Disenfranchised Jews in Ukrainian SSR in 1920s – early 1930s: Unknown Pages

Abstract

The purpose of the article is to demonstrate promising areas of research on disenfranchised Jews in the Ukrainian SSR in the 1920s and early 1930s based of archival materials analyzed by the author before the full-scale war between Russia and Ukraine. The author explores the relationship of ethnicity and the employment structure of the Jewish population in Ukrainian SSR with the disenfranchisement, reveals the main actors - declassed Jews, the reasons for their disenfranchisement, mistakes and abuses of the authorities in disenfranchisement, the impact of disenfranchisement on economic and social life, strategies of Jewish resistance to the situation in which they find themselves. The research methodology is based on the analysis of primary sources - archival documents of the archives of Ukraine (TsDAVO of Ukraine and the State Archives of the city of Kyiv), which have never been introduced into scientific circulation. The scientific novelty of the article is determined by the lack of thorough studies of Jewish disenfranchised Ukrainian SSR, since the main attention of scientists is focused on the study of the RSFSR. The author demonstrates his vision regarding the connection of ethnicity, territory and employment of the Jewish population with the number of disenfranchised persons as well as on the methodology of their calculation. The article highlights factors that could contribute to the significant size of this group - the traditional employment of Jews in trade and handicrafts in the Pale of Settlement during the Russian Empire, the continuation of this tradition during the NEP, denunciations, settlement of accounts with Jews by local activists and the poor, anti-Semitism. The article describes a campaign to resettle disenfranchised residents of Kyiv from the housing stock, as a result of which many Jews were evicted from their apartments, as well as various cases of arbitrariness of local authorities. The author shows the attempts of the Jews to fight for the restoration of voting rights, as well as the results of this process.

Мета статті – продемонструвати перспективні напрями дослідження євреїв-позбавленців в Українській РСР у 1920-х та на початку 1930-х років на основі архівних матеріалів, проаналізованих автором до повномасштабної війни Росії та України. Автор досліджує зв'язок етнічності та структури зайнятості єврейського населення на території Української РСР з позбавленням виборчих прав, розкриває основних акторів – декласованих євреїв, причини їх позбавлення виборчих прав, помилки та зловживання влади у справі позбавлення виборчих прав, вплив позбавлення виборчих прав на економічне та соціальне життя та стратегії єврейського спротиву ситуації, в якій вони опинилися. Методологія дослідження заснована на аналізі першоджерел – архівних документів архівів України (ЦДАВО України та Державного архіву міста Києва), які ніколи не вводились у науковий обіг. Наукова новизна статті визначається відсутністю ґрунтовних досліджень євреїв-позбавленців Української РСР, оскільки основна увага вчених зосереджена на дослідженні РРФСР. Автор демонструє своє бачення щодо зв'язку етнічності, території та зайнятості єврейського населення з кількістю осіб, позбавлених виборчих прав та методології їх підрахунку. У статті виділяються фактори, які могли сприяти значній величині цієї групи – традиційна зайнятість євреїв торгівлею та ремісництвом у Смузі осілості за часів Російської імперії, продовження цієї традиції за часів НЕПу, доноси, зведення рахунків із євреями місцевих активістів та бідняків, антисемітизм. У статті описується кампанія з переселення безправних мешканців Києва з житлового фонду, внаслідок якої багато євреїв було виселено зі своїх квартир, а також різні випадки свавілля місцевої влади. Автор показує спроби євреїв боротися за відновлення виборчих прав та результати цього процесу.