АЛЛА ВІННІЧУК ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ Вінниця 2017 2 АЛЛА ПЕТРІВНА ВІННІЧУК ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТОЛІТТЯ Навчально-методичний посібник Вінниця 2017 3 УДК 821.161.2 «18» (075.8) (07) ББК 83.3 (0) 5 (УКР) я 73 р 30 В 48 Віннічук Алла Петрівна. Історія української літератури першої половини XIX століття: Навчально-методичний посібник. – Вінниця, 2017. – 206 с. Рецензенти: Гуляк А.Б. – доктор філологічних наук, професор кафедри новітньої української літератури інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Куцевол О.М. – доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики філологічних дисциплін і стилістики української мови факультету філології й журналістики імені Михайла Стельмаха Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. У посібнику вміщено навчальну та робочу програми з дисципліни «Історія української літератури першої половини XIX століття», подано плани лекційних та практичних занять, тематику рефератів, перелік контрольних та екзаменаційних питань, розроблено завдання для самостійної роботи. У книзі запропоновано теоретичну базу лекцій, засвоєння якої сприятиме оволодінню науковим інструментарієм літературознавства. У додатках вміщено таблиці, у яких простежено відмінності між давньою та новою літературою, особливості літературних напрямів, стилів тощо. Посібник призначено для студентів-філологів, учителів, а також для всіх, хто цікавиться історією літератури першої половини XIX століття. Друкується за рішенням Вченої ради Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол № 11від28.12.2016 року). На обкладинці використано фото «Тарас Шевченко серед друзів». Подається за виданням: Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1958. – між ст. 432-433. Зліва направо: О. Лазаревський, М. Лазаревський, Т. Шевченко, Г. Честахівський, невідомий. © Віннічук А.П., 2017 © ДОД ВДПУ, 2017 4 ЗМІСТ Інформаційний пакет навчальної дисципліни…………………………………..6 Навчальна програма………………………………………………………………9 Робоча навчальна програма…………………………………………………….40 Критерії оцінювання знань студентів……………………………………….…43 Теоретичний блок………………………………………………………………44 Становлення нової української літератури……………………………………44 Котляревський Іван Петрович………………………………………………….46 Гулак-Артемовський Петро Петрович…………………………………………49 Квітка-Основ’яненко Григорій Федорович……………………………………52 Гребінка Євген Павлович…………………………………………………….…55 Художній світ українського романтизму………………………………………56 Представники романтичної школи (Боровиковський Л., Метлинський А.)…58 Костомаров Микола Іванович………………………………………………….60 Представники романтичної школи (Забіла В., Петренко М., Афанасьєв- Чужбинський О.)…………………………………………………………….…..62 Нова література на західноукраїнських землях…………………………..…...63 Дитинство та юність Тараса Шевченка. Рання творчість (1837-1843)…….....65 Життя і творчість Тараса Шевченка перед засланням (1843-1847)…………..68 Арешт Тараса Шевченка та перебування на засланні (1847-1857)…………..72 Життя і творчість Тараса Шевченка останніх років (1857-1861)……….……73 Вілінська Марія Олександрівна……………………………………………..….75 Куліш Пантелеймон Олександрович………………………...…………………78 Глібов Леонід Іванович…………………………………………………………80 Руданський Степан Васильович…………………………………..……………82 Свидницький Анатолій Патрикійович…………………………………………83 Стороженко Олекса Петрович……………………………………….…………85 Федькович Юрій………………………………………………….……………..87 5 Практичний блок………………………………………………………………90 Практичне заняття №1. «Поема Івана Котляревського «Енеїда» - перший твір нової української літератури»………………………………………….……….90 Практичне заняття №2. «Сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся»»…………………………………..…………..94 Практичне заняття №3. «Розвиток жанру байки в українській літературі першої половини XIX століття»…………………...……………………………97 Практичне заняття №4. «Нова українська література на західноукраїнських землях»………………………………………………………………….………..99 Практичне заняття №5. «Творчість Тараса Шевченка раннього періоду»…101 Практичне заняття №6. «Тарас Шевченко і театр. Драматичні твори»….....104 Практичне заняття №7. «Концепція героїчного минулого України у творах Тараса Шевченка періоду «трьох літ»»………………………………………105 Практичне заняття №8. « «Журнал» Тараса Шевченка як історико-естетична пам’ятка»………………………………………………………….……………110 Практичне заняття №9. «Риси творчого портрета Марка Вовчка»…………112 Практичне заняття №10. Перший український історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада»…………………………..………….…..113 Тестові завдання для перевірки знань…………………………………..…….118 Контрольні питання (перший модуль)……………………………………..…126 Тематика рефератів (другий модуль)…………………………………………127 Питання до колоквіуму (третій, четвертий модулі)…………………………129 Екзаменаційні питання…………………………………………………………131 Література до курсу……………………………………………………………135 Твори для вивчення напам’ять………………………………………………...143 Шкільна програма з навчальної дисципліни…………………………………158 Методичні рекомендації для підготовки до екзамену………………….……160 Додатки (література в таблицях)………………………………………………164 Словник літературознавчих термінів…………………………………………168 Алфавітний покажчик до словника…………………………………………...203 6 ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПАКЕТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «Історія української літератури першої половини XIX століття» Навчальна дисципліна «Історія української літератури» ( розділ «Історія української літератури першої половини XIX століття») займає чільне місце у фаховій підготовці вчителів – словесників. Адже передбачає вивчення історичного періоду, репрезентантами якого є такі видатні постаті, як Іван Котляревський, Євген Гребінка, Григорій Квітка-Основ’яненко, Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Леонід Глібов, Юрій Федькович та ін. Творчість цих письменників позначена багатством створених ними типів, образів, характерів, ситуацій, сюжетних ходів, живих, неповторних діалогів, це класика у справжньому розумінні цього слова – художньо виважена і точна, мудра і людинолюбна. Місце навчальної дисципліни в структурно-логічній схемі спеціальності. «Історія української літератури першої половини XIX століття» є складовою професійної підготовки фахівців-філологів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» і пов’язана з дисциплінами «Теорія літератури», «Літературна критика», «Літературне краєзнавство», «Дитяча література», «Історія України», «Філософія» та ін. Мета навчальної дисципліни: сформувати у студентів цілісне уявлення про літературний процес першої половини XIX століття, ґрунтуючись на трактуванні його як частини світового літературного контексту, з окремою стильовою та жанровою динамікою, активним простором інтеркультурних зв’язків. Студенти повинні знати:  генезу та суспільно-історичні умови розвитку української літератури першої половини XIX століття, стан тогочасної національної освіти, науки, культури;  зв’язок української літератури з європейським літературним життям (напрямки, тенденції, стилі, персоналії);  ключові теоретичні поняття, що залучаються в процесі вивчення дисципліни; 7  оригінальність творчої індивідуальності кожного митця, суть його новаторства;  історію написання творів, їх життєву основу, зміст художніх текстів;  напам’ять тексти, що рекомендуються програмою та вивчаються у школі;  монографії та наукові статті провідних літературознавців. Студенти повинні вміти:  опрацьовувати літературно-критичні праці й користуватися фаховою літературою;  визначати жанрові ознаки, проблематику та художні особливості твору;  аналізувати текст у єдності змісту і форми (композиція, сюжет, образна система);  користуватися літературознавчою термінологією, не замінювати аналіз тексту його переказом;  порівнювати літературні явища і на основі вагомих аргументів робити власні висновки, узагальнення;  визначати місце митця в літературі, вказуючи на його оригінальність та актуальність творчості;  виробляти та відстоювати власну позицію під час дослідження літературознавчої проблеми шляхом ведення дискусії. Щоб успішно підготуватись до практичного заняття необхідно:  чітко усвідомити тему та мету заняття, ознайомитися з його планом;  прочитати тексти творів, які пропонуються для аналізу;  опрацювати наукову літературу, де аналізуються пропоновані твори;  законспектувати з наукових досліджень найважливіші думки, що стосуються тих проблем, які розглядатимуться на практичному занятті;  скласти на кожне практичне заняття план своєї відповіді; до кожного пункту плану необхідно підібрати цитати з наукової літератури та художніх текстів; 8  розкривати питання потрібно конкретно, по суті, звертаючи увагу не тільки на те, що виразив письменник, а й на те, як він виразив (за допомогою яких художніх засобів); З метою кращого засвоєння тієї чи іншої теми рекомендується вести читацький щоденник, занотовуючи основні дані про тексти, авторів та видання, осмислюючи прочитане, даючи власну оцінку. Форма підсумкового контролю – екзамен. 9 Навчальна програма Змістовий модуль №1 Становлення нової української літератури. Літературний процес перших десятиліть XIX століття Активізація визвольного руху в Україні, декабристи та національно- визвольний рух слов'янських народів. Розвиток патріотичних настроїв, збуджених Вітчизняною війною 1812 р. Події у житті західноєвропейських народів та формування нових економічних і суспільних відносин в Україні, нової якості духовного розвитку народу. Визрівання радикально-демократичних тенденцій у суспільній думці Росії кінця ХУIII – 30-х рр. XIX ст. Просвітительство як мистецький рух ХУШ – початку XIX ст., його характеристичні дані: ратування за потребу радикальних змін шляхом морально-етичного оздоровлення суспільства, «просвітлення умів»; культ «розумної людини», віра в силу розуму й просвіти; утвердження цінності первісного, природного стану; протистояння людини соціальної і людини етичної, «природної». Значення для розвитку української культури освітніх центрів України: Львівського (1661), Харківського (1805), Київського (1834) університетів, Ніжинської гімназії вищих наук (1820). Роль Кибинського, Полтавського та Харківського театрів у розвитку драматургії в Україні. Суть просвітительського реалізму як творчого напряму. Просвітительський (ранній) реалізм як один із основних творчих напрямів української літератури кінця ХУIII – перших десятиліть XIX ст. Настанова на художню правду, на показ конкретної дійсності; життя у його найбуденніших проявах (на відміну від канонів класицистичної естетики). Свідома орієнтація на демократичного читача, його художні смаки та ідеали. Представник із народного середовища як основний об'єкт зацікавлення і художнього осмислення. Певна однозначність відображення 10 народу і окремого героя (показ в основному морально-етичної, звичаєвої іпостасі народного буття). Пояснення дій і вчинків людини безпосереднім впливом середовища, показ середовища як сукупності побутових і моральних обставин. Моральний критерій оцінки суспільних явищ. Відсутність нерозв'язаних життєвих колізій внаслідок можливості морального вдосконалення людини, навернення її до «природної» доброти. Морально-дидактичні авторські настанови. Сміх, гумор як чинник художнього утвердження людини, очищення її здорової первісної суті. Оцінка літературного процесу О. Бодянським, М. Максимовичем, М. Костомаровим, І. Вагилевичем, Я. Головацьким. Увага до проблем розвитку мови та фольклору. Утвердження в літературі народної розмовної мови; зв'язок із фольклорною естетикою і народним світосприйняттям. Відображення стихії народної обрядовості, побуту, звичаїв, вірувань як цінності, що заслуговує на самобутнє існування. Сентименталізм Розвиток сентиментального начала в українській літературі перших десятиліть XIX ст. Сентименталізм як чинник епохи Просвітництва, внаслідок слабкого розвитку в Україні просвітительської ідеології, не набув розвинених літературних форм, не розвинувся у самодостатній творчий напрям, що має власне обличчя і самоцінність: не окреслився на всіх рівнях і у всіх жанрах. Перехідне місце сентименталізму в системі літературних стилів першої половини XIX ст. Атрибути сентименталізму як художньої системи (концепція чуттєвої особистості, своєрідність жанро- і сюжетотворення, моралізаторська манера, поетика) у своїх формах, повному, цілісному вияві наявні лише в окремих творах Г. Квітки-Основ'яненка (повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Добре роби, добре й буде», «Щира любов», «Божі діти»). Динамізм взаємодії сентименталізму з реалізмом у повістях Г. Квітки-Основ'яненка. Джерела сентиментального начала у творах письменника: публіцистичний чинник як стимул до появи «Марусі» («Знав его [украинского языка – автор] удобства, я написал «Марусю» й доказал, 11 что от малороссийского языка можно расстрогаться»). Джерела «слізливості» сентименталізму. Сутність поняття «людина-почуття» у прозі Г. Квітки-Основ'яненка. Пародіювання Г. Квіткою («Воззвание к женщинам») і тогочасними харківськими журналами явища сентименталізму у літературі як ознака його віджилості. Прояви сентименталізму на рівні тенденції у «Наталці Полтавці» І. Котляревського. Вкраплення сентиментальних елементів у творчості окремих українських романтиків (А. