1 Міністерство освіти і науки України Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського Факультет іноземних мов МОВА, ОСВІТА, КУЛЬТУРА: Інтеграційні тенденції в сучасному світі XVІІ міжнародна студентська Інтернет-конференція Матеріали конференції 14-15 березня 2019 р. 2 Ministry of Education and Science of Ