Порушення як чинник перетворення натуральних систем на антропогенні

Abstract

Різноманіття антропогенно спровокованих порушень у натуральних системах часто доповнює одне одного, створюючи своєрідну комунікативну єдність. Контролююча дія загального антропогенного впливу, формує умови розвитку стійких у часі й просторі різноманітних порушень. Їх спрямований тиск на інваріантні властивості натуральних територіальних систем часто призводить до його руйнування, перебудови міжсистемних відносин і утворення вже цілком антропогенної територіальної системи. Усі порушення формують своєрідну ієрархічну піраміду, де центральним елементом слугують антропогенні впливи, які також є структурованими. Виявлення всієї палітри порушень, їх взаємозв’язків і залежностей сприяє успішним заходам щодо ренатуралізації порушених територій.

The variety of anthropogenically provoked disturbances in natural systems often complement each other, often creating a kind of communicative unity. The controlling action of the general anthropogenic influence creates conditions for the development of various disturbances that are stable in time and space. Their directed pressure on the invariant properties of natural territorial systems often leads to the destruction of the invariant, the restructuring of intersystem relations and the formation of a completely anthropogenic territorial system. All disturbances form a kind of hierarchical pyramid, where the central element is anthropogenic influences, which are also structured. Among other disturbances at the component or system functional level, depending on the situation in which the natural territorial system is located, priority ones are distinguished. So, we have a set of disturbances that are necessarily systemic in nature. Such systematicity forms a cumulative effect of disturbances, where each of them is amplified due to a kind of synergistic effect. At the same time, the priority between the components of the violations may change, which leads to the need to adjust the relevant monitoring studies and optimize the financial allocation to regenerative work. Anthropogenic systems that arise as a result of a set of violations on natural formations do not eliminate the consequences of the violations themselves. Most often, they strengthen them, which deepens the negative organizational impact on the adjacent territorial systems and the formation of a kind of field of destruction. The situation is significantly complicated because the violations extend to territorial formations of a higher hierarchical level. Identification of the entire palette of violations, their interconnections and dependencies contributes to successful measures for the renaturalization of the disturbed territories.