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Петренка, О. Шпигоцького). Український романтизм Романтизм як явище світового літературного процесу. Соціально-ідеологічні умови виникнення романтизму. Основні риси романтизму як художньої системи: неприйняття існуючої дійсності, протистояння людини і суспільства, утвердження ідеалів свободи і нескореності, соціальної і духовної значущості народу і людини, її самоцінності, якості індивідуально-особистісного начала. Загострена увага до історії, культури, поетичної творчості народу як до системи народного мислення і світосприйняття. Культивування національного елементу в темах і формах. Посилення історизму в літературі. Ігнорування причинно-наслідкових зв'язків між характерами та обставинами. Доктрина літературної свободи. Збагачення жанрової палітри, взаємопроникнення елементів різних жанрів, жанровий синкретизм. Типологічна єдність українського романтизму з основними ідейно- художніми позиціями світової романтичної художньої системи. Національні особливості українського романтизму. Український романтизм як явище суверенне, зумовлене національно-визвольним рухом, сформоване в силовому полі патріотичного піднесення. Участь українських романтиків у боротьбі за національне самовизначення. Атмосфера літературних українофільських інтересів доби. Українська тематика в російській і польській літературах як один із імпульсів до власної творчості українською мовою. Проблема народності та національної самобутності в українському і європейському романтизмі. 12 Хронологічні межі українського романтизму (20-60-ті рр. XIX ст.). Основні літературні та політичні гуртки романтичної орієнтації («Харківська школа романтиків», «Кирило-Мефодіївське братство», «Руська трійця»), види культурно-громадської діяльності їх учасників: фольклористична робота, видавнича (видання збірників і альманахів, художніх творів), народницько- просвітительська («Іти в народ...»). Переклади і переспіви з інших літератур. Оригінальна творчість, її основа. Ідейно-естетичні засади українського романтизму, його тематичні, жанрові й мовно-художні особливості. Основні тематично-стильові течії українського романтизму. Основні тенденції розвитку романтизму на поневолених австрійською монархією українських землях. Національне пробудження в Галичині у 30-50-х рр. XIX ст. Преромантичні віяння: інтерес до історії, етнографії, фольклору «руського» та слов'янських народів. Демократичне громадсько-культурне угруповання «Руська трійця», просвітительсько-романтичний характер його діяльності. Єднання із всеслов'янським культурно-прогресивним рухом, орієнтація на національно- культурний поступ Росії та Західної Європи. Історична концепція «Руської трійці». Альманах «Русалка Дністровая» як «...прорив чуття людського серед загального затупіння та одичіння» (І. Франко). Ідея всеслов'янської єдності на сторінках оригінальних та перекладних творів альманаху. Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, лірична пісня, елегія, медитація, сонет). Ліризація теми, суб'єктивізація мотивів як основна атрибутивна риса романтичної поезії А. Метлинського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, О. Афанасьєва-Чужбинського, С. Писаревського, М. Маркевича, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького, М. Устияновича, І. Гушалевича, Т. Шевченка. Особливості фольклоризму української романтичної поезії. Трансформація народнопісенної персоніфікації і символіки й водночас розвиток у поезії 13 індивідуального творчого начала, увага до психології особистості, до ірраціональних глибин її душі. Вклад поетів-романтиків у розширення ідейно-тематичних меж поезії 30-60-х рр. XIX ст., а також у силабо-тонічну систему українського віршування. Жанрове і тематичне розмаїття романтичної прози в українській літературі 20-60-х рр. XIX ст. Белетризація народнопоетичних сюжетів, мотивів. Специфічне освоєння фольклорно-етнографічного матеріалу. Проблематика романтичної прози М. Костомарова, П. Куліша, Є. Гребінки, М. Гоголя фольклорно- етнографічного характеру. Сутність художнього історизму у прозі П. Білецького- Носенка, М. Шашкевича, П. Куліша. 50-60-ті рр. XIX ст. – період найповнішого виявлення в прозі українського романтизму. Жанрово-стильовий синкретизм: поєднання принципів різних художніх систем: сентиментальної, романтичної, реалістичної. Романтичний колорит прози 50-60-х рр. (винятковість героїв, незвичайність зображуваних подій, ситуацій, людських доль, гіперболізація пристрастей, драматична напруженість сюжету, емоційна наснаженість, експресивність стилю). Особливий інтерес до фольклору, детальне побутописання («етнографічно- побутовий реалізм») та послаблення фольклорної імперсональності, поглиблення індивідуалізації персонажів. Жанрово-стильова палітра романтичної прози 50-60-х рр. XIX ст.; оповідання і новела як провідні жанри. Історико-художнє значення романтизму як естетичної системи. Сучасне літературознавство про романтизм. Іван Петрович Котляревський (1769-1838) Творча біографія письменника, світоглядні засади та участь у суспільному й культурному житті України. 14 Поема «Енеїда» (1798) в контексті традицій і новаторства. Зв’язок твору з літературною традицією Давнього Риму (Публій Марон Вергілій, Станцій, Сілій Італік, Валерій Флакк, Лукан – I століття до нашої ери), а також системою творів європейського зразка (Джорджоне Лаллі «Травестована Енеїда» (1639); Поль Скаррон «Вергілій травестований» (1648-1653); Йоганн Алоїз Блюмауер «Життя і пригоди благочестивого героя Енея» (1784); М. Осипов «Вергилиева «Энеида», вывороченная наизнанку» (1791-1796)). Історія видання твору (1791-1842). Поняття «бурлеск» і «травестія», поетика жанру бурлескно-травестійного твору у зв’язку з жанровими характеристиками «Енеїди» як бурлескно-травестійної поеми. Соціальна тенденційність, народність, оптимізм твору, художні засоби поеми. Природа сміху в «Енеїді». Фольклоризм поеми. І. Котляревський – зачинатель української нової драматургії. Традиції і новаторство. Особливості жанру «Наталки Полтавки» (1819) як «малоросійської опери». Характер драматичного конфлікту у творі, система образів-персонажів. Суспільний аспект у творі, суть сатиричного зображення у п’єсі. Сценічне життя. Опера М. Лисенка «Наталка Полтавка». «Москаль-чарівник» (1819) – перший водевіль української драматургії нової української літератури. Характеристика жанру, образи-персонажі водевілю. Морально-етичні та суспільно-політичні питання у водевілі. Місце спадщини Івана Котляревського в українському літературному процесі. Письменник в оцінці сучасного літературознавства. Тексти Енеїда. Наталка Полтавка. Москаль-чарівник. Пісня на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну. Ода Сафо. Вивчити напам’ять: уривок з третьої частини поеми (від слів «Тепер Еней убрався в пекло…», закінчуючи словами «Коли який з них приставав»). 15 Павло Павлович Білецький-Носенко (1774-1856) Віхи творчої біографії митця. Жанрово-композиційна своєрідність твору «Горпинида, чи вхопленая Прозерпина» (1818). Сюжетна основа поеми, художня традиція у репрезентації системи образів. П. Білецький-Носенко – байкар. Фольклорна основа байок письменника та використання мандрівних байкарських сюжетів. Традиційні сюжети («Вовк да Ягня», «Ворона да Лисиця», «Кіт да Кухар», «Лисиця да Цапля», «Дворовий Пес да Голодний Вовк» та ін.) і новизна тематики («Індик», «Громада мишей», «», «Зелена корова» та ін.). Тексти Горпинида, чи вхопленая Прозерпина. Дворовий Пес да голодний Вовк. Мудрець да старшина військовий. Вовк да Ягня. Ворона да Лисиця. Кіт да Кухар. Лисиця да Цапля. Індик. Громада мишей. Олень, що любується собою. Зелена корова. Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790-1865) Роки становлення письменника. П. Гулак-Артемовський і Харківський університет. Літературна діяльність митця. Зв’язок літературно-естетичних настанов П. Гулака-Артемовського-байкаря із засадами античної та світової байки (Езоп, Лафонтен, Флоріан, Лессінг, Красицький). Засвоєння рис народності й сатиричності Криловської байки. Новаторство байкаря. Різновиди жанру байки в доробку письменника. 16 П. Гулак-Артемовський-новатор у жанрі романтичної балади. Зв’язок балади «Твардовський» із усною народною творчістю. Балада «Рибалка» і традиції західноєвропейської літератури. Перекладацька інтерпретація віршових творів (од) Горація у доробку П. Гулака- Артемовського. Утвердження реалістичних засад нової української літератури у творчості письменника, його роль у розширенні зв’язків національної літератури із світовою культурою. Тексти Справжня добрість. Супліка до Грицька Квітки. Пан та Собака. Солопій та Хівря, або Горох при дорозі. Тюхтій та Чванько. Дві пташки в клітці. Рибка. Рибалка. Твардовський. До Пархома. Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко (1778-1843) Біографічні відомості, громадське та культурне життя. Світові засади письменника. Різножанрові літературно-критичні й публіцистичні твори Г. Квітки-Основ’яненка. Роль письменника в організації перших українських часописів: «Украинский вестник», «Украинский Демокрит», «Украинский журнал» та альманахів. Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель української прози. Жанрова та ідейно-тематична класифікація прозової спадщини письменника українською мовою. Загальна оцінка оповідань та повістей письменника. «Салдацький патрет» (1833) – сатира на критиків, що намагалися скомпрометувати можливості літератури українською мовою. Стильова своєрідність письменника в оповіданні. Оповідання «Мертвецький Великдень» (1834). Авторський задум і виховний характер твору. Соціальні мотиви. Фантастика і реальність. Критики про твір. Оповідання «От тобі й скарб» (1834). Фольклоризм, фантастика і реальність. Соціально-літературні ремінісценції у творі. 