the second half of the 19th and the early 20th centuries. The religious studies analysis focuses on his service in the Saviour, Dormition, and Transfiguration churches in the city of Poltava, his organisation of parish life, initiatives for reforming ecclesiastical governance, efforts to address the socio-domestic challenges of the clergy, and active involvement in charitable societies. Particular attention is given to his work as a city dean and a member of the Poltava Ecclesiastical Guardianship. Research methodology. The study is grounded in the principles of historicism, objectivity, system-based analysis, comprehensiveness, multifactoriality, worldview pluralism, and confessional neutrality. These were implemented through the use of a range of general scientific methods (analysis, synthesis, induction, deduction, comparison) and specialised approaches from the fields of history and religious studies. These include descriptive, chronological, logical, analytical-synthetic, statistical, historical-genetic, socio-confessional, ecclesiastical-profile, biographical, problem-chronological, comparative-historical, retrospective, and generalising methods. The research adopts an interdisciplinary approach that combines methodological tools from church historiography, social history, and the history of everyday life, enabling the missionary activity of P. Mazanov to be examined within a broader socio-cultural context. Scholarly novelty lies in the reconstruction of the largely unexplored life and pastoral activity of Petro Mazanov, providing fresh insights into the position of Orthodox clergy during the specified period. For the first time, lesser-known facts concerning P. Mazanov’s ecclesiastical, public, and socio- confessional involvement have been systematised and introduced into scholarly discourse. Conclusions. The research establishes that Archpriest Petro Mazanov was a proactive initiator of parish renewal, an administrator, and a benefactor. In his ministry, he combined traditional pastoral service with active participation in the socio-ecclesiastical life of the Poltava Diocese in the latter half of the 19th and the early 20th centuries. As dean, Mazanov provided pastoral care to parishioners, took part in charitable associations, introduced innovative approaches to clergy-laity relations, and contributed to the development of the region’s church infrastructure.

Метою статті є розкриття місіонерського шляху протоєрея Петра Мазанова в контексті суспільного і духовного розвитку Полтавської єпархії другої половини ХІХ – початку ХХ століття. У фокусі релігієзнавчого аналізу знаходиться його служіння у Спаському, Успенському та Преображенському храмах м. Полтава, організація парафіяльного життя, ініціативи щодо реформування церковного устрою, розв’язання соціально-побутових проблем духовенства та активна участь у діяльності доброчинних товариств. З’ясовано зміст діяльності священника як міського благочинного та члена Полтавського духовного опікунства тощо. Методологія дослідження. У процесі роботи ми прагнули дотримуватися принципів історизму, об’єктивізму, системності, всебічності, багатофакторності, світоглядного плюралізму, конфесійної нейтральності. Це стало можливим завдяки використанню і поєднанню у статті низки загальнонаукових ( аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння ) і спеціальних методів історичної та релігієзнавчої наук. Зокрема, описового, хронологічного, логічного, аналітико-синтетичного, статистичного, історико-генетичного, суспільно-конфесійного, церковно-портретного, біографічного, проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, ретроспективного та узагальнюючого. Дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, що поєднує методологічні засади церковної історіографії, соціальної історії та історії повсякденності, дозволяючи розглядати місіонерську діяльність П. Мазанова в широкому соціокультурному контексті. Наукова новизна полягає у реконструкції малодослідженого життєвого шляху й пастирської діяльності Петра Мазанова, що дозволяє глибше розкрити становище православного духовенства зазначеного періоду. Уперше систематизовано та уведено до наукового обігу маловідомі факти про церковно-громадську та суспільно-конфесійну діяльність П. Мазанова. Висновки. У дослідженні встановлено, що протоєрей Петро Мазанов був активним ініціатором модернізації парафіяльного життя, адміністратором та меценатом. У своїй діяльності священник поєднував традиційне пастирське служіння з активною участю в суспільно-церковному житті Полтавської єпархії другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Будучи благочинним, П. Мазанов здійснював душпастирську опіку над парафіянами, брав участь у благодійних товариствах, впроваджував нові підходи до взаємодії між духовенством і мирянами, сприяв розвитку церковної інфраструктури регіону.