DSpace 8

DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:

easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI

Join an international community of leading institutions using DSpace.

The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.

Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com

Photo by @inspiredimages

Communities in DSpace

Select a community to browse its collections.

Now showing 1 - 5 of 14

Recent Submissions

Item

Притчевість у поезії дисидентів і герметистів (на прикладі лірики Тараса Мельничука та Василя Герасим’юка)

(2023) Зелененька, І.А.

У сучасному українському літературознавстві актуалізуються проблеми ґенераційних діалогів і конфліктів, спадковості й перервності літературного процесу в Україні підсовєтській та незалежній, а також питання відновлення автентичності, ориґінальності ліричного письма, особливості поколіннєвих переживань. Зацікавлення науковців-сучасників становить проєктування кодування образів та символів у ліриці учасників опору, зокрема, в’язнів сумління (дисидентів) і герметистів, представників двох форм інакомислення — відкритої та прихованої. Моделювання історії та дійсності у творчості Тараса Мельничука й Василя Герасим’юка, двох поетів із Гуцульщини, досі видається екзотичним, оскільки воно не декларує жодного явища, а переповідає як одивнену яву, як фатум, як мольфарство, як спадкоємність, як винятковість і щось вельми звичне водночас. Образність поезії кількох поколінь, зокрема, дисидентів і герметистів, котра відчутно вирізнялася з-посеред масиву поезії другої половини ХХ століття своєю казково-притчевою образністю, застановила осердя літератури руху опору, вдало охарактеризована, але не кваліфікована за сучасними джерелами. Вельми цікавим у цьому сенсі є проєктування символів і кодів на основі метафоричного опрацювання етніки (почасти — реліктової) Лірика в’язнів сумління й герметистів — це, власне, демонстрація відкритої (екстравертної) та прихованої (інтравертної) форм опору режиму — через притчу, казку, міф Національна культура, явлена двома поетами у віршах, є споглядальною частиною їхньої європейськості, а тому втілена і в образах-домінантах, і в поясненнях, дещо схожих на екзегезу, витворює цілком андеґраундну притчевість Тарас Мельничук і Василь Герасим’юк — це два гуцульські поети, які не просто запропонували читачам моделювання реальності на основі її екзотизації, а імплементувати як інструментарій боротьби проти тоталітаризму етнокоди, власне дивацтво й мольфарство, у формах авторських стоїчних позицій, а не лише задля вираження краси Карпат і Гуцульщини

Item

«У місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному»: locus amoenus у малій прозі Василя Симоненка (на матеріалі новели «Вино з троянд»)

(2023) Деркачова, О. С.

У статті проаналізовано новелу з однойменної збірки малої прози Василя Симоненка «Вино з троянд» та розглянуто особливості оприсутнення locus amoenus у цьому творі. Визначено однією з особливих рис текстів цієї книжки пошук героями затишку та спокою: у щирій розмові, в улюбленій справі, у дитячих спогадах, у перебуванні на природі. Найцікавішою у цьому плані є новела «Вино з троянд», у якій поєднано християнську та романтично-казкову традицію зображення місця зустрічі закоханих, що і стає locus amoenus. Locus amoenus, відомий ще з часів античної та середньовічної літератури, інтерпретовано як місце благоденства, що часто постає в художніх творах як прекрасна та затишна місцина з квітами, деревами, водоймою, де зустрічаються закохані. Це місце у новелі постає в образі саду, який доглядає один із головних героїв. І в цьому його найбільша цінність, адже він не дарований кимось чи віднайдений випадково, а створений дбайливими руками садівника після того, як він переживає та проживає важку втрату близької та дорогої людини. Місце благоденства трактується через біблійну традицію зображення райського саду, це й Едем, і сад у Пісні над Піснями Соломона, а також через традицію зображення саду і квітників у християнських казках Г. К. Андерсена. У першому випадку — це повернення до втраченого райського саду, у другому — це віднайдення такого саду для себе і для коханої, у третьому — пошук райського куточка на землі, зустрічі та розмови з квітами, відшукування серед них душ тих, хто знайшли спокій у місці тихому та квітучому. У новелі Василя Симоненка квітучий сад, створений руками Андрія, немов куточок раю на землі. Вирощувати та плекати його він почав після смерті мами і радо ділився його щедротами з усіма охочими, і не лише щедротами, а й казками-розповідями про квіти. У цьому ж саду він чекає на Ольгу, розмова з якою стає початком чогось особливого та важливого. Через інтерпретацію locus amoenus робиться висновок, що ключовим у світовідчутті героїв цієї новели є духовність та душа, а краса зовнішня — поняття умовне та несуттєве, також сад у новелі — це місце, де можна бути справжнім та по-справжньому, звільнитися від тавра людини радянської.