17 Повість «Конотопська відьма» (1833). Сатирична спрямованість твору. Дійсність і фантастика. Центральні образи повісті, їх детермінованість середовищем, національна самобутність і комізм, поняття «конотопщина» у творі. Перехрещення кількох сюжетних ліній як композиційний прийом письменника. Повість «Маруся» (1834), історія написання твору, морально-етичне завдання письменника у творі. Життєствердна домінанта повісті. Образи твору. Принцип випадковості у творі й українська народнопоетична творчість (жанр казки). Соціально-побутова повість «Козир-дівка» (1839). Фабула твору і принцип життєвої правди письменника. Традиції української літератури і образ Ївги у повісті. Новаторство Г. Квітки і порушення питання про елементарні права народу. Проблема пошуку щастя у повісті Г. Квітки «Щира любов» (1839). Думки письменника про становий поділ суспільства та релігійні догми. Образи повісті «Сердешна Оксана» (1838) і прийом контрасту як визначальна ідея твору. Спільне і відмінне у повісті «Сердешна Оксана» Г. Квітки та у поемі «Катерина» Т. Шевченка. Трансформація притчі у конфлікт в оповіданні «Перекотиполе» (1840). Ідеалізоване і реальне у повісті Г. Квітки «Добре роби, добре й буде» (1839). Роль та місце письменника в українській літературі. Тексти Шельменко-денщик. Сватання на Гончарівці. Маруся. Козир-дівка. Сердешна Оксана. Перекотиполе. Салдацький патрет. Мертвецький Великдень. Конотопська відьма. Підбрехач. Пан Халявський. Головатий. Добре роби, добре й буде. Щира любов. 18 Євген Павлович Гребінка (1812-1848) Життя і творча діяльність. Видавнича справа. Байкарська традиція в Україні та байки Є. Гребінки. Традиції і новаторство. Самобутній сюжет і нова фабула байок Є. Гребінки. Жанрові особливості байки митця (алегоричні, побутові, епіграматичні твори). Жанрова поліфонія поетичної творчості митця. Поезія українською та російською мовами; ліричні твори, вірші-посвяти; альбомна лірика. Моделювання ліричного героя у віршованих творах Є. Гребінки на основі української романтичної традиції і творчості західноєвропейських поетів-романтиків. Історична тематика у поетичних творах Є. Гребінки. Поетизовані народні перекази про минуле України («Гетьман Свирговський», «Український Бард», «Богдан»). Ранні прозові твори письменника – оповідання збірника «Рассказы пирятинца» (1837). Обсяг постановки проблем та своєрідність композиції. Тематика та система образів в оповіданнях та повістях «Братья» (1840), «Кулик» (1840), «Записки студента» (1841), «Путевые записки зайца» (1841). Повість «Сеня». Роль «зворотного» хронотопа у повісті Є. Гребінки «Верное лекарство». Традиції і новаторство. Повість «Нежинский полковник Золотаренко» (1842) та роман «Чайковський» (1843). Філософські та мистецькі засади у повістях письменника «Иван Иванович» (1844) та «Доктор» (1844). Художні особливості прози письменника. Фізіологічні нариси і статті Є. Гребінки як чинник утвердження нових позицій історії української літератури. 19 Тексти Ведмежий суд. Віл. Ячмінь. Пшениця. Будяк та Коноплиночка. Рожа да Хміль. Школяр Денис. Вовк да Огонь. Рибалка. Грішник. Злий Кінь. Човен. Українська мелодія. Казак на чужбине. Признание. Чёрные очи. Кулик. Записки студента. Доктор. Чайковский. Нежинский полковник Золотаренко. Гетьман Свирговський. Український Бард. Богдан. Вивчити напам’ять: Ведмежий суд. Змістовий модуль №2 Художній світ українського романтизму Романтизм як явище світового літературного процесу. Національні особливості українського романтизму. Участь українських романтиків у боротьбі за національне самовизначення. Проблема народності та національної самобутності в українському і європейському романтизмі. Хронологічні межі українського романтизму (20-60-ті роки XIX століття). Основні літературні та політичні гуртки романтичної орієнтації («Харківська школа романтиків», «Кирило-Мефодіївське братство», «Руська трійця»), види культурно-громадської діяльності: фольклористична, видавнича та народницько-просвітительська робота. Переклади і переспіви з інших літератур. Оригінальна творчість, її основа. Ідейно-естетичні засади українського романтизму, його тематичні, жанрові, мовно-художні особливості. Основні тематично-стильові течії українського романтизму. Демократичне громадсько-культурне угрупування «Руська трійця», просвітительсько-романтичний характер його діяльності. Історична концепція. Альманах «Русалка Дністрова. Ідея всеслов’янської єдності на сторінках оригінальних та перекладних творів альманаху. Жанрово-стильова палітра української романтичної поезії (балада, лірична пісня, елегія, медитація, сонет). Ліризація теми, суб’єктивізація мотивів як 20 основна атрибутивна риса романтичної поезії А. Метлинського, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, О. Афанасьєва-Чужбинського, М. Маркевича, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, М. Шашкевича, І. Вагилевича, Я. Головацького, М. Устиновича, І. Гушалевича, Т. Шевченка. Особливості фольклоризму української романтичної поезії. Жанрове і тематичне розмаїття романтичної прози в українській літературі 20-60-их років XIX століття. Проблематика романтичної прози М. Костомарова, П. Куліша, Є. Гребінки, М. Гоголя фольклорно-етнографічного характеру. Сутність художнього історизму у прозі П. Білецького-Носенка, М. Шашкевича, П. Куліша. 50-60-ті роки – період найповнішого виявлення в прозі українського романтизму. Жанрово-стильовий синкретизм: поєднання принципів різних художніх систем (сентиментальної, романтичної, реалістичної). Жанрово-стильова палітра романтичної прози 50-60-их років XIX століття: оповідання і новела як провідні жанри. Історико-художнє значення романтизму як естетичної системи. Сучасне літературознавство про романтизм. Левко Іванович Боровиковський (1806-1889) Поет, фольклорист, етнограф, учений-філолог. Вплив літературного гуртка І. Срезневського на становлення Л. Боровиковського як поета-романтика. Балада «Маруся» (1829) як синтез запозиченого сюжету й українських фольклорно-етнографічних джерел. І. Франко про баладу «Маруся». Оригінальні балади Л. Боровиковського («Чарівниця», «Вивідка»), їх художні особливості. Розвиток Л. Боровиковським жанрового складу української поезії (романтична балада, літературна пісня, елегійно-медитативна лірика, байка). 21 Образ відчуженої романтичної особистості у віршах «Журба», «Козак», «Рибалка», «Палій», «Волох». Узагальнений образ України «козацьких часів» як країни ідейних героїв. Патріотичні мотиви, байронічний тип героя. «Байки і прибаютки Левка Боровиковського» (1862). Тип байки у творчості поета. Морально-дидактичне начало байок Л. Боровиковського. Переклади та переспіви Л. Боровиковським творів А. Міцкевича («Фарис», «Аккерманські степи»), О. Пушкіна («Два ворони», «Зимній вечір»). Спадщина Л. Боровиковського як фольклориста й етнографа. Тексти Маруся. Бандурист. Козак. Чарівниця. Журба. Вивідка. Ледащо. Палій. Чорноморець. Моя байка. Багатий, бідний. Крикун. Мішок з грішми. Холодний Хома. Жіночий язичок. Дорожній Стовп. Пан. Два коні. Две доли. Великан. Кузнец. Амвросій Лук’янович Метлинський (1814-1870) Відомості про життя. Науково-педагогічна, фольклористична та видавнича діяльність. Громадянська позиція митця. Ідейно-тематична спрямованість, жанрове розмаїття та художні особливості збірки «Думки і пісні та ще дещо» (1839). Стаття «Заметки относительно южнорусского языка» як передмова до збірки. Погляди на історичне значення, сучасний стан і завдання української мови. Естетичний ідеал поета – вільний козак, патріот батьківщини і захисник («Козак та буря», «Смерть козака», «Смерть бандуриста», «Козак, гайдамак, чумак», «Підземна церква»). Засоби романтичного письма при художньому відображенні героїки козацького минулого – контраст, образ-символ, трагізм ситуації («Степ», «Чарка», «Спис», «Гетьман»). Особливості індивідуального стилю А. Метлинського (елегійно-меланхолійний настрій, глибокий песимізм, «похоронні» інтонації). 22 Вияв суперечності світогляду, консервативних поглядів, окремих царефільських настроїв у віршах «Пожар Москви», «Самотні співці», «До нас». Зразки дидактично-побутової («Ніч», «Перекотиполе»), побутової («Дитина- сиротина», «Шинок», «Старець»), пейзажної лірики («В’язонько», «Добридень!») у творчості А. Метлинського. Співіснування елементів просвітительського реалізму і романтизму. Перекладацька діяльність. Історико-літературне значення творчості А. Метлинського. Тексти Бандура. До вас. Кладовище. Спис. Чарка. Козак та буря. Старець. Глек. Смерть бандуриста. Рідна мова. Сирітка. Підземна церква. Микола Іванович Костомаров (1817-1885) Видатний учений, історик, фольклорист, етнограф, критик, публіцист, письменник. Основні віхи життєвого шляху. Харків та Київ у житті і творчості М. Костомарова. Участь у таємній громадсько-політичній організації «Кирило- Мефодіївське братство» (1846-1847). Знайомство з П. Кулішем та Т. Шевченком. Федеративна концепція М. Костомарова. «Автобіографія» як джерело біографічних відомостей і коментар до художньої творчості. Студіювання М. Костомаровим фольклорних збірників, історичних та історіографічних джерел. Драматичні твори М. Костомарова – перші зразки історико-романтичної драматургії в новій українській літературі. Драматична поема «Сава Чалий» (1838). Сутність трагізму образу головного героя у трактуванні М. Костомарова. Романтичні засади художнього відображення історичної теми, героя та конфлікту. Трагедія «Переяславська ніч» (1841). Втілення історичних поглядів письменника-вченого про народ як рушійну силу історичних процесів. Ідея 23 християнського всепрощення, демократизму і класової гармонії українського суспільства. Образ Марини як новий в українській літературі: вагання між почуттями та патріотичним обов’язком. Роль народних мас і образ гетьмана Богдана Хмельницького в «Украинских сценах из 1649 года». «Кремуций Корд» як один із визначних драматичних творів М. Костомарова. Поетичні збірки «Українські балади» (1839) та «Вітка» (1840). Тематична та ідейна багатозначність поезій. Художнє осмислення минулого («Ластівка», «Могила», «Згадка», «Співець Митуса», «Максим Перебийніс»). Поетичний антропоморфізм як своєрідний вияв морально-етичного закону народу в баладах «Брат з сестрою», «Явір. Тополя. Береза», «Ластівка». Громадянські мотиви лірики («Надобраніч», «Клятьба», «Слов’янам», «Пан Шульпіка»). Особливості стильової манери М. Костомарова. Фольклорна, етнографічно-побутова тематика ранньої прози. Фольклористичний тип оповіді, народнопоетична основа прозових творів «Казка про дівчину-семилітку», «Торба», «Лови». Історична белетристика М. Костомарова російською мовою («Сын», «Холоп»). Побутова тема повісті «Сорок лет». Значення творчого доробку М. Костомарова. Тексти Пан Шульпіка. Співець Митуса. Пісня моя. Грецька пісня. Брат з сестрою. Ластівка. На добраніч. Сава Чалий. Переяславська ніч. Кремуций Корд. Сорок лет. Обзор сочинений, писаных на малороссийском языке. Віктор Миколайович Забіла (1808-1869) Поет-романтик, співець людського почуття. Збірка «Співи крізь сльози» – своєрідна матеріалізація настроїв та світосприймання В. Забіли. 24 Особиста доля поета, драма його життя як основний матеріал лірики. Камерний характер поезій В. Забіли. Жанр романсу у творчості В. Забіли («Соловей», «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі»). Елегійний настрій, романтичні пориви до особистого щастя, роздуми над людською долею в романсовій ліриці поета. Культ почуття у вірші «До милої» – єдиному вірші оптимістичного звучання. Порушення суспільних проблем у поетичних творах «Маруся», «Сирота», «Зовсім світ перевернувся». Особливості образного світу, поетики і жанрової специфіки поетичної творчості В. Забіли. Тексти Соловей. Повз двір, де мила живе. «Гуде вітер вельми в полі...». Сирота. «Зовсім світ перевернувся...». Туга серця. Голуб. Михайло Миколайович Петренко (1817-1862) Поет-лірик. Особливості поетичного доробку М. Петренка. Культ почуття, душевного переживання в поезіях «Тебе не стане в сих місцях», «Туди мої очі, туди моя думка». Народнопісенна основа поезій «Ой біда мені, біда», «Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче» та ін. Поривання у небесні високості як романтична форма протесту проти бездуховності буржуазного суспільства у поетичному циклі «Небо». Новаторство поета. Місце письменника в українському літературному процесі. Тексти Небо. Весна. Слов’янськ. «Чого ти, козаче, чого ти, бурлаче...». «Минулися мої ходи...». 25 Олександр Степанович Афанасьєв-Чужбинський (1816-1875) Поет, прозаїк, літературний критик, журналіст. Біографія письменника. Україномовний поетичний доробок, його образно-стильові, жанрові та композиційні характеристики. Фольклорні традиції. Російськомовна спадщина письменника. Журналістська діяльність («Воронежские губернские ведомости», «Петербургский листок», «Новости»). Вагомий внесок у розвиток української етнографії – двотомна праця «Поездка в Южную Россию». Етнографічні нариси. Значення творчості О. Афанасьєва-Чужбинського в українській літературі. Тексти Шевченкові. Пісня. Осінь. Є. П. Гребінці. Над гробом Т. Г. Шевченка. Сиротка. Прощання. Маркіян Семенович Шашкевич (1811-1843) Поет, прозаїк, публіцист, критик, перекладач. Життя і громадсько-наукова діяльність. М. Шашкевич і літературно-громадське угрупування «Руська трійця». Громадянська лірика («Слово до чтителей руського язика», «Руська мати нас родила», «Другові», «Побратимові»). Образ автора-патріота, мотиви національно- культурного відродження. Епічно-історична поезія («О Наливайку», «Хмельницького обступленіє Львова», «Болеслав Кривоустий під Галичем, 1139»). Пейзажна та інтимна лірика («Туга», «Веснівка», «Думка», «До милої», «Місяченько круглоликий», «Над Бугом»). Образ ліричного героя як нова якість не лише поетичного доробку М. Шашкевича, а й усієї поезії дошевченківського часу. 26 Новела «Олена». Демократична позиція автора на опришківство. Фольклорна символіка новели. М. Шашкевич як критик. Перекладацька діяльність. І. Франко, О. Білецький про значення творчості М. Шашкевича. Тексти Слово до читателей руського языка. О Наливайку. Хмельницького обступленіє Львова. Згадка. Веснівка. Побратимові, посилаючи йому пісні українські (фрагменти). Олена. Іван Миколайович Вагилевич (1811-1866) Поет, фольклорист, етнограф, громадсько-культурний діяч. Зачинатель нової української літератури в Галичині. Фольклористична діяльність. Учасник «Руської трійці». Оригінальна творчість українською та польською мовами. Легендарно-історична поема «Мадей». Патріотичний пафос поеми. Белетризований фольклорно-казковий сюжет романтичної балади «Жулин і Калина». Особливості польськомовних віршів «Друже-брате, прощай», «Розпач», «Спомин», «Життя», «Туга». Філологічні та етнографічні дослідження І. Вагилевича. Перекладацька діяльність. Творчість письменника в критиці. Тексти Мадей. Жулин і Калина. Думи. Яків Федорович Головацький (1814-1888) Поет, учений-славіст, педагог, громадсько-культурний діяч. Я. Головацький і літературно-громадське об’єднання «Руська трійця». Роль Я. Головацького в організації видання альманаху «Русалка Дністровая». Викладацька діяльність 27 Я. Головацького. Романтичні вірші, белетризовані фольклорні мотиви, літературознавчі та фольклорно-етнографічні статті в альманасі «Вінок русинам на обжинки» (1846-1847). Статті та наукові розвідки. Мовознавчі студії. Видавнича діяльність. Тексти Весна. Туга за родиною. Два віночки (В альбом Ізмаїлу Срезневському). Пам’ять Маркіяну-Руслану Шашкевичу. Змістовий модуль №3 Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) Багатогранність творчої діяльності Тараса Шевченка, його місце в історії української літератури та в розвитку суспільно-політичної, філософської та естетичної думки. Періодизація творчості. Джерела біографії. Тарас Шевченко в літературознавчій науці, у спогадах і листуванні сучасників, у художній літературі та мистецтві. Дитинство та юність Тараса Шевченка. Рання творчість (1837-1843) Характер, звички, інтереси молодого Т. Шевченка. Життєве та літературно- мистецьке оточення. Роль діячів української та російської культури у житті Т. Шевченка. Становлення поета і художника. Епохальне значення «Кобзаря» 1840 року. Традиції попередників і новаторство. Критика про перші видання творів Т. Шевченка. Лірика петербурзького періоду: мотиви, жанри, образи, органічний зв’язок з усною народною творчістю. 28 Тема митця та України в ранній ліриці Т. Шевченка («Думи мої, думи мої…», «Перебендя», «На вічну пам’ять Котляревському», «До Основ’яненка»), традиційність та новаторство в її художньому осмисленні. Проблема взаємин митця і народу в поезії «Перебендя», оцінка твору І. Франком. Особливості жанру посвят і послань у творчості Т. Шевченка. Жанр балади («Причинна», «Тополя», «Утоплена»). Балади поета у фольклорному та світовому літературному контексті. Жанр думки у творчості Т. Шевченка: характеристика жанру і новаторство в ньому митця. Характер ліричного героя ранніх думок Т. Шевченка («Тече вода в синє море…», «Вітре буйний, вітре буйний!», «Тяжко-важко в світі жити…», «Нащо мені чорні брови…»). Соціально-побутові поеми («Катерина», «Мар’яна-черниця», «Слепая»). Новаторство Шевченка в цьому жанрі. Життєва основа творів, соціальний та морально-етичний характер конфлікту, новий герой. Схожість «Катерини» з деякими творами тогочасної літератури («Фауст» Гете, «Бедная Лиза» М. Карамзіна, «Сердешна Оксана» Г. Квітки – Основ’яненка) і принципова відмінність від них. Система образів твору, засади Шевченкового психологізму у поетичному та живописному творах (полотно «Катерина», 1842). Проблематика поеми «Мар’яна-черниця», система образів, особливості композиції, вірша, характер автологізму. Еволюція системи образів у поемі російською мовою «Слепая». Авторська настанова. Твори Т. Шевченка про історичне минуле України («Іван Підкова», «Гамалія», «Тарасова ніч»). Народна концепція у показі визвольної боротьби. Поема «Гайдамаки». Історичні джерела та літературний генезис твору. Жанрова своєрідність, особливості композиції, гуманістична спрямованість проблематики. Драматургія. Історико-побутова п’єса «Назар Стодоля»: конфлікт, образи дійових осіб, характер їх художнього розкриття. Зв’язок п’єси з драматургією І. Котляревського. 29 Життя і творчість Тараса Шевченка перед засланням (1843-1847) Основні віхи біографії. Перша і друга зустрічі Т. Шевченка з Україною. Суспільно-політичні та філософсько-етичні погляди митця. Зміни у творчості. Національні ідеї в ліриці періоду «трьох літ». Образ нового ліричного героя-борця проти соціальної пасивності та нерозторопності народу, проти його соціального та національного гноблення. Громадське звучання поезій «Три літа», «Минають дні, минають ночі», «Чигрине, Чигрине», «Псалми Давидові», «Заповіт». Політична сатира поеми «Сон» («У всякого своя доля…»). Вступ як узагальнення суспільних та людських вад. Композиція твору. Концепція історичної долі України. І. Франко про цей твір. Поема «Кавказ», її ідейні смисли, образ Прометея. Творче походження традицій світової літератури і художнє новаторство поета. Поєднання сатиричного викриття царизму з героїкою та елегійністю. І. Франко про «Кавказ». Твори на історичну тему. Поема «Єретик», її ідейні домінанти та світоглядна концепція автора. «Холодний Яр» – виступ проти фальсифікації історії України, уславлення гайдамаччини та пророкування майбутніх визвольних змагань українців. Містерія «Великий льох»: оцінка історичних подій та менталітету співвітчизників. Послання «І мертвим, і живим…», його ідейні смисли та патріотичність звучання. Особливості композиції і стилю. Полемічний тон твору. Соціально-побутові поеми («Наймичка», «Сова», «Відьма»). Нові риси в трактуванні жіночої долі, розкриття глибин материнської душі. І. Франко про еволюцію образу матері в Шевченковій творчості. Філософічність звучання віршів «Заворожи мені, волхве», «Гоголю» та думок «Не завидуй багатому», «Не женися на багатій». 30 Вивчити напам’ять: уривок із балади «Причинна» ( «Реве та стогне Дніпр широкий…» до слів «Та ясен раз у раз скрипів»)*, «Думка («Тяжко- важко в світі жити»)», «Думи мої, думи мої...»* (1840), уривок із поеми «Гайдамаки» («Гомоніла Україна...» до слів «Тяжко! Важко! Кат панує, А їх не згадають»), уривок із поеми «Сон» («Летим. Дивлюся, аж світає, ...» до слів «Чи бог бачить із-за хмари…» )*, «Кавказ» (уривки на вибір), «І мертвим, і живим...» (уривки на вибір), «Минають дні, минають ночі…», «В казематі» («Мені однаково, чи буду…»)*, «Заповіт»*. *твори, які вивчаються у школі. Змістовий модуль №4 Арешт Тараса Шевченка та перебування на засланні (1847-1857) Перебування Т. Шевченка під слідством у зв’язку з викриттям Кирило- Мефодіївського братства. Цикл віршів «В казематі»: присвята, історія створення, мотиви та образи. Використання фольклорних мотивів. Висока художня досконалість творів («Садок вишневий коло хати», «Мені однаково» та ін.). І. Франко про «геніальну простоту» творчої манери митця. Заслання Т. Шевченка, його внутрішня незламність. Оточення поета. Літературна та живописна діяльність. «Невольнича » лірика, її людинознавча сутність. Поезія «Думи мої, думи мої…» (1847) – заспів до творчості періоду заслання. Твори про поетичну творчість і покликання митця («А нумо знову віршувать», «Неначе степом чумаки», «Лічу в неволі дні і ночі», «Ну що б, здавалося, слова…», «А. О. Козачковському» та ін.). Мотив стійкості світоглядних засад у поезії «О думи мої, о славо злая!». Осуд розбрату між народами, заклик до дружби, єднання у віршах «Полякам», «Ще як були ми козаками». 31 Автобіографічні мотиви та суспільне узагальнення у віршах «Якби ви знали, паничі», «І виріс я на чужині», «І золотої, й дорогої…», «Мені тринадцятий минало», «Ми в купочці колись росли», «На Великдень, на соломі». Пейзажна лірика, її майстерність («І небо не вмите, і заспані хвилі…», «Сонце заходить, гори чорніють…»). Твори фольклорного характеру про особисту долю людини ( «У перетику ходила…», «Ой стрічечка до стрічечки…», «Утоптала стежечку…», «Не хочу я женитися…»). Викриття фальшивого народолюбства у поезії «П. С.» Проза Т. Шевченка. Композиційна структура повістей, їх образна система. Автобіографізм у повістях Шевченка. Образи талановитих людей з народу у повістях «Художник», «Музикант». Проблеми виховання в повісті «Близнецы». Українська мрія у повісті «Наймичка». Повість «Наймичка» і однойменна поема: спільне і відмінне. Значення «Журналу» («Щоденника», 1857-1858) для вивчення біографії, суспільно-політичних, естетичних та філософських поглядів, системи літературно- критичних принципів, якими керувався Т. Шевченко. Життя і творчість Тараса Шевченка останніх років (1857-1861) Нижньогородський етап у житті і творчості поета. Боротьба за поширення слова правди у поемі «Неофіти». «Юродивий» – політична сатира на реакційне дворянство. Цикл «Доля», «Муза», «Слава» – синтетичне самоусвідомлення поета як творця, утвердження позитивного змісту власної життєвої долі і поетичної творчості. 