Пам'ять про Бабин Яр: загальнолюдський та персональний вимір (на прикладі родини Рабіновичів)

Abstract

У статті розглядається характер формування колективної пам’яті / непам’ятання про Голокост у Радянському Союзі протягом 1940-х-1960-х рр. Аналізуються особливості вшанування й увічнення пам’яті про Бабин Яр у післявоєнний період (на рівні громадських ініціатив), та причини й наслідки посилення дискримінації та антисемітизму на побутовому і державному рівні щодо євреїв. Висвітлено діяльність Єврейського Антифашистського Комітету по захисту прав єврейського населення після закінчення Другої світової війни. Закцентовано увагу на діяльності В. Некрасова та Л. Волинського (Рабіновича) з увічнення пам’яті загиблих у Бабиному Яру.

В статье рассматривается характер формирования коллективной памяти / забвения о Холокосте в Советском Союзе в течение 1940-х –1960-х гг. Анализируются особенности почитания и увековечения памяти о Бабьем Яре в послевоенный период (на уровне общественных инициатив), причины и последствия усиления дискриминации и антисемитизма на бытовом и государственном уровне в отношении евреев. Отражена деятельность Еврейского Антифашистского Комитета по защите прав еврейского населения после окончания Второй мировой войны. Акцентировано внимание на деятельности В. Некрасова и Л. Волынского (Рабиновича) по сохранению памяти о погибших в Бабьем Яру.

The article examines the nature of the accumulation of the collective memory of the Holocaust as a universal and unprecedented phenomenon in the Soviet Union of 1940s-60s. Collective memory has a particular influence on the perception of contemporary events as it presents the criteria for everyday life that regulate what must be retained and what - omitted. The implications of a widely accepted collective memory are immense and go as far as affecting the self-identification of the subject. The Holocaust in the post-Soviet space was not readily recognized; preservation of its image had many specifics that where reflected in the memoirs and scholarly works. Ensuing the war, the Communist Party of the Soviet Union (CPSU) banned research of the Babi Yar and the Holocaust in general. With the declassification of a part of the Soviet archives and the opportunity to work abroad, scientists were able to engage in an effort of commemorating the victims of the Holocaust, which was led by Soviet Jews. The struggles for the right of remembrance foreseeably encountered the resistance of Soviet power, and frequently ended in repressions.