Культура української діаспори як засіб самопрезентації, збереження національної солідарності та національної ідентичності

Abstract

Мистецтво української діаспори — важлива сторінка національної культури, яка потребує ґрунтовного дослідження. У статті розглядається розвиток культури української діаспори 1940-1980-рр. З’ясовуються специфічні особливості культурного буття українців в умовах еміграції. Розглянуто невідомі чи маловідомі сторінки міжкультурних взаємин українців зі світовими митцями. Означено окремі аспекти цього культурного діалогу. Звернено увагу на співпрацю української та польської еміграції. Ця співпраця відіграла велику роль у примиренні обох народів. Тема дослідження надзвичайно актуальна. Адже мистецтво діаспори стало консолідуючим чинником, засобом національної самопрезентації українства. Досліджено роль культури діаспори у збереженні національної ідентичності. Доведено, що діячі діаспори прагнули заявити про себе культурою також і заради політичних цілей. Головна з них — вибороти незалежну Україну. На сьогодні саме національно- культурна ідеологія, витворена в умовах еміграції, може стати основою для формування нової ментальності українства, чинником національної солідарності. Художні твори українських письменників діаспори презентували українську націю в культурно- цивілізаційному просторі. Ідея культурної соборності розглянута також на прикладі мистецьких зв’язків між материковою Україною та діаспорою. У статті використовуються художні тексти, радіобесіди, публіцистичні статті та листи діячів української діаспори