32 Перебування в Москві, Петербурзі та в Україні. Використання біблійних мотивів та мрії про майбутнє у поезіях «Осії. Глава XIV», «Ісаія. Глава 35», «Сон» («На панщині пшеницю жала…»). Соціально-філософська поема «Марія»: еволюція образу матері. Висока досконалість ліричних поезій останніх років на особисту тему («Якби з ким сісти хліба з’їсти», «Минули літа молодії» «Ликері» та ін.). Виступ проти національного нігілізму і малоросійства в поезії «Бували войни й військовії свари». «Молитва»: вболівання за людину і суспільство. Т. Шевченко і сучасність. Материкове та діаспорне Шевченкознавство. Епохальне значення творчості Т. Шевченка для українського народу. Світова велич митця. Вивчити напам’ять: «Доля», «Сонце заходить, гори чорніють»*, «Іржавець» («Боже мій з тобою!» до слів «За що її діти в кайданах мовчать?»), «Не нарікаю я на Бога». *твори, які вивчаються у школі. Тексти до третього та четвертого модулів Кобзар. Назар Стодоля. Музыкант. Художник. Наймичка. Княгиня. Близнецы. Прогулка с удовольствием и не без морали. Несчастный. Щоденник. Листи. Змістовий модуль №5 Марія Олександрівна Вілінська (Марко Вовчок) (1833-1907) Життєвий і творчий шлях. Походження псевдоніму. Формування літературно-естетичних поглядів під впливом ідей Т. Шевченка. Життєве та культурно-освітнє оточення. «Народні оповідання» – нове явище в європейській літературі. Тематика «Народних оповідань», проблематика, жанрово- 33 композиційні особливості, поетика (фольклорно-етнографічна основа, психологізм, висока інформативність мови, емоційність та ін.). Образ оповідачки. Традиції та новаторство. Близькість збірки до оповідань Г. Квітки-Основ’яненка та новел В. Стефаника. Повість «Інститутка»: соціальна та морально-етична проблематика, глибока розробка образів, особливості стилю. Жанр героїко-романтичної повісті-казки («Кармелюк», «Дев’ять братів і десята сестриця Галя»). Казки для дітей («Ведмідь», «Чортова пригода» та ін.). Повісті та романи Марка Вовчка російською мовою («В глуши», «Живая душа», «Теплое гнездышко» та ін.). Образи «нових людей» – шукачів правди. Перекладацька діяльність письменниці. Значення творчості Марка Вовчка. Тексти Козачка. Одарка. Горпина. Ледащиця. Два сини. Чари. Максим Гримач. Данило Гурч. Сестра. Інститутка. Павло Чорнокрил. Три долі. Дев’ять братів і десята сестриця Галя. Кармелюк. Ведмідь. Чортова пригода. В глуши. Живая душа. Теплое гнездышко. Листи. Пантелеймон Олександрович Куліш (1819-1897) Життєвий і творчий шлях. Різнобічність культурологічної діяльності (прозаїк, поет, драматург, літературний критик та історик літератури, перекладач, фольклорист, етнограф, публіцист, мовознавець, редактор, видавець). Суперечності світогляду. П. Куліш і Кирило-Мефодіївське братство. Проповідування П. Кулішем просвітительських ідеалів та християнського гуманізму як першооснови радикальних суспільних змін. Проблеми соціальної та національної долі українського народу, його мови та культури у творчості П. Куліша, особливості їх художнього втілення. 34 Побутово-реальна та казково-міфологічна площини у ранніх романтичних творах письменника («Циган», «Орися»). Романтична ідилія «Орися» (1844). Поетизація старосвітського патріархального побуту, гармонії людини і природи, любовної та родинної злагоди. Художня майстерність письменника в запозиченні сюжетів окремих пісень «Одісеї» Гомера. І. Франко про «Орисю» П. Куліша. Романтично-баладне оповідання «Гордовита пара» та романтична ідилія «Дівоче серце». Етнографічно-побутові оповідання П. Куліша 60-х років. Ознаки стилю етнографічно-побутової школи в оповіданнях «Сіра кобила», «Очаківська біда», «Січові гості Чуприна і Чорноус». Жанр історичного роману в епічній прозі П. Куліша. Соціально-історичний роман «Чорна рада», 1845-1846, 1857рр. та його проблематика. Суть романтичного типу історизму: заміна аналітично-логічного начала при відображенні історичних подій та ситуацій чуттєво-інтуїтивними. Традиційне романтичне поетизування Січі у романі, ідеалізація героїв, абсолютизація духу свободи і нескореності. Типологічна спорідненість «Чорної ради» з вальтерскоттівським типом роману. Т. Шевченко та І. Франко про «Чорну раду». Творча та фольклорна діяльність П. Куліша 50-90 рр. (вірші, поеми, драми, переклади та переспіви, історіографічні дослідження). Тексти Орися. Заспів. Гордовита пара. Дівоче серце. Сіра кобила. Очаківська біда. Січові гості Чуприна і Чорноус. Мартин Гак. Настуся. Чорна рада. Леонід Іванович Глібов (1827-1893) Життя, педагогічна, громадська та видавнича діяльність. Просвітительський характер культурно-освітньої праці. Переслідування владою. 35 Байки Л. Глібова 40-60 рр., їх генетичний зв’язок з творчістю попередніх байкарів, з традицією розвитку цього жанру в українській і російській літературах. Новаторство Л. Глібова у жанрі байки. Оригінальне використання відомих сюжетів. Надання байкам виразного українського національного колориту. Ліризм. Образ оповідача. Загальнолюдські смисли, сатиричність образів, конкретність реалістичних деталей, гострота ідейних висновків у байках першого періоду («Вовк і Кіт», «Вовк і Ягня», «Щука», «Мірошник», «Охрімова Свита», «Ведмідь-пасічник» та ін.). Проблематика і художня своєрідність байок 80-90 рр. Постійні пошуки нових тем, нових художніх засобів. Посилення лірично-пісенної інтонаційності у байках. Засудження паразитизму, пристосуванства, прислужництва, черствості та бездушності чиновників і всіх тих, хто хоче жити за рахунок інших («Коник- стрибунець», «Мальований Стовп», «Солом’яний дід», «Шелестуни», «Кундель», «Цуцик»). Опрацювання побутових, морально-етичних тем («Жаба і Віл», «Зозуля і Півень», «Свиня»). Збагачення Л. Глібовим поетики байки, урізноманітнення розповіді й оповіді. Ліричні поезії, їх мотиви й образи, елегійно-романсовий характер, пісенність інтонацій («Журба», «Летить голуб понад морем», «Вечір», «Моя веснянка», «Миколі Лисенкові» та ін.). Дідусь Кенир і його творчість для дітей (жанрова різноманітність, мотиви, образи, стиль). Водевіль «До мирового», використання його сюжету М. Старицьким у водевілі «Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка». Місце творчості Л. Глібова в історії літератури. Продовження традицій митця в творчості письменників наступних десятиріч. Тексти Вовк і Кіт. Вовк та Ягня. Щука. Мірошник. Охрімова Свита. Два кума. Диковина. Осел і Хазяїн. Ведмідь-пасічник. Коник-стрибунець. Мальований 36 Стовп. Фіалка і Бур’ян. Солом’яний Дід. Муха і Бджола. Шелестуни. Кудель. Цуцик. Цяцькований Осел. Жаба і Віл. Зозуля і Півень. Свиня. Вечір. Над Дніпром. У степу. Журба. Летить голуб понад морем. Вечір. Моя веснянка. Миколі Лисенкові. Степан Васильович Руданський (1834-1873) Життєвий шлях. Громадська і літературна діяльність. Рання творчість С. Руданського. Мотиви і образи балад, їх фольклорна основа та синкретизм реалістичних і романтичних елементів. Пісенна лірика, продовження в ній попередньої літературної традиції, своєрідність поетичного трактування відомих мотивів та образів («Повій, вітре, на Вкраїну», «Ти не моя», «Мене забудь!» та ін.). Громадянська лірика петербурзьких років, її ідейний зміст («Гей, бики!», «Над колискою», «До дуба», «П’яниця», «Наука» та ін.). Традиції і новаторство поета. Багатство змісту гумористичних співомовок. Відображення в них розмаїтості народного життя. Своєрідність показу головного персонажа – простого селянина в його багатоманітних соціальних і національних зв’язках («Не вчорашній», «Черевики», «Циган з конем», «Загадки», «Баран», «Гусак», «Варена сокира» та ін.). Гумористичне зображення побуту і ментальності українського народу («Чи високо до неба?», «Окуляри», «Свиня свинею», «Баба в церкві» та ін.). Сатиричне викриття моральної ницості духівництва («Камінний святий», «Два рабини», «Піп на пущі», «Сповідь», «Піп у ризах», «Чорт» та ін.). Особливості художньої манери С. Руданського. Образ ліричного героя гумористичних співомовок. І. Франко про талановитість С. Руданського в інтерпретації народних сюжетів. Пошуки у жанрі епічної історичної поеми. 37 Використання мотивів слов’янського фольклору в поемі-казці «Цар Соловей». Переклади та переспіви С. Руданського. Традиції С. Руданського у творчості І. Франка («Нові співомовки»), Лесі Українки («Пан-народовець», «Веселий пан»), В. Самійленка («Божий приклад»), П. Глазового. Тексти Повій, вітре, на Вкраїну. «Ти не моя». «Мене забудь!». «Гей, бики!». Над колискою. До дуба. П’яниця. Наука. Не вчорашній. Черевики. Циган з конем. Загадки. Баран. Гусак. Варена сокира. «Чи високо до неба?». Окуляри. Свиня свинею. Баба в церкві. Камінний святий. Два рабини. Піп на пущі. Сповідь. Піп у ризах. Чорт. Цар Соловей. Анатолій Патрикійович Свидницький (1834-1871) Драма життя письменника-різночинця, його творча діяльність. Нове слово в українській прозі – соціально-побутовий роман (з елементами психологізму) «Люборацькі». Історія створення і видання роману, традиції і новаторство письменника. Тема, проблематика твору. Система образів, прийоми їх типізації та індивідуалізації. Органічне поєднання розкриття долі членів родини Люборацьких з художнім дослідженням характерних суспільних процесів на Поділлі в першій половині XIX століття. Широке відображення різних суспільних груп. «Люборацькі» як роман виховання. Актуальність твору. Перехід від суб’єктивно-оповідної до об’єктивно-описової форми викладу. Мовностилістичні особливості. Роман А. Свидницького в літературному контексті. Соціально-побутові, побутово-психологічні нариси та оповідання («Хоч з мосту та в воду», «Гаврусь і Катруся»). 38 Лірика письменника. Жанрові особливості та народно-пісенний характер поезій «Росте долом березина», «Україно, мати наша», «В полі доля стояла», «Коли хочеш нам добра…» та ін. Фольклорно-етнографічні нариси («Великдень у подолян», «Відьми, чарівниці, опирі»). Тексти Хоч з мосту та в воду. Гаврусь і Катруся. Росте долом березина. Україно, мати наша. В полі доля стояла. Коли хочеш нам добра. Великдень у подолян. Відьми, чарівниці, опирі. Люборацькі. Олекса Петрович Стороженко (1806-1874) Життєвий шлях письменника. Мала проза О. Стороженка, поділ на жанрово- тематичні групи: літературна казка (гумористичні мініатюри анекдотичного характеру «Се така баба…», «Вчи лінивого голодом, а не молотом» та легендарно-фантастичні оповідання «Закоханий чорт», «Сужена» та ін.); історико- етнографічні твори нарисового характеру («Кіндрат Бубненко-Швидкий», цикл «Оповідання Грицька Клюшника»); історичні новели-анекдоти («Голка», «Вуси»). Незакінчена повість «Марко Проклятий»: особливості інтерпретації фольклорного сюжету, система образів, композиція. Тексти Се така баба. Вчи лінивого голодом, а не молотом. Дурень. Закоханий чорт. Сужена. Чортова корчма. Кіндрат Бубненко-Швидкий. Цикл «Оповідання Грицька Клюшника». Марко Проклятий. Юрій-Осип-Домінік де Федькович (1834-1888) Життєвий і творчий шлях. Громадська діяльність. 39 Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди. Вплив творчості Т. Шевченка на Ю. Федьковича. Поезія. Мотиви та образи. Трагічна доля жовніра цісарської армії у віршах та поемах («При відході», «Рекрут», «Дезертир», «Нічліг», «У Вероні» та ін.). Тема митця та образ Т. Шевченка («Нива», «Оскресни, Бояне!», «Співацька добраніч», «Осьмий поменник Тарасові Шевченкові на вічную пам’ять»). Роздуми про долю рідного краю, змалювання визвольного руху та уславлення його ватажків («З окрушків», «Браття-опришки», «Довбуш», «Лук’ян Кобилиця», «Юрій Гінда»). Сатиричне звучання поезій «Я гадав», «Пречиста діво, радуйся, Маріє». Традиції Т. Шевченка у цих творах. Ідея воз’єднання українських земель («До мого брата Олекси Чернявського»). Любов до рідного краю, оспівування його краси у віршах «Мій сардак», «Рожа», «У полі, гей, у полі». Народнопісенна основа цих поезій, ліризм, мелодійність. Проза Ю. Федьковича. Традиції і новаторство. Поєднання реалістичних і романтичних прийомів у відображенні дійсності. Белетризація фольклорних мотивів у оповіданнях «Люба-згуба», «Серце не навчити». Романтичні колізії любовного трикутника, мораль та етика гуцулів («Сафат Зінич», «Три, як рідні брати»), розповідь про етнографічні реалії та природу гуцульського краю. Романтично-психологічні новели «Таліянка», «Побратим». Жанровий синкретизм при домінуванні романтичних стильових ознак у прозових творах Ю. Федьковича («Стефан Славич», «Таліянка», «Опришок»). Значення творчості Юрія-Осипа Федьковича. Тексти При відході. Рекрут. Дезертир. Нічліг. У Вероні. Нива. «Оскресни, Бояне!». Співацька добраніч. Осьмий поменник… Тарасові Шевченкові на вічную пам’ять. З окрушків. Браття-опришки. Довбуш. Лук’ян Кобилиця. Олекса Довбуш. Юрій Гінда. Я гадав. Пречиста діво, радуйся, Маріє! До мого брата Олекси Чернявського. Мій сардак. Рожа. У полі, гей, у полі. Люба-згуба. Серце не навчити. Сафат Зінич. Стефан Славич. Три, як рідні брати. Тальянка. Побратим. 40 Робоча навчальна програма ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК Се местр Змістові модулі № п/п Тема лекції Кількість годин 3. 1. 1. Становлення нової української літератури. Літературний процес перших десятиліть XIX століття. 4 2. Іван Петрович Котляревський. 4 3. Петро Петрович Гулак-Артемовський. 2 4. Ідейно-естетичний феномен творчості Григорія Квітки-Основ’яненка. 4 5. Євген Гребінка – письменник та організатор українського літературного руху. 4 2. 