Вікові особливості православного українського населення у повторних шлюбах наприкінці XVIII – першій половині ХІХ століть

Abstract

The purpose of the article. The article is based on materials from register of birth books and church searches of 23 parishes of the Poltava, Kharkov and Chernihiv provinces. The age indicators of newlyweds of both sexes are examined, who were remarried during 1783‒1820 and 1836‒1860. The scientific novelty of the article. The informative content of the sources made it possible for the first time in Ukrainian historiography to raise the problem of gender and age characteristics of persons who have accepted remarriage (late XVIII ‒ first half of XIX century). The research methods. In the research, in addition to general scientific research, specially historical methods were used, primarily quantitative and critical analysis. The comparative approach is combined with the selective principle of selecting data for comparison. Historical and demographic analysis is based on quantitative indicators of marriages in general and repeated particulars, separately of men and women for the same marital status. The medieval data of newlyweds of both sexes, who created new couples, are presented in tables and graphs and compared with similar data of young people on Polish lands. Examples of the youngest and the oldest re-married men and women are given briefly. Conclusions. Considering the data obtained according to the information of two church registers of 1836‒1860, a historical and comparative analysis of the average age indicators of persons who remarried was performed based on gender. The number of men and women who have formed new married couples is growing markedly in the middle of the XIX century. Widowers were distinguished by higher matrimonial activity, unlike widows. The average age of men who remarried, according to the materials of the metric books of the late 18 century. Amounted to 35.9 years, at the beginning of the 19th century. ‒ 33.3 years old, at the end of the 19th century. ‒ 36.4 years old. The corresponding figures for widows-brides are 31.7 / 30.3 / 33.8 years old. The materials of church searches of 1836‒1860 also allowed calculating the medieval data of re-married men (36.7 years old) and women (32.6 years old). The yearly fluctuations in the average age of females who have remarried are distinguished by spasmodic male indicators. The youngest were 20-year-old widowed newlyweds of both sexes. The oldest among the re-married persons were 59 year-old man old and a 52 year-old woman.The purpose of the article. The article is based on materials from register of birth books and church searches of 23 parishes of the Poltava, Kharkov and Chernihiv provinces. The age indicators of newlyweds of both sexes are examined, who were remarried during 1783‒1820 and 1836‒1860. The scientific novelty of the article. The informative content of the sources made it possible for the first time in Ukrainian historiography to raise the problem of gender and age characteristics of persons who have accepted remarriage (late XVIII ‒ first half of XIX century). The research methods. In the research, in addition to general scientific research, specially historical methods were used, primarily quantitative and critical analysis. The comparative approach is combined with the selective principle of selecting data for comparison. Historical and demographic analysis is based on quantitative indicators of marriages in general and repeated particulars, separately of men and women for the same marital status. The medieval data of newlyweds of both sexes, who created new couples, are presented in tables and graphs and compared with similar data of young people on Polish lands. Examples of the youngest and the oldest re-married men and women are given briefly. Conclusions. Considering the data obtained according to the information of two church registers of 1836‒1860, a historical and comparative analysis of the average age indicators of persons who remarried was performed based on gender. The number of men and women who have formed new married couples is growing markedly in the middle of the XIX century. Widowers were distinguished by higher matrimonial activity, unlike widows. The average age of men who remarried, according to the materials of the metric books of the late 18 century. Amounted to 35.9 years, at the beginning of the 19th century. ‒ 33.3 years old, at the end of the 19th century. ‒ 36.4 years old. The corresponding figures for widows-brides are 31.7 / 30.3 / 33.8 years old. The materials of church searches of 1836‒1860 also allowed calculating the medieval data of re-married men (36.7 years old) and women (32.6 years old). The yearly fluctuations in the average age of females who have remarried are distinguished by spasmodic male indicators. The youngest were 20-year-old widowed newlyweds of both sexes. The oldest among the re-married persons were 59 year-old man old and a 52 year-old woman. Мета дослідження. У статті за матеріалами метричних книг і церковних обшуків 23 парафій Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній досліджено вікові показники наречених обох статей, які повторно вінчалися впродовж 1783‒1820 та 1836‒1860 рр. Наукова новизна. Інформативне наповнення джерел дало змогу вперше в українській історіографії порушити проблему статевовікових особливостей осіб, які взяли повторний шлюб (кінець XVIII ‒ перша половина ХІХ ст.). Методологія дослідження. У дослідженні, окрім загальнонаукових, використано спеціально-історичні методи, насамперед квантитативного та критичного аналізу. Компаративний підхід поєднано із селективним принципом добору даних для порівняння. Історико-демографічний аналіз ґрунтується на кількісних показниках шлюбів загалом і повторних зокрема, окремо чоловіків і жінок за цим же шлюбним статусом. Середньовікові дані наречених обох статей, які утворили нові подружні пари, представлено в таблицях, звізуалізовано у графіках і зіставлено з аналогічними даними наречених на польських землях. Побіжно наведено приклади наймолодших і найстарших повторно вінчаних чоловіків і жінок. Основні результати. Ураховуючи отримані дані за відомостями двох церковних реєстрів 1836‒1860 рр., проведено історико-порівняльний аналіз за гендерною ознакою середньовікових показників осіб, які взяли шлюб повторно. Кількість чоловіків і жінок, які утворили нові подружні пари, помітно зростає в середині ХІХ ст. Удівці відзначилися вищою матримоніальною активністю на відміну від удів. Середній вік чоловіків, які повторно уклали шлюб, за матеріалами метричних книг кінця XVIII ст. становив 35,9 роки, на початку ХІХ ст. – 33,3 роки, усередині ХІХ ст. ‒ 36,4 роки. Відповідні показники вдів-наречених – 31,7 / 30,3 / 33,8 років. Матеріали церковних обшуків 1836‒1860 рр. також дали змогу обрахувати середньовікові дані повторно вінчаних чоловіків (36,7 роки) та жінок (32,6 роки). Річні коливання середнього віку осіб жіночої статі, які повторно взяли шлюб, вирізняються стрибкоподібністю за чоловічі показники. Наймолодшими виявилися 20-річні овдовілі наречені обох статей. Найстаршими з-поміж повторно вінчаних осіб були чоловік 59 років і жінка 52 років.