НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: Педагогічні науки Випуск 3 218 УДК 004.896:373 DOI: https://doi.org/10.59694/ped_sciences.2023.03.218 МОЗГАЛЬОВ Андрій Анатолієвич – аспірант кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського ORCIDhttps://orcid.org/0000-0003-3012-6467 e-mail: mozgaliovan@gmail.com ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЦИФРОВА КОМПЕТЕРТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» МОЗГАЛЬОВ Андрій Анатолієвич. ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ПОНЯТТЯ «ЦИФРОВА КОМПЕТЕРТНІСТЬ МАЙ- БУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ» В статті проаналізовано поняття цифрова компетентність майбутніх фахівців інформаційних технологій. З’ясо- вано, що його зміст визначається на основі таких понять як цифровізація – означає зміни, що охоплюють майже всі сфери людського існування та докорінно змінюють всі наукові і технічні галузі; цифрове навчання – система нав- чання за допомогою інформаційних технологій; цифрові навички – передбачають комунікацію, пошук інформації, створення цифрового контенту; цифрова грамотність – комплекс соціальних, когнітивних і технічних навичок, які забезпечують успішне існування особистості в суспільстві; цифрове середовище – сукупність технічних і програм- них засобів зберігання, обробки і передачі інформації; цифрова культура – склад ний, комплексний феномен, що ви значає життєдіяльність людини в інформаційному суспільстві. Ключові слова: цифровізація, цифрова грамотність, цифрова культура, цифрова компетентність. MOZGALOV Andriy Anatolievich. CONTENT FILLING OF THE CONCEPT «DIGITAL COMPETENCE OF FUTURE INFORMATION TECHNOLOGY SPECIALISTS» The article analyzes the concept of digital competence of future information technology specialists. It was found that its content is determined on the basis of such concepts as digitalization – means changes that cover almost all spheres of human existence and fundamentally change all scientific and technical fields; digital training – a system of training with the help of information technologies; digital skills – involve communication, information search, creation of digital content; digital literacy is a complex of social, cognitive and technical skills that ensure the successful existence of an individual in society; digital environment – a set of technical and software means of storing, processing and transmitting information; digital culture is a complex, complex phenomenon that determines human activity in the information society. It was determined that digital competence is a holistic professional and personal characteristic, which involves the ability to use digital media and educational resources, to communicate successfully and to effectively carry out educational and professional activities. In the context of the above definitions and terminological characteristics, «digital competence of future information technology specialists» can be presented as a holistic professional and personal characteristic of a specialist in the field of information technologies, which involves the ability to use digital media and educational resources, to communicate successfully and effectively carry out educational and professional activities. In the context of the above definitions and terminological characteristics, «digital competence of future information technology specialists» can be presented as a holistic professional and personal characteristic of a specialist in the field of information technologies, which involves the ability to use digital media and educational resources, to communicate successfully and effectively carry out educational and professional activities. It is multifunctional, involves the transfer of acquired knowledge, skills and