Item

Житіє і смерть князя Михайла Чернігівського у давній українській літературі

(2023) Білоус, П. В.

У статті розглядаються давні українські літературні твори про життя і трагічну смерть в Орді чернігівського князя Михайла. Стаття має на меті простежити процес літературної трансформації давнього сюжету й увести цей матеріал у коло досліджень із української медієвістики. Зміст сюжету відображає події з життя Михайла Чернігівського, основна увага зосереджена на його мандрівці разом із боярином Федором в Орду у 1245 році, щоб одержати дозвіл від хана Батия на володіння землями на Русіတ Там вони відмовилися поклонитися ханові за монгольським звичаєм, за що були вбиті. Давні автори вбачали в цьому християнський подвиг, а Михайла проголосили святим. Саме таким він постає у «житії», створеному Дмитром Тупталом. Це житіє (початок XVIII ст.) не вкладається у візантійський агіографічний канон, бо не розповідає про все життя Михайла, а зосереджується лише на перебуванні його в Орді, де й відбуваються трагічні події, покликані розчулити читача та викликати співчуття до мученика — вірного християнина. Окрім того, житіє написане в барокову добу, тому йому властива пишномовність та багатослівність, наявність емблематичних і символічних образів, риторичних фігур, авторських розмірковувань, цитацій із чужих текстів, котрі зрештою відіграють роль підсилення високоморального образу Михайла. Інакше зображено князя в Галицько-Волинському літописі: тут не наголошується на подвигові Михайла, натомість возвеличується Данило Галицький, котрий добув дозвіл від хана, підкорившись іновірним звичаям. Смерть в Орді Михайла Чернігівського та його боярина Федора вражає, історичні події відходять на другий план, стають тлом для зображення сильних особистостей Про Михайла Чернігівського не можна сказати, що це сильна особистість Скоріше, це жертва обставин, що склалися. Йому приписали героїзм, а Данилу Галицькому дипломатичну мудрість. Це при тому, що монголо-татарська навала на кілька століть відкинула давньоукраїнські землі назад у своєму розвитку, принесла занепад і животіння на краю уцілілої у тому жахітті Європи.

Item

Поетичні присвяти Леоніда Глібова як відображення культурницьких взаємодій

(2023) Барабаш, С. М.; Бурко, О. В.

Українська література є невід’ємним компонентом світового цивілізаційного процесу, феноменом загальнонаціонального культурного розвою, адже упродовж історичного поступу згенерувала просвітницькі й патріотичні тенденції минулих, сучасних поколінь, адресованих у майбутнє. Акцентовано увагу на тому, що сьогоріч минає 130-та річниця з дати смерті українського письменника. До жанру вірша-присвяти вдається у творчості Л. Глібова. Це важливий складник його поетичних творів, адже виконує позалітературну та власне художню функції. Позалітературне значення присвяти, зазвичай, пов’язане із приязним ставленням до адресата, його діяльності. Саме через цю функцію автор здійснює відповідний художній вибір подачі матеріалу. У творчості Л. Глібова присвяти адресуються Олені Пчілці, Софії Русовій, Миколі Лисенку, Олександрові Тищинському. Варіювання жанру присвяти як спосіб семантичної різнорідності є результатом змістового значення поетичного твору. Вірші-присвяти є не лише естетичним явищем, але й додатковим фактологічним матеріалом для дослідження біографії, світогляду лірика, літературного процесу, культурницьких взаєминg Важливі також цінні історичні факти, матеріали щодо подальших творчих наукових розвідок, досліджень, поцінувань культурних діячів, літературного процесу, які є не лише визначними для України, але й для світового літературного процесу, утверджують роль української нації у світовій історії та культурі.

Item

Використання графічних знань при вивчення основ машинознавства майбутніми вчителями технологій

(Київ: УДУ імені Михайла Драгоманова, 2026) Іванчук, А. В.

У статті розглянуто проблему підготовки майбутніх вчителів технологій до формування графічної і технічної грамотності школярів у закладах загальної середньої освіти. Висвітлено особливості одночасного вивчення графічних і технічних понять майбутніми вчителями технологій на основі наявних реляційних відношень між поняттями. Стверджується, що одночасне вивчення графічних і технічних понять спряє формуванню технічного мислення в здобувачів вищої освіти. Наведено зміст реляцій для кінематичної схеми коробки швидкостей токарного верстату. Дано приклад таблиці характеристики реляційного впливу як засобу поєднання знань про умовні графічні позначення кінематичних принципових схем та знань про технічні явища в приводі машини.