Підпорядкування як умова виживання: дисципліна в УПА в 1943 – на початку 1944 рр

Abstract

Метою дослідження є проаналізувати дисципліну в Українській повстанській армії з 1943 р. до лютого 1944 р. як багатовимірний феномен, що поєднував організаційний контроль і морально-ідеологічні практики. Дисципліна в УПА розглядається не тільки як інструмент управління, а як глибоко вкорінений моральний та ідеологічний механізм, що визначав моделі поведінки, структурував підпільне життя та впливав на формування внутрішнього світу повстанця. Основна увага зосереджена на аналізі діяльності ОУН(б) і відділів УПА, які діяли в означений відрізок часу на Волині і Поліссі. Методологічно дослідження базується на міждисциплінарному підході, поєднанні концептуальних напрацювань у галузях військової історії, історії повсякденності, соціальної психології та культурної антропології. Фокус дослідницьких процедур спрямовувався на аналіз інструкцій, наказів, протоколів та спогадів, які дають змогу простежити, як дисципліна регулювала не тільки бойову поведінку, а й повсякденне життя, емоції, міжособистісні стосунки та межі дозволеного у воєнний час. У тексті застосовується сучасний термінологічний апарат, ґрунтовно апробований у світовій соціогуманітаристиці та воєнній антропології. Висновки. Дисципліна стала одним із вирішальних чинників функціонування Української повстанської армії, її здатності виживати і виконувати поставлені завдання у надзвичайно складних обставинах протистояння з кількома набагато сильнішими тоталітарними мілітарними машинами – більшовицькою і нацистською. Не менш важливо, що дисципліна була ядром повстанської етики та засобом формування нової чоловічої ідентичності. Поглиблене студіювання вказаних аспектів національно-визвольного руху уможливлює з’ясування особливих рис повсякденного життя в УПА як простору постійної напруги між свободою, порядком і страхом. Аналіз нормативного виміру дисципліни (крізь призму статутів, наказів та інструкцій) та її практичних виявів у конкретних ситуаціях, а також покарання за її порушення, внутрішньоорганізаційних конфліктів та морального вибору сприяє адекватній реконструкції складних військових та соціально-психологічних явищ, пов’язаних з існуванням та діяльністю УПА, дозволяє зрозуміти глибинні мотивації її вояків та моделі поведінки у різноманітних, часто екзистенційних умовах.

The aim of the study is to analyze discipline in the Ukrainian Insurgent Army from 1943 to February 1944 as a multidimensional phenomenon that combined organizational control and moral and ideological practices. Discipline in the UPA is considered not only as a management tool, but also as a deeply rooted moral and ideological mechanism that determined behavior patterns, structured clandestine life, and influenced the formation of the insurgent's inner world. The main focus is on analyzing the activities of the OUN(b) and UPA units that operated in Volhynia and Polissya during the specified period. Methodologically the study is based on an interdisciplinary approach, combining conceptual developments in the fields of military history, everyday history, social psychology, and cultural anthropology. The focus of the research procedures was on the analysis of instructions, orders, protocols, and memoirs, which make it possible to trace how discipline regulated not only combat behavior, but also everyday life, emotions, interpersonal relationships, and the limits of what was permissible in wartime. The text uses modern terminology that has been thoroughly tested in global social sciences and military anthropology. Conclusions. Discipline became one of the decisive factors in the functioning of the Ukrainian Insurgent Army, its ability to survive and carry out its tasks in the extremely difficult circumstances of confrontation with several much stronger totalitarian military machines – the Bolshevik and Nazi ones. Equally important, discipline was at the core of insurgent ethics and a means of forming a new masculine identity. An in-depth study of these aspects of the national liberation movement makes it possible to identify the specific features of everyday life in the UPA as a space of constant tension between freedom, order, and fear. An analysis of the normative dimension of discipline (through the prism of statutes, orders, and instructions) and its practical manifestations in specific situations, as well as punishment for its violation, internal organizational conflicts, and moral choices contributes to an adequate reconstruction of the complex military and socio-psychological phenomena associated with the existence and activities of the UPA, allowing us to understand the deep motivations of its soldiers and their behavior patterns in diverse, often existential conditions