abilities to various spheres of life (work, public and private communication), awareness of the ethics of working with information (intellectual property, copyright, etc.). Formed digital competence is a consequence of the digitalization of education, contains all the signs of digital literacy and digital culture, develops in a digital environment and is a defining professional characteristic of specialists in the field of information technologies. Digital competence is an indicator of successful professional activity of specialists in the field of information technologies. Keywords: digitalization, digital literacy, digital culture, digital competence. Постановка та обґрунтування актуально- сті проблеми. В умовах інформатизації освіти України важливою складовою професійної ком- петентності є цифрова компетентність майбутніх фахівців з інформаційних технологій. У 2016 р. Кабінетом Міністрів України з метою інтеграції нашої держави у світові процеси було презенто- вано проєкт «Цифровий порядок денний України 2020» (Digital Agenda for Ukraine 2020). Продов- женням такої інтеграції стали схвалені на засідан- ні Уряду Концепція та План дій розвитку цифро- вої економіки в Україні до 2020 року. Досвід зарубіжних країн свідчить, що форму- вання цифрової компетентності фахівців є стра- тегічним завданням вищої освіти. Так, у 2006 р. Європейським парламентом і Радою ЄС цифрова компетентність була визнана однією з ключових для навчання впродовж життя. За такого підходу дослідження процесу формування цифрової ком- петентності майбутніх фахівців з інформаційних технологій у закладах вищої освіти є актуальним і своєчасним. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти формування цифрової компетент- ності розглянуто в працях багатьох українських науковців. Так, напрями розвитку інформатизації освіти розглянуто в працях В. Бикова, Р. Гуревича, А. Гуржія, М. Жалдака, В. Кременя, В. Лугового, Н. Морзе, С. Яшанова та ін.; зміст та сутність циф- рової компетентності визначено Л. Гавриловою, © Мозгальов А. А., 2023 НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: Педагогічні науки Випуск 3 219 Г. Генсерук, О. Захар, О. Овчарук, Я. Топольник та ін.; особливості формування цифрової компе- тентності у закладах вищої освіти розкрито в до- слідженнях С. Кізім, А. Кочарян, В. Кудлай, О. Пи- щик та ін.; культурологічний аспект цифрової ком- петентності розглядався переважно зарубіжними науковцями, а саме: К. Гере, Г. Крібером, Р. Мар- тіном, К. Скоттом, М. Хендтом та ін. Аналіз нау- кових джерел показав, що незважаючи інтерес на- уковців до даного питання, проблема формування цифрової компетентності фахівців інформаційних технологій у вищих навчальних закладах залиша- ється маловивченою. Мета статті – здійснити аналіз й окреслити специфіку застосування категорії «цифрова ком- петентність майбутніх фахівців з інформаційних технологій» та дотичних до неї понять. Виклад основного матеріалу дослідження. Дослідження теоретичних основ формування циф- рової компетентності майбутніх фахівців в умовах глобалізації суспільства потребує, перш за все, уточнення основних понять наукового пошуку. Більшість науковців схиляються до думки, що цифрова компетентність є узагальнюючим по- няттям яке конкретизується дотичними, такими як цифровізація, цифрове навчання, цифрові нави- чки, цифрова грамотність, цифрове середовище, цифрова культура. Розглянемо детальніше кожне з них. В загальному сенсі цифровізація (з англ. digitalization) означає зміни, що охоплюють майже всі сфери людського існування та докорінно зміню- ють всі наукові і технічні галузі. Цифровізація пе- редбачає впровадження цифрових технологій в пе- дагогічну діяльність, поступове перетворення всіх державних послуг на зручні та сучасні онлайн-сер- віси, покращення добробуту