6. Художній світ українського романтизму. 4 7. Представники романтичної школи (Л. Боровиковський, А. Метлинський). 4 8. Микола Іванович Костомаров. 4 9. Представники романтичної школи (продовження) (В. Забіла, М. Петренко, О. Афанасьєв-Чужбинський). 4 10. Нова література на західноукраїнських землях (I половина XIX століття). 2 3. 11. Дитинство та юність Тараса Шевченка. Рання творчість (1837-1843). 6 12. Життя і творчість Тараса Шевченка перед засланням (1843-1847). 8 4. 4. 13. Арешт Тараса Шевченка та перебування на засланні (1847-1857). 6 14. Життя і творчість Тараса Шевченка останніх років (1857-1861). 6 5. 15. Життєвий і творчий шлях Марка Вовчка. 4 16. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша. Роман «Чорна рада» як явище в українській літературі. 4 17. Творчість Леоніда Глібова. 2 18. Творчість Степана Руданського. 2 19. Життя і творчість Анатолія Свидницького. Роман «Люборацькі» як нове слово в українській літературі. 2 20. Життєвий і творчий шлях Олекси Стороженка. 2 21. Життєвий і творчий шлях Юрія Федьковича. 2 Всього 80 41 ПРАКТИЧНИЙ БЛОК САМОСТІЙНА РОБОТА Семестр Змістові модулі № п/п Тема Кількість годин 3. 1. 1. Іван Петрович Котляревський 4 2. Петро Петрович Гулак-Артемовський 3 3. Григорій Квітка-Основ’яненко 3 4. Євген Гребінка 3 2. 5. Л. Боровиковський 3 6. А. Метлинський 4 7. М. Костомаров 3 8. В. Забіла 3 9. М. Петренко 2 10. О. Афанасьєв-Чужбинський 2 11. М. Устиянович 1 12. А. Могильницький 1 3. 13. Тарас Шевченко 10 4. 4. 14. Тарас Шевченко 10 5. 15. Марко Вовчок 4 16. Пантелеймон Куліш 4 17. Леонід Глібов 4 18. Степан Руданський 2 19. Ганна Барвінок 2 20. Анатолій Свидницький 4 21. Олекса Стороженко 4 22. Юрій Федькович 4 Всього 80 Семест р Змістові модуль № п/п Тема практичного заняття Кількіст ь годин 3. 1. 1. Поема Івана Котляревського «Енеїда» – перший твір нової української літератури. 2 2. Сентиментально-реалістична повість Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». 2 3. Розвиток жанру байки в українській літературі першої половини XIX століття. 2 2. 4. Нова українська література на західноукраїнських землях. 2 3. 5. Творчість Тараса Шевченка раннього періоду. 2 6. Тарас Шевченко і театр. Драматичні твори. 2 7. Концепція героїчного минулого України у творах Тараса Шевченка періоду «трьох літ». 2 4. 4. 8. «Журнал» («Щоденник») Тараса Шевченка як історико-естетична пам’ятка. 2 5. 9. Риси творчого портрета Марка Вовчка. 2 10. Перший український історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада». 2 Всього 20 42 РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ЗМІСТОВИМИ МОДУЛЯМИ № п/п Змістові модулі Кількість годин Форма модульного контролю Всього Лекції П.з. С.р. 1. Стильовий феномен української літератури перших десятиріч ХІХ століття 37 18 6 13 Контрольна робота 2. Український романтизм та література західноукраїнських земель 39 18 2 19 Оцінювання рефератів 3. Життя і творчість Тараса Шевченка (1814-1847) 30 14 6 10 Колоквіум 4. Життя і творчість Тараса Шевченка (1847-1861) 24 12 2 10 5. Література пошевченківської доби 50 18 4 28 Контрольна робота Всього 180 80 20 80 Шкала оцінювання: національна та ECTS СУМА БАЛІВ ОЦІНКА ECTS ОЦІНКА ЗА РОЗШИРЕНОЮ ШКАЛОЮ екзамен залік 90-100 A відмінно 80-89 B дуже добре 75 - 79 C добре 60-74 D задовільно 50-59 E достатньо 35–49 FX незадовільно 1-34 F неприйнятно 43 Критерії оцінювання (за 100-бальною системою) Рівень знань студента ECTS Критерії оцінювання знань студента 90-100 А Студент вільно володіє матеріалом, уміннями і навичками художнього твору, виявляє творчі здібності, самостійно оцінює різноманітні явища літературного життя, виявляючи власну позицію щодо них, вміє використати набуті знання в нестандартних ситуаціях. 80-89 В Студент володіє матеріалом та навичками цілісно – комплексного аналізу художнього твору, самостійно оцінює окремі нові літературні явища, знаходить і виправляє допущені помилки, працює з різними джерелами інформації, систематизує та творчо використовує дібраний матеріал. 75-79 С Студент володіє матеріалом та навичками комплексного аналізу художнього твору, систематизує та узагальнює набуті знання, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження власних суджень. 60-74 D Студент володіє матеріалом, відтворює значну його частину, з допомогою викладача знаходить потрібні приклади у тексті художнього твору. 50-59 E Студент володіє навчальним матеріалом на початковому рівні його засвоєння, відтворює незначну його частину, дає визначення літературного явища без посилання на художній текст. 35-49 FX Студент розуміє навчальний матеріал на елементарному рівні його засвоєння, відтворює лише окремі фрагменти, дає загальну відповідь з допомогою викладача. В цілому відповідь незадовільна з можливістю повторного складання. 1-34 F Незадовільні знання, обов’язковий повторний курс. 44 ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №1 Тема: «Становлення нової української літератури. Літературний процес перших десятиліть XIX століття» 1. Поняття «нова українська література», її основні риси. Причини виникнення нової української літератури. Питання про засновника та основоположника нової літератури. 2. Періодизація нової української літератури. 3. Особливості українського літературного процесу кінця ХУІІІ – перших десятиліть ХІХ століття. 4. Новаторське продовження бурлескно-травестійної традиції. 5. Синкретизм художньо-стильових течій. Розвиток жанрів. Література Історія української літератури: Перші десятиріччя ХІХ ст.: П. Хропко, О. Гнідан, П. Орлик. – К., 1992. – 510 с. Історія української літератури (І половина ХІХ століття): За ред. І. Скрипника. – К., 1980. – С. 5-17. Історія української літератури ХІХ ст.: У 3-х книгах (За ред. М. Яценка). – Кн. 1,2. – К., 1995. – С. 3-9. Історія української літератури ХІХ ст.: У 2-х книгах. Книга 1. (За редакцією академіка М. Жулинського) – К.: Либідь, 2005. – С. 3-11. Калениченко Н. Українська література ХІХ ст.: напрями, течії. – Львів, 1983. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1988. 45 Теоретична база лекції Бурлеск (з італ. burla – жарт) – різновид комічної, пародійної поезії та драматургії, що характеризується невідповідністю між формою і змістом: піднесене, «високе» осміюється, передається зниженим, іноді вульгаризованим стилем, і навпаки, буденне, «низьке» змальовується як високе, героїчне. Дискурс (з француз. discours – мовлення, висловлення, міркування) – сукупність висловлювань, спосіб організації тексту, стиль художнього твору. Класицизм (з латин. сlassicus – зразковий, взірцевий) – художній стиль і напрям у європейській літературі та мистецтві XVII-XVIII століття, для якого характерні увага до античних взірців, що вважалися основою для наслідування, до духовної і матеріальної культури, суворе дотримання єдності жанрів, засобів художньої виразності, оспівування «сильних світу сього». Літературний напрям – конкретна складова частина літературного процесу, продовжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації. Літературний процес – це соціально-історично зумовлений стан, розвиток й еволюція літератури в певний історичний період, а також протягом всієї історії нації, країни, регіонів, світу. Народність літератури – органічна самовизначальна властивість національної літератури, яка відбиває ментальність народу в його національному та історичному вимірах. Нова українська література – умовно-визначений конкретно-історичний період розвитку українського письменства XIX століття, основою якого стала живонародна мова. Започаткований виданням «Енеїди» (Петербург, 1798) І. Котляревського. Періодизація – умовний поділ еволюції письменства на основні періоди, що якісно відрізняються один від одного. Просвітницький реалізм – синтетична стильова тенденція в українському письменстві, що з’явилася при переході від давньої до нової літератури. Його 46 характерною рисою була віра в усепереможну силу освіти й розуму, утвердження нового світогляду, істинних уявлень про світ, а в літературі головною була настанова на художню правду. Реалізм (з латин. realis – суттєвий, дійсний) – один із художніх напрямів у літературі й мистецтві, для якого основною проблемою є взаємини людини й суспільства, середовища, вплив соціально-історичних обставин на формування духовного світу, характеру особистості, героя твору. Синкретизм (з грец. synkretismos) – поєднання, злиття різнорідних художніх структур у творчості навіть одного письменника. Травестія (з італ. travestire – перевдягати) – різновид жартівливо-бурлескної літератури, в якій відомий твір серйозного змісту переробляється в комічний з використанням побутової лексики, колоритних фразеологізмів, фамільярних словосполучень. Тема: «Іван Петрович Котляревський» (1769-1838) Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Т. Шевченко 1. Життя, громадсько-культурна і літературна діяльність. Формування світоглядних позицій. 47 2. «Енеїда»: жанрова своєрідність твору; творче продовження української бурлескної традиції ХУІІІ ст.; наснаження бурлеску новими ідейно-художніми функціями. Поема як явища українського просвітительського реалізму; специфічність художнього зображення дійсності; енциклопедія української старожитності; місце поеми в літературному процесі. 3. Драматургія І. Котляревського («Наталка Полтавка», водевіль «Москаль- чарівник»). Зміцнення реалістичних принципів змалювання дійсності у жанрі соціально-побутової драми. Література Бовсунівська Т. Горгона з українським обличчям: [Поетизація потойбіччя в «Енеїді» І. Котляревського // Дивослово. – 2000. - №12. – С. 2-7.] Волинський П. Іван Котляревський: Життя і творчість. – К., 1969. Гундорова Т. Перевернений Рим, або «Енеїда» Котляревського як національний наратив // Сучасність. – 2000. - №4. – С. 120-134. Гундорова Т. «Малоросійський маскарад»: колоніальний дискурс в «Енеїді» І. Котляревського і навколо неї // Українська мова і література – 2004. – 25-28 липня. – С. 9-16. «Енеїда» І. Котляревського в системі літератури українського бароко // Шевчук В. Муза Роксоланська: Українська література 16-18 століть: У 2 кн. – К., 2005, Кн. 2. – С. 649-669. Жулинський М. Духовна епоха в історії України. Іван Котляревський // Слово і час. – 1994. – №9/10. Жулинський М. Міфологема «Нового Риму» в поемі «Енеїда» І. Котляревського // Київ. – 2002. - №9. – С. 143-152. Зарівна Т. «Наталка Полтавка» Івана Котляревського на сцені національного театру імені Івана Франка // Український театр. – 2006. – №1. Кирилюк Є. Іван Котляревський: Життя і творчість. – К., 1981. Кирилюк Є. Живі традиції: Іван Котляревський та українська література. – К, 1969. Нахлік Є. Творчість Івана Котляревського. – Львів, 1994. 48 Сулима М. «Наталка Полтавка» й українська драматургія XVII – XVIII ст. // Київська старовина. – 1998. – №5. Ткачук М. Перший український водевіль – «Москаль-чарівник» Івана Котляревського // Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка. Наукові записки. – 2007. – С. 62-71. Хропко П. Іван Котляревський: Біографічний нарис. – К., 1969. Хропко П. Біля джерел української реалістичної поезії (10-40-і роки ХІХ ст.). – К., 1972. Теоретична база лекції Алюзія (з латин. allusio – жарт, натяк) – художньо-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору або історичної події з розрахунку на знання й проникливість читача, який має цей натяк витлумачити. Водевіль – один із жанрових різновидів драми, одноактна п’єса, в основу сюжету якої покладено анекдотичний випадок, в якій дотепні монологи і діалоги поєднуються з піснями і танцями. Драма – родовий різновид літератури (поряд з епосом та лірикою), зумовлений потребами театрального мистецтва; полягає в художньому моделюванні життєвих колізій за відсутності авторських характеристик дійових осіб. Характерною ознакою драми є розкриття явищ життя й характерів героїв через розмови дійових осіб (діалоги й монологи). Драматичні твори призначені для постановки на сцені, їм властива єдність дії. Часу й місця. В основі сюжету драматичного твору – конфлікт. Основні жанри драматичного твору: власне драма, трагедія, комедія, трагікомедія. Жанр – тематичний технічно усталений тип художньої творчості, специфічний для кожного різновиду мистецтва, який визначається своєрідністю зображення. Літературний характер – це образ-персонаж у літературному творі з його індивідуальними вчинками, переживаннями, складом думок і почуттів, який діє в конкретних обставинах і розкривається як особистість у процесі свого розвитку. Макаронічна мова – змішування слів різних мова або перекручення однієї мови на свій лад іноземними словами чи навпаки (н-д, «Енеус ностер магнус панус // І славний троянорум князь»). 