населення тощо. У науковому трактуванні цифровізація є: одним із механізмів економічного зростання завдяки здат- ності цифрових технологій позитивно впливати на результативність, ефективність та якість суспіль- ної, економічної та особистої діяльності (Ю. Ні- кітін, О. Кульчицький); процесом впровадження цифрових технологій для вдосконалення життєді- яльності людини, суспільства і держави» (С. Куй- біда, О. Карпенко, В. Наместнік); інтеграцією циф- рових технологій у повсякденне життя суспільства шляхом оцифровки всього, що можна оцифрувати. Цифровізація означає комп’ютеризацію систем і робочих місць для більшої легкості та доступності [5]; насичення фізичного світу електронно-цифро- вими пристроями, засобами, системами та нала- годження електронно-комунікаційного обміну між ними [7]. Отже, цифровізація є однією з провідних тенденцій розвитку суспільства. Вона розширює доступ до освіти, охорони здоров’я та банківської справи, удосконалює і розширює комунікацію, під- вищує якість навчання тощо. Дослідники Л. Гаврилова та Я. Топольник розглядають «цифрове навчання» (digital learning) як систему навчання за допомогою інформацій- них, електронних технологій, що дозволяє забез- печувати викладання навчальних курсів, отриму- вати інформацію та спілкуватися викладачам і студентам між собою незалежно від часу та місця знаходження [1, с. 2–14]. Результатом цифрового навчання студентів є цифрова грамотність. Зарубіжні дослідники (Г. Дженкінс А. Мартін, С. Скотт та ін.) розгляда- ють «цифрову грамотність» як комплекс соціаль- них, когнітивних і технічних навичок, які забез- печують успішне існування особистості в інфор- маційному середовищі. При цьому, Г. Дженкінс наголошує, що рівень цифрової грамотності зале- жить від розвитку навичок взаємодії з комп’юте- ром, взаємодії з програмним забезпеченням та роботи з цифровими технологіями [21]. А Мартін та С. Скотт переконанні, що цифрова грамотність передбачає комп’ютерну та інформаційну грамот- ність, навички користування соціальним медіа та використання мережевих технологій [24, 25]. Американська дослідниця Лі-Енн Кастман Бреш пов’язує цифрову компетентність з «практикою листування, читання та обміну інформацією в онлайн середовищі»; вона наголошує на цінно- стях, що виникають внаслідок цієї практики – по- літичній, культурній, соціальній та освітній» [23]. На думку Д. Белшоу, цифрова грамотність включає вісім взаємопов’язаних компонентів: когнітивний, культурний, конструктивний, кри- тичний, комунікативний, креативний, грома- дянський, упевнене користування. На наш по- гляд, важливим є виділення вченим креативного компоненту, який визначає цінність творчості в цифровому середовищі, важливість опанування нових цифрових пристроїв та програмних плат- форм, створення нових цифрових ресурсів. Вче- ний вважає, що визначені компоненти складають основу успішного існування людини в цифровому середовищі [18]. Варто відзначити, що більшість зарубіжних дослідників розглядають цифрову грамотність в контексті побутування людини, спе- цифічного цифрового середовища, що вимагає до- тримання певних гігієнічних норм. Цікаво, що українська дослідниця В. Кудлай вивчає специфіку та відзначає протиріччя, що ви- никають в процесі оволодіння цифровою грамот- ністю людьми різного віку. З огляду на це, вчена визначає цифрову грамотність як вміння читати, писати і спілкуватися з використанням цифрових технологій, здатність мислити критично про циф- рові технології, враховувати соціальні, культурні, політичні та освітні аспекти цієї діяльності [8, с. 99]. Аналіз наукових праць показав, що укра- їнські вчені розглядають цифрову грамотність як: набір знань і вмінь, які необхідні для безпечного і ефективного використання цифрових техноло- гій і ресурсів інтернету (Н. Тимофєєва); як вміння користуватись сучасними ІТ та програмним за- НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: Педагогічні науки Випуск 3 220 безпеченням, особливо у професійній діяльності (К. Літвінова); здатність безпечно і належним чи- ном управляти, розуміти, інтегрувати, обмінюва- тися, оцінювати, створювати інформацію (О. Пи- щик). Провідною ознакою цифрової грамотності вчені вважають наявність розвинених цифрових навичок, які передбачають комунікацію, пошук інформації, створення цифрового контенту тощо. Цифрові навички дозволяють ефективно вико- ристовувати інформаційно-комунікаційні техно- логії у професійній, науковій та творчій діяльно- сті, передбачають постійне професійне та особи- стісне самовдосконалення. Необхідність розвитку цифрових навичок зумовлена сучасним розвит- ком освіти та високих технологій. Отже, можна погодитись думкою О. Овчарук, яка вважає, що в загальному під поняттям цифрової грамотності слід розуміти навички особистості орієнтуватися в цифровому середовищі [14, c. 32-35]. Термін «цифрове середовище» часто вико- ристовується поряд з терміном «інформаційне се- редовище» і означає сукупність технічних і про- грамних засобів зберігання, обробки і передачі інформації, а також політичні, економічні і куль- турні умови реалізації процесів інформатизації [16]. Цифрове середовище включає різні способи використання комп’ютерів та Інтернету: планше- ти, смартфони, соціальні мережі, комп’ютерні ігри тощо. Також до нього відносяться файли, елек- тронні документи, веб-сайти, оцифровані об’єкти інтелектуальної власності, що використовуються на відповідних пристроях (телефони, планшети, ноутбуки, комп’ютери [17]. Провідними функці- ями цифрового середовища можна вважати збір, зберігання та обробку інформації та запитів ко- ристувачів. Під цифровою інформацією розумі- ються аудіовізуальні і музичні твори, фонограми, комп’ютерні програми та відеопрограми, що збері- гаються в цифровій формі, яка придатна для зчиту- вання та відтворення комп’ютером. Вони можуть існувати у вигляді записів або файлів у базі даних на зберігаючих пристороях у мережі Інтернет [3]. При цьому слід враховувати загрозу впливу на кон- фідеційність, цілісність та доступність цифрової інформації. Відзначимо, що цифровізація впливає не тільки на алгоритм «набуття» знань, а й на куль- туру їх засвоєння та використання. Робота з цифровою інформацією вимагає розвитку цифрової культури, яка на сьогодніш- ній день має широкий спектр трактування. Укра- їнські науковці розглядають цифрову культуру в контексті інформаційної культури і визначають як: системний обсяг знань, умінь та навичок на- буття, перетворення, передачі та використання ін- формації в різних галузях людської діяльності для якісного виконання професійних функцій (Л. Пє- тухова); здатність орієнтуватися в інформаційно- му просторі, отримувати відомості та оперувати даними, відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства (Н. Морзе); систему правил поведінки людини, яких вона дотримується під час викори- стання інформаційно-комунікаційних технологій (К. Літвінова). Зарубіжні вчені К. Гере, Г. Грибер, Р. Мартін, К. Скотт, М. Хенд ототожнюють поняття «цифрова культура» з новими медіа. На думку К. Гере про- відною ознакою культури останніх років є цифро- візація. Це і комунікації, нові практики і артефакти, характерні для сучасного способу життя [20]. Найбільш повним вважаємо визначення циф- рової культури подане Національним інститутом стратегічних досліджень, а саме: цифрова культу- ра є базовою основою сучасної світової культури, невід’ємною складовою усіх без виключення су- спільних процесів, у тому числі й освітніх. В доку- менті зазначається, що явище цифрової культури є знаковим, оскільки вказує на домінуючу форму соціалізації сучасного суспільства – інформацій- но-віртуальну; наголошується на докорінних змі- нах у розумінні культури, яка набуває нових форм (віртуальний театр та музей, цифрові інсталяції й відеоскульптура, літературний і кінематогра- фічний кіберпанк, софт-арт, техно- та електронна музика) і демонструє величезні зміни у науковому пізнанні людини та її творчості [12]. Важливо відзначити, що зарубіжні вчені звертають увагу на матеріальний, ментальний, функціональний та символічний аспекти «цифро- вої культури». Українські вчені відзначають ще й її духовно-ціннісний аспект, «звертаючи увагу на ІТ-волонтерство та «зелене» використання циф- рових технологій з метою «участі у вирішенні екологічних проблем, спричинених інформацій- ним прогресом» (К. Літвінова). На наш погляд, цифрова культура є інтегральною якістю особи- стості в основі якої – цифрова грамотність, що дозволяє особистості успішно здійснювати про- фесійну діяльність відповідно до матеріальних і духовних цінностей цифрової епохи. Проведений аналіз вищерозглянутих понять дозволив перейти до визначення поняття «циф- рова компетентність», яке, на погляд дослідни- ків, є більш узагальнюючим і широким. Так, се- ред більшості дослідників превалює думка, що «цифрова компетентність» – це технічні уміння роботи з цифровими пристроями, а також знання і вміння безпечного використання медіа-серед- овищ (К. Ала-Мутка); здатність використовува- ти цифрові медіа й електронні освітні ресурси (О. Захар), вміння ана лізувати, класифікувати, системати зувати, використовувати програмні за- соби (С. Гере); навички роботи в цифровому се- редовищ і (Л. Гаврілова, Я. Топольник); здатність використовувати цифрові ресурси та інформаційні технології, розуміти та вміти критично оцінювати цифрові ресурси та контент, ефективно комуніку- вати (С. Скотт); набір знань, умінь, ставлень, що НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: Педагогічні науки Випуск 3 221 необхідні для використання інформаційно-кому- нікаційних технологій та цифрових медіа з метою виконання завдань (А. Феррарі), і головне – це більше, ніж можливість використовувати цифрову платформу на практиці (А. Сков). В більш широкому сенсі розуміють циф- рову компетентність Г. Генсерук, Н. Морзе та Дж. Крумсвік. Вони ввжають, що це – склад ний, комплексний феномен, що ви значає життєді- яльність людини в інформаційному суспільстві (Г. Генсерук), складне, ди намічне, цілісне інтегра- тивне утво рення особистості, яке є його багато- рівневою професійно-особистісною характе- ристикою у сфері цифрових технологій (Н. Мор- зе); багатофункціональна здатність, яка може за- стосовуватися в різноманітних жит тєвих сферах (С. Скотт); майстерність фахівця застосовувати інформаційні технології у своїй професійній ді- яльності (Дж. Крумсвік). Серед компонентів циф- рової компетентності науковці виділяють онлайн комунікацію, інформаційну і медіа грамотність, технічний і споживацький (С. Скотт), когнітив- ний й функціональний (О. Захар), технологічний, комунікативний, соціокультурний та етичний (К. Ала-Мутка) компоненти. У річищі зазначених визначень і терміноло- гічних характеристик «цифрову компетентність майбутніх фахівців з інформаційних технологій» можна представити як цілісну професійно-осо- бистісну характеристику фахівця у галузі інфор- маційних технологій, що передбачає здатність використовувати цифрові медіа та освітні ресур- си, успішно комунікувати та ефективно здійсню- вати навчальну і професійну діяльність. Вона є багатофункціональною, передбачає перенесення набутих знань, умінь і нави чок на різні сфери життя (робота, публічне та приватне спілкуван- ня), усвідомлення етики роботи з інформацією (інтелектуальна власність, авторське право тощо). Сформована цифрова компетентність є наслідком цифровізації освіти, вміщує всі ознаки цифрової грамотності