49 Опера – синтетичний фабульний різновид музичного мистецтва, зміст якого втілений у сценічних образах. Основні види комічного: гумор – співчутливе, доброзичливе зображення смішних вад вдачі героя або недоліків громадського й побутового життя з метою їх виправлення, перероблення; сатира – різке, глузливе висміювання недоліків у вдачі персонажа, в подіях та явищах громадського чи побутового життя з метою їх викриття й заперечення; сарказм – в’їдливе висміювання глибоких недоліків вдачі персонажа, подій та явищ громадського й побутового життя з тим, щоб викрити їх потворну суть і викоренити, знищити (виправити їх не можна) Поема – переважно віршовий, значний за обсягом твір, у якому зображені особливі події та яскраві характери. Ява – це композиційна одиниця драматичного твору, частина дії, в якій бере участь визначене автором коло дійових осіб; з появою нової дійової особи або виходом зі сцени іншої починається нова ява. Тема: «Петро Петрович Гулак-Артемовський» (1790-1865) «…ніхто не перевищив його (Гулака-Артемовского) в знанні життя малоруської народності і в незрівняному мистецтві передавати його поетичними образами й чудовою народною мовою» М. Костомаров 50 1. Життя і творча діяльність Петра Гулака-Артемовського. Роки становлення письменника. 2. П. Гулак-Артемовський як зачинатель жанру байки в новій українській літературі: 2.1 Суть алегоричності і дидактики у байці «Пан та Собака» (1818); 2.2 Висміювання скупості та нерозважливості в байці «Солопій та Хівря, або Горох при дорозі» (1819); 2.3 Проблема міри як верховної мудрості в байці «Тюхтій і Чванько» (1819). 3. Переспіви балад у творчості письменника («Твардовський», «Рибалка»). Переклади. Література Деркач Б. На шляху становлення нової української літератури // Гулак- Артемовський П. Твори. – К., 1978. Деркач Б., Косяченко В. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. Зеров М. Котляревщина. Петро Гулак-Артемовський // Твори: У 2 т. – К., 1990. – Т. 2. Костомаров М. Обзор сочинений, писанных на малороссийском языке // Твори: В 2 т. – К., 1967. – Т. 2. Куценко Л. Байка Петра Гулака-Артемовського «Пан та Собака». Національне в соціальному змісті твору // Дивослово. – 2003. – №8. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1988. Теоретична база лекції Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст; різновид ліро-епічного жанру, де драматизм та поетичність наративу витворюють особливу естетичну якість, яка не залежить від морального висновку. Особливості байки: 1) зображення однієї події з життя головного героя; 2) алегоричність і повчальність; 3) розповідний спосіб викладу художнього матеріалу; 4) нетривалий час дії; 5) основних дійових осіб дві-три; 6) своєрідна побудова (оповідна та повчальна частини); 7) віршова форма (рідше прозова); 8) малий обсяг. 51 Балада – синтетичний жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового типу з драматичним сюжетом. Особливості балади: - зображення героїчної або фантастичної події з життя головного героя; - висока ліричність; - схвильований тон розповіді; - стислість зображення подій, героїв, описів; - віршова форма. Переклад – це текст, слово, усне висловлювання, літературний твір, перекладені з однієї мови іншою з максимальним збереженням стилю письменника, мовних особливостей. У перекладі не повинно бути імпровізації. Переспів – вільний переклад віршами; те, що є повторенням відомого, сказаного, написаного; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору. Стопа – визначальний метричний період, найкоротший відрізок співмірності певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів із відносно незмінним наголосом, що є одиницею виміру та визначення віршового ритму. Стопа: двоскладова – основна: хорей (–u), ямб (u–), супутна: пірихій (uu), спондей (– –). трискладова – дактиль (-uu), амфібрахій (u-u), анапест (uu-). 52 Тема: «Григорій Квітка-Основ’яненко» (1778-1843) …А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш… Утни, батьку, щоб нехотя На весь світ почули, Що діялось в Україні… Т. Шевченко 1. Відомості про життя. Ранній період творчості. Боротьба за становлення і розвиток нової української літератури та літературної мови, активна участь у громадському та культурному житті Харкова. 2. Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель української прози. Жанрова та ідейно-тематична класифікація прозової спадщини письменника українською мовою. Бурлескно-реалістичні твори: «Мертвецький Великдень», «Салдацький патрет». 3. Повість «Конотопська відьма». Сатирична спрямованість твору на викриття методів управління морально виродженої козацької старшини. 4. Оповідання «От тобі й скарб». Фольклорний струмінь у творі, фантастика і реальність у зображенні дійсності. 5. Сентиментально-реалістичні повісті «Маруся», «Сердешна Оксана», «Козир-дівка», «Щира любов». 53 6. Трансформація притчі у конфлікт в оповіданні «Перекотиполе». Моралізаторська настанова оповідання. 7. Розширення тематичних горизонтів української драматургії: Комедії про Шельменка, «Сватання на Гончарівці». Література Білецький О. Українська проза першої половини ХІХ ст. // Білецький О. Зібрання праць у 5-ти т. – К., 1965. – Т. 2. Вербицька Є. Григорій Квітка-Основ’яненко: Життя і творчість. – К., 1968. Гончар О. Просвітительський реалізм в українській літературі: Жанри та стилі. – К., 1989. Горболіс Л. З’ясування фольклорних джерел творів Григорія Квітки- Основ’яненка // Дивослово. – 1994. – №10. – С. 40-43. Зеров М. Григорій Квітка-Основ’яненко // Зеров М. Твори у 2 т. – К., 1990. – Т. 2. Кичигін В. Від народнопоетичних форм до художнього цілого повісті: «Салдацький патрет» Г. Квітки-Основ’яненка // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1986. Слюсар А. Фантастична повість в українській літературі 30-х р. ХІХ ст. // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1986. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1988. Теоретична база лекції Анафора (від грецьк. винесення нагору, повторення) – стилістична фігура, яка утворюється повтором слів або словосполучень на початку суміжних мовних одиниць. Літературний напрям – сукупність творчих устремлінь значної групи письменників певного історичного періоду, які об’єднані спільними філософськими, естетичними поглядами, проблематикою творів, домінуючою художньою манерою письма. Кордоцентризм – розуміння дійсності не стільки мисленням, скільки «серцем» – емоціями, почуттями, внутрішнім, «душею». 54 Ліричний (авторський) відступ – такий відступ від розгортання сюжету, у якому письменник, перериваючи розповідь про події, виявляє своє ставлення до героїв, висловлює їм співчуття чи дає поради тощо. Нарис – художньо-публіцистичний твір на актуальну тему сучасності. У якому розповідається про справжні події (часто на документальній основі). Оповідач (наратор)– вигадана автором особа, від імені якої в художньому творі оповідається про події та людей; викладова форма ведеться від першої особи – «я». Повість – прозовий твір, більший за обсягом від оповідання, менший від роману, що має однолінійний сюжет, головних і другорядних персонажів (наративне тло). Сентименталізм – один із літературних напрямів другої половини XVIII – початку XIX століття, що виник як заперечення раціоналізму класицистів у добу Просвітництва. Термін походить від назви роману Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768). Характерні ознаки українського сентименталізму: - змалювання позитивного образу селянина, поетизація його праці; - тонкий психологізм у зображенні героїв з народу, які живуть «життям серці», їх витонченої чуттєвості; - ідеалізація героїв, патріархальних традицій родини; - розкриття зовнішньої і внутрішньої, духовної краси простої людини; - живописні (іконописні) портрети людей із народу; - змалювання українського національного характеру; - колоритні етнографічні описи народних звичаїв, обрядів, одягу; - відтворення поетичних картин природи, які увиразнюють почуття персонажів; - використання народнопісенних художніх засобів, мовних ресурсів у творенні уявного світу; - відбиття народних етичних та естетичних ідеалів про прекрасне. 55 Тема: «Євген Павлович Гребінка» (1812-1848) «Як байкопис займає Гребінка перше місце в нашім письменстві». І. Франко 1. Життєвий шлях письменника. Видавнича та редакторська діяльність петербурзького осередку українства. 2. Рання творчість Є. Гребінки. 3. Байкарська праця. Художні особливості, деталі побуту, пейзаж, народний гумор, манера розповіді. 4. Лірична та ліро-епічна спадщина Гребінки-романтика. Жанрова специфіка творів: романс, ідилія, медитація. Поема «Богдан». 5. Проза Є. Гребінки. Українська історична тематика в російських прозових творах («Чайковский», «Нежинский полковник Иван Золотаренко»); показ життя маленької людини в повістях «Записки студента», «Приключения синей ассигнации». Література Деркач Б. Євген Гребінка. – К., 1974. Деркач Б. Косяченко В. Жанр байки в українській літературі // Українська байка. – К., 1983. Зубков С. Євген Павлович Гребінка: Життя і творчість. – К., 1962. Зубков С. Байкар і поет Гребінка // Байки. Поезії. – К., 1990. 56 Куліш П. Приказки Гребінки: від видавця // Твори: В 2 т. – К., 1983. – Т. 2. Лучник І. Історична поема Євгена Гребінки «Богдан» // Радянське літературознавство. – 1968. - №10. – С. 47-54. Нахлік Є. Історична проза Євгена Гребінки // Українська мова і література в школі. – 1987. – №2. – С. 10-16. Франко І. Южнорусская литература // Франко І. Зібрання творів: У 50-ти т. – К., 1984. – Т. 41. Хропко П. Становлення нової української літератури. – К., 1988. Теоретична база лекції Елегія (з грец. eleqeia – журлива пісня. скарга) – один із жанрів лірики медитативного, журливого, меланхолійного змісту. Ідилія – віршовий твір, в якому поетизується сільське життя. Назву запроваджено щодо схолій елліністичного поета Теокріта (приблизно IV-III ст. до н.е.), автора написаної переважно гекзаметрами збірки «Ідилія». Медитація – жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального характеру, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень. Романс (з ісп. romance, від латин. romanice – по-романськи) – невеликий за обсягом вірш та музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Так називалися пісні народною мовою в Іспанії, на противагу пісням латиною, які пов’язувалися з боротьбою проти маврів. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №2 Тема: «Художній світ українського романтизму» 1. Романтизм як естетична проблема. 2. Шляхи розвитку українського романтизму. 3. Тематично-стильові течії українського романтизму та їх представники. 4. Жанрове розмаїття романтичної творчості. 57 Література Українські поети-романтики: Поетичні твори /Вступна стаття М. Яценка. – К., 1987. Івашків В. Українська романтична драма 30-80-х р. ХІХ ст. – К., 1990. Ковалів Ю. Романтизм // Ковалів Ю. Літературна енциклопедія. У 2-х т. – К.:Академія, 2007. – Т. 2. – С. 350-352. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму. – К, 1983. Наливайко Д. Спільність і своєрідність: Українська література в контексті європейського літературного процесу. – К., 1988. Нахлік Є. Українська романтична проза 20-30-х р. ХІХ ст. – К., 1988. Приходько П. Шевченко й український романтизм. – К., 1963. Нахлік Є.Поезія українського романтизму // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 1999. – № 2. – С. 44-53. Хропко П. Українська драматургія І половини ХІХ століття. – К., 1992. Теоретична база лекції Лірика (з грец. lyricos – лірний, твір, що виконується під супровід ліри) – один із трьох, поряд з епосом та драмою. Родів художньої літератури, в якому у формі естетизованих переживань осмислюється сутність людського буття, витворюється нова духовна дійсність, розбудована за законами краси. Ліро-епос – своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, байка, поема, роман у віршах та ін.). Романтизм – один із провідних напрямів у літературі, науці й мистецтві. Виник наприкінці XVIII століття у Німеччині, Англії й Франції, на початку XIX століття поширився в Україні. Характерні ознаки українського романтизму: - зображення виняткових людей у незвичайних обставинах; - використання фольклорних сюжетів, образів, художньо-технічних прийомів (народної символіки, сталих порівнянь тощо); 58 - фантастика; - основні герої – вихідці різних класів: козаки, гетьмани, кобзарі, народні месники (гайдамаки, опришки…); - підвищена емоційність і напруженість зображення подій, ситуацій, обставин, характерів; - заперечення будь-яких правил, канонів, вільна побудова творів; - піднесеність мови, інтенсивне використання риторичних фігур, інверсій, гіперболічних тропів, символів. Тема: «Представники романтичної школи (Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський)» 1. Зачинатель українського романтизму Левко Боровиковський: 1.1 Баладна творчість, оригінальність переспівів чужих сюжетів, використання повір’їв і переказів; 1.2 Байкарська творчість, їх національна своєрідність. 2. Творчість Амвросія Метлинського. Громадська позиція в суспільно-національних питаннях. 3. Відображення героїки козацького минулого. Особливості індивідуального стилю А. Метлинського (елегійно-меланхолійний настрій, глибокий песимізм, «похоронні» інтонації). Співіснування елементів просвітительського реалізму і романтизму. 59 Література Волинський П. Український романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах // З творчого доробку. – К., 1973. І прадіди в струнках бандури живуть: Українська романтична поезія І половини ХІХ ст. – К., 1991. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму. – Л., 1983. Ткачук М. Стиль балад Левка Боровиковського. – Збараж: «Галицько- Волинське братство», 1991. Франко І. Дещо про «Марусю» Л. Боровиковського та її основу // Франко І. Зібрання творів у 50-ти т. – К., 1983. – Т. 33. – С. 406-410. Яценко М. Зачинатель українського романтизму // Наука і культура: Україна. – К., 1982. Теоретична база лекції Героїчне – етико-естетична категорія на означення моральної цінності вчинків, дій окремої особи чи суспільства в цілому задля прогресу, які вимагають особливої віддачі моральних, інтелектуальних, фізичних зусиль, мужності, відваги, самопожертви. Думка як літературний жанр – поширений у романтичній поезії короткий ліричний вірш філософського елегійного характеру (близький до народної пісні). Ліричний герой – друге ліричне «Я» поета; умовне літературознавче поняття, яким позначається коло ліричних творів певного автора, форма втілення його думок, переживань. Ліричний суб’єкт – уявна особа (синонім героя ліричного), яка висловлюється в ліричному творі і через нього виражає свої переживання, переконання, а водночас і визначається цим твором. Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутності еквіритмічності. 60 Тема: «Микола Іванович Костомаров» (1817 -1885) (псевдоніми: Ієремія Галка, Іван Богучаров) 1. Біографія письменника. 2. Поетична спадщина М. Костомарова (аналіз збірок «Українські балади», «Вітка»). 3. Драматургія (романтичні драми «Переяславська ніч», «Сава Чалий»). 4. Повість «Чернігівка»: сюжет, проблематика, характери. 5. Ідейно-художній аналіз пригодницької повісті «Кудеяр». 6. М. Костомаров – літературний критик і фольклорист. Література Баран Є. Історична повість Миколи Костомарова «Чернігівка» // Дивослово. – 1994. – № 5-6. – С. 9-11. Буторіна Н. Український аспект літературознавчих студій Миколи Костомарова // Дивослово. – 2005. – №7. – С. 56-59. Костомаров М. Твори : У 2 т. – К., 1990. Костомаров Н. Исторические произведения. Автобиография. – К., 1989. Костомаров М. Слов'янська міфологія. Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К., 1994. Іванова Р. Микола Костомаров у суспільно-політичному русі XIX ст. // Укр. історичний журнал. – 1967. – № 5. Перрі М. Історичний роман Миколи Костомарова «Кудеяр»: факт. Вигадка, 61 фольклор // Український історичний журнал. – 1990. - №10. – С.98-102. Підгорна Л. Микола Костомаров в еволюції міфологічних студій // Мандрівець, 2005. - №5. – С. 77-82. Пільгук І. Початки романтизму в українській літературі і творчість М. Костомарова // Пільгук І. У пошуках художньої правди. – К., 1969. Пінчук Ю. Микола Іванович Костомаров. – К., 1992. Попов П. М.Костомаров як фольклорист і етнограф. – К., 1968. Смілянська В. Літературна творчість Миколи Костомарова // Костомаров М. Твори : У 2 т. – К., 1990. – Т. 1. Яценко М. Минуле проростає в сучасність: Драматургія Миколи Костомарова // Січ. – 1992. – № 5. Теоретична база лекції Детектив – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Колізія – сутичка персонажів, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, форма реалізації конфлікту в творі. Перипетія – у драматичних та пригодницьких творах несподівана переміна в протіканні подій та в долі героя. Псевдонім – вигадане ім’я та прізвище митця, інші різновиди – астронім, геонім, криптонім та ін. 62 Тема: «Представники романтичної школи (Віктор Забіла, Михайло Петренко, Олександр Афанасьєв-Чужбинський)» 1. Творчість Віктора Забіли. Особливості образного світу, поетики і жанрової специфіки поетичної творчості. Жанр романсу. 2. Художня спадщина Михайла Петренка. Цикл «Небо» – «Дивлюся на небо», «По небу блакитнім очима блукаю». 3. Олександр Афанасьєв-Чужбинський: основні віхи життя і творчості. 4. Творчість Пилипа Морачевського. Література Волинський П.Український романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов’янських літературах // З творчого доробку. –К., 1973. Кирилюк Є. Невідома збірка творів Віктора Забіли // Матеріали до вивчення історії української літератури : У 5 т. – К., 1961. – Т. 2. Комаринець Т. Ідейно-естетичні основи українського романтизму. – Львів, 1983. Петренко О. Поет-романтик Михайло Петренко: у пошуках біографічної істини // СІЧ, №7 (643), липень. – 2014. – С. 104-113. Сиваченко М. Твори Олександра Афанасьєва-Чужбинського в редакції Івана Франка, псевдонім «Микола Хрущ» та забутий поет Микола Жук // Над текстами українських письменників. – К., 1985. Франко І. Поезії Віктора Забіли // Матеріали до вивчення історії української 63 літератури : У 5 т.– К., 1961. – Т. 2. Теоретична база лекції Поетика – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. Посвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Цикл – сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілісність. Послідовність творів, які включаються до циклу, визначається плинністю настрою ліричного героя чи розвитком внутрішнього конфлікту, переживання. Тема: «Нова література на західноукраїнських землях» 1. Діяльність «Руської трійці». 2. Альманах «Русалка Дністровая»: історія видання, структура, змістове наповнення. 3. Літературна спадщина Маркіяна Шашкевича. 4. Діяльність і творчість Івана Вагилевича. 5. Творчість Якова Головацького. Література Білецький О. «Русалка Дністровая» // Русалка Дністрова – К., 1972. Гербільський Г. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у І пол. ХІХ ст. –Л., 1964. 64 Гречанок С. Три дороги «Руської трійці» // УМЛШ. – 1987. – №2. – с. 3-10. 1987. Купчинський О. Біля джерел творчості «Руської трійці» // Україніка. – 1999. - №42. – С. 54-55. Нахлік Є. Поетичний світ Шашкевича – романтика // Рад. літ. – 1984. – №8. Пільгук І. Літературне відродження на Зх. Україні // Письм. Західної Украйни 30-50-х рр.. ХІХ ст. – К., 1965. «Русалка Дністровая»: Документи і матеріали – К., 1989. Соснова В. Діяльність «Руської трійці». Альманах «Русалка Дністровая». Тема минулого України в поезії М. Шашкевича «О, Наливайку!» // Бібліотечка «Дивослова». – 2008. – №4. – С. 24-28. Ткаченко Н., Стародуб О. «Русалка Дністровая2 як літературне та історичне явище. Уроки «Руської трійці» // Шкільна бібліотека. – 2008. – №3. – С. 111-115. Ткачук М. Світло «Русалки Дністрової» // Дзеркало тижня. – 2007. – 6 жовтня (№37). – С. 21. Шашкевич М., Вагилевич І., Головацький Я. Твори –К., 1982. Теоретична база лекції Альманах – неперіодичний збірник досить широкого змісту, упорядкований часто за певною тематикою, жанровою чи стильовою ознакою. Спочатку так називали календарі. «Русалка Дністровая» – перший західноукраїнський альманах, виданий 1837 р. у Будапешті учасниками літературного гуртка «Руська трійця» Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким. 65 ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ №3 Тема: «Дитинство та юність Тараса Шевченка. Рання творчість (1837-1843)» «Благословен той день і час, Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами, Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами». М. Рильський 1. Дитинство та юнацькі роки Тараса Шевченка. 2. Навчання в Академії мистецтв. Літературне оточення. Перші твори, «Кобзар» (1840). 3. Балади раннього періоду творчості Тараса Шевченка. 4. Лірика в ранній творчості поета. 5. Поеми раннього періоду творчості. 6. Драматургія: традиції та новаторство. Література Дзюба І. Тарас Шевченко. Життя і творчість. – К., 2008. – 719 с. Дзюба І. Шевченкові «Гайдамаки» з відстані часу // Сучасність. – 2004. - №6. – С. 67-92. 66 Доля: Книга про Тараса Шевченка в образах та фактах / Автор-упорядник тексту Валерій Шевчук. – К.,1993. Дуняшенко Н. «Катерина» Тараса Шевченка. Життєва основа сюжету // Українська мова і література в школі. – 2008. – №5. – С. 33-36. Дяченко-Лисенко Л. Постать Тараса Шевченка – геніальність чи приреченість… // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – №2. – С. 123-125. Вертій О. Драма Тараса Шевченка «Назар Стодоля» // Українська мова і література в школі. – 1989. – №3. – С. 10-16. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К.,1994. Зайцев П. Національно-історичні традиції українського народу і творчість Тараса Шевченка // Народна творчість та етнографія. – 1996. - №213. – С. 25-34. Івакін Ю. Коментар до «Кобзаря»: Поезії до заслання. – К., 1964; Поезії 1847- 1861 рр. – К., 1966. Клочек Г. Тарас Шевченко у школі //про «Катерину»: Кур’єр Крив басу. – 1996. – № 49-50;№51-52; №53-54; «Гайдамаки»: 1996. – № 55-56; 57-58; 59-60; 65-66. Клочек Г. Поезія Тараса Шевченка: Сучасна інтерпретація. – К., 1998. Лепкий Б. Про життя і твори Тараса Шевченка. – Тернопіль, 2004. – 184 c. Маланюк Є. Ранній Шевченко. – Три літа. – Шевченко-живий. – Репліка. – Нариси з історії нашої культури // УМЛШ. – 1993. – №3. – С. 5. Масенко Л. Чому загинули Гонтині діти?: Дискурс насильства в творчості Тараса Шевченка //УМЛШ. – 2001. – Ч. 4 (212). – С. 6-7 або Кур’єр Кривбасу. – 2001. – № 137. – С. 180-190. Мельник О. Звучать Шевченкові слова // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2008. - №10. – С. 36-40. Сизоненко О. Міфоноші та адвокати: [Полеміка щодо Тараса Шевченка як міфотворця України] // Літературна Україна. – 1999. – 18 лютого. – С. 6. Слоньовська О. Історична концепція «Гайдамаків» Тараса Шевченка // Дивослово. – 1997. - №12. – С. 26-30. Чуб Д. Живий Шевченко. – К., 1994. 67 Шевченко Тарас: Живопис, графіка. – К., 1984. Шевченко Тарас: Життя і творчість у документах, ф