та цифрової культури, розвивається у цифровому середовищі і є визначальною профе- сійною характеристикою фахівців у галузі інфор- маційних технологій. Цифрова компетентність є показником успішної професійної діяльності фа- хівців у галузі інформаційних технологій. Висновки та перспективи подальших роз- відок напряму. Розглянуті у дослідженні поняття на сьогоднішній день залишаються дискусійними і потребують подальшого ґрунтовного вивчення. Перспективу наступних досліджень становить уточнення змісту та структури вищерозглянутих понять, розробка методики формування цифрової компетентності майбутніх фахівців з інформацій- них технологій педагогів. СПИСОК ДЖЕРЕЛ 1. Гаврилова Л. Г., Топольник Я. В. Цифрова культура, цифрова грамотність, цифрова компетентність як сучасні освітні феномени. Інформаційні технології і засоби навчання. 2017. Том 61. №5. С. 2–14 2. Генсерук Г. Р. Цифрова компетентність як одна із професійно значущих компетентностей майбутніх учителів. Open educational e-environment of modern University. № 6. 2019 С. 8–16. 3. Закон України «Про авторське право і суміжні пра- ва» від 23.12.1993 N 3792-XII) URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/3792-12/ed20110509#Text (дата звернення 5.03.2023). 4. Захар О. Г. Розроблення стандарту цифрової компе- тентності педагогів Миколаївської області. Відкри- те освітнє е-середовище сучасного університету. 2019. Вип. Спец. вип. С. 418–427. 5. Енциклопедія сучасної України Том 11. 6. Концепція «Нова українська школа». URL: http:// mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ uasch-2016/ (датазвернення 5.03.2023). 7. Концепція розвитку цифрової економіки та суспіль- ства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 січ. 2018 р. № 67-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro- shvalennya-koncepciyi-rozvitku (дата звернення 1.03.2023). 8. Кудлай В. О. Цифрова грамотність особистості в контексті розвитку інформаційного суспільства. Вісник Маріупольського державного університету серія: філософія культурологія соціологія. 2015, Вип. 10. С. 97– 104. 9. Куйбіда В. С., Карпенко О. В., Наместнік В. В. Циф- рове врядування в Україні: базові дефініції понятій- но-категоріального апарату. Вісник НАДУ при Пре- зидентові України. (Серія «Державне управління»). 2018. № 1. С. 6– 10. 10. Litvinova К. Про компоненти цифрової культу- ри. Digitle Blog. URL: https://digitle.wordpress. com/2016/10/04/12499875/(дата звернення 4.03.2023). 11. Морзе Н. В., Кочарян А. Б. Модель стандарту ІКТ-компетентності викладачів університету в кон- тексті підвищення якості освіти. Інформаційні тех- нології і засоби навчання. №5. 2014. С. 27–39. 12. Національний інститут стратегічних досліджень (2014, Вересень). Аналітична записка «Питання розвитку цифрової культури українського соціуму». URL: http://www.niss.gov.ua/articles/1631/). (дата звернення 2.03.2023). 13. Нікітін Ю. О., Кульчицький О. І. Цифрова парадиг- ма як основа визначень: цифровий бізнес, цифрове підприємство, цифрова трансформація. Маркетинг і цифрові технології. 2019. Том 3. №4. С. 77– 87. 14. Овчарук О. Сучасні вимоги до цифрової грамотно- сті в системі шкільної освіти: на основі рамки циф- рової компетентності DIGCOMP. Нова педагогічна думка. 2017. № 4 (92). С. 32–35. 15. Ala-Mutka K. Mapping Digital Competence: Towards a Conceptual Understanding. Luxemburg: IPTSJRC. 2011. URL: http://ipts.jrc.ec.europa.eu/publications/ pub.cfm?id=4699. (дата звернення 4.03.2023). 16. Цифрове середовище. Вікіпедія. Вільна ен- циклопедія. URL: https://uk.wikipedia.org/ wiki/%D0%86%D0%BD%D1%84%. (дата звернен- ня 3.03.2023). 17. Цифрове середовище. Інтернет-сайт як об єкт ІТ права URL: http://tspartners.lviv.ua/articles/internet- sajt-jak-objekt-it-prava-/(дата звернення 2.03.2023). 18. Belshaw D. The Essential elements of digital literacies. URL: http://digitalliteraci.es/.). (дата звернення 1.03.2023). 19. Ferrari A. Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks. Luxemburg: IPTS-JRC, 2011. URL: http://ftp.jrc.es/EURdoc/JRC68116.pdf. (дата звер- нення 2.03.2023). 20. Gere C. Digital Culture. London, UK: Reaction Books Ltd, 2002. 21. Jenkins H. Purushotma R., Weigeletal M. Confronting the Challenges of Participatory Culture: Media Education for the 21st Century, Foundation Reports on НАУКОВІ ЗАПИСКИ Серія: Педагогічні науки Випуск 3 222 Digital Media and Learning. Cambridge, MA, London/ The MIT Press, 2009. 22. Krumsvik R. Situated learning and digital competence. Education and Information Technology. URL: http://www.icicte.org/Proceedings2013/Papers%20 2013/05-1-Krumsvik.pdf (дата звернення 2.03.2023). 23. Lankshear C. Digital Literacies: Concepts, Policies and Practices. New York: Peter Lang, 2008. 323 p. 24. Martin A. Grudziecki J. Concepts and Tools for Digital Literacy Development, Innovations in Teaching and Learning inInformation and Computer Sciences, vol. 5, no. 4, pp. 246–264, 2006. 25. Scott C. The Futures of Learning 3: What kind of pedagogies for the 21st century? UNESCO Education, Research and Foresight, Paris. [ERF Working Papers Series, no. 15]. URL: http://unesdoc.unesco.org/ images/0024/002431/243126e.pdf(дата звернення 6.03.2023). 26. Skov A. What is digital competence? Center for digital dannelse. 2016. URL: https://digital-competence.eu/ front/what-is-digital-competence/(дата звернення 1.03.2023). REFERENCES 1. Havrylova, L. H., Topolnyk, Ya. V. (2017). Tsyfrova kultura, tsyfrova hramotnist, tsyfrova kompetentnist yak suchasni osvitni fenomeny. [Digital culture, digital literacy, digital competence as modern educational phenomena. Information technologies and teaching aids]. 2. Henseruk, H. R. (2019). Tsyfrova kompetentnist yak odna iz profesiino znachushchykh kompetentnostei maibutnikh vchyteliv. [Digital competence as one of the professionally signifi cant competences of future teachers. Open educational e-environment of modern University]. 3. Zakon Ukrainy «Pro avtorske pravo i sumizhni prava» vid 23.12.1993 (1993). [Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights” dated 23.12.1993]. 4. Zakhar, O. H. (2019). Rozroblennia standartu tsyfrovoi kompetentnosti pedahohiv Mykolaivskoi oblasti. [Development of the standard of digital competence of teachers of the Mykolaiv region. Open educational e-environment of a modern university]. 5. Entsyklopediia suchasnoi Ukrainy. [Encyclopedia of modern Ukraine]. 6. Kontseptsiia «Nova ukrainska shkola». [The “New Ukrainian School” concept]. 7. Kontseptsiia rozvytku tsyfrovoi ekonomiky ta suspilstva Ukrainy na 2018-2020 roky ta zatverdzhennia planu zakhodiv shchodo yii realizatsii. (2020). [Concept of development of the digital economy and society of Ukraine for 2018-2020 and approval of the plan of measures for its implementation]. 8. Kudlai, V. O. (2015). Tsyfrova hramotnist osobystosti v konteksti rozvytku informatsiinoho suspilstva. [Digital literacy of the individual in the context of the development of the information society]. 9. Kuibida, V. S., Karpenk, O. V., Namestnik, V. V. (2018). Tsyfrove vriaduvannia v Ukraini: bazovi defi nitsii poniatiino-katehorialnoho aparatu. [Digital governance in Ukraine: basic defi nitions of the conceptual and categorical apparatus]. 10. Litvinova, K. (2023). Pro komponenty tsyfrovoi kultury. Digitle Blog. [About the components of digital culture. Digital Blog]. 11. Morze, N. V., Kocharian, A. B. (2014). Model standartu IKT-kompetentnosti vykladachiv universytetu v konteksti pidvyshchennia yakosti osvity. Informatsiini tekhnolohii i zasoby navchannia. [The model of the standard of ICT competence of university teachers in the context of improving the quality of education. Information technologies and teaching aids.]. 12. Natsionalnyi instytut stratehichnykh doslidzhen (2014, Veresen). Analitychna zapyska «Pytannia rozvytku tsyfrovoi kultury ukrainskoho sotsiumu». [National Institute for Strategic Studies (2014, September). Analytical note «Issues of the development of digital culture of Ukrainian society»]. 13. Nikitin, Yu. O., Kulchytskyi, O. I. (2019). Tsyfrova paradyhma yak osnova vyznachen: tsyfrovyi biznes, tsyfrove pidpryiemstvo, tsyfrova transformatsiia. [The digital paradigm as the basis of defi nitions: digital business, digital enterprise, digital transformation]. 14. Ovcharuk, O. (2017). Suchasni vymohy do tsyfrovoi hramotnosti v systemi shkilnoi osvity: na osnovi ramky tsyfrovoi kompetentnosti DIGCOMP. [A new pedagogical thought]. 15. Ala-Mutka, K. (2023). Vidobrazhennya tsyfrovoyi kompetentnosti: na shlyakhu do kontseptualʹnoho rozuminnya. [Mapping Digital Competence: Towards a Conceptual Understanding]. Luxemburg. 16. Tsyfrove seredovyshche. Vikipediia. Vilna entsyklopediia. (2023). [Digital environment. Wikipedia. Free encyclopedia]. 17. Tsyfrove seredovyshche. Internet-sait yak ob yekt IT prava. (2023). [Digital environment. Internet site as an object of IT law]. 18. Belshaw, D. (2023). Osnovni elementy tsyfrovoyi hramotnosti. [The Essential elements of digital literacies]. 19. Ferrari, A. (2011). Tsyfrova kompetentnistʹ na praktytsi: analiz freymvorkiv. [Digital Competence in Practice: An Analysis of Frameworks]. Luxemburg. 20. Gere, C. (2002). Tsyfrova kulʹtura. [Digital Culture]. London. 21. Jenkins, H., Purushotma, R., Weigeletal, M. (2009). Protystoyannya vyklykam kulʹtury uchasti: mediaosvita dlya 21-ho stolittya, zvity Fondu pro tsyfrovi media ta navchannya. [Confronting the Challenges of Participatory Culture: Media Education for the 21st Century, Foundation Reports on Digital Media and Learning]. Cambridge. 22. Krumsvik, R. (2013). Roztashovane navchannya ta tsyfrova kompetentnistʹ. Osvita ta informatsiyni tekhnolohiyi. [Situated learning and digital competence. Education and Information Technology]. 23. Lankshear, C. (2008). Tsyfrova hramotnistʹ: kontseptsiyi, polityka ta praktyka. [Digital Literacies: Concepts, Policies and Practices]. New York. 24. Martin, A., Grudziecki, J. (2006). Kontseptsiyi ta instrumenty dlya rozvytku tsyfrovoyi hramotnosti, innovatsiyi u vykladanni ta navchanni informatsiynykh ta kompʺyuternykh nauk. [Concepts and Tools for Digital Literacy Development, Innovations in Teaching and Learning in Information and Computer Sciences]. 25. Scott, C. (2023). Maybutnye navchannya 3: yaka pedahohika dlya 21 stolittya? Osvita, doslidzhennya ta prohnozuvannya YUNESKO. [The Futures of Learning 3: What kind of pedagogies for the 21st century? UNESCO Education, Research and Foresight]. Paris. 26. Skov, A. (2023). Shcho take tsyfrova kompetentnistʹ? Tsentr tsyfrovykh danykh. [What is digital competence? Center for digital education]. ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА МОЗГАЛЬОВ Андрій Анатолієвич – аспірант кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті Вінницького державного педагогічного універси- тету імені Михайла Коцюбинського. Наукові інтереси: особливості формування цифро- вої компетентності майбутніх фахівців інформаційних технологій. INFORMATION ABOUT THE AUTHOR MOZGALOV Andriy Anatolievich – graduate student of the Department of Innovative and Information Technologies in Education of Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University. Circle of scientifi c interests: peculiarities of formation of digital competence of future information technology specialists. Стаття надійшла до редакції 19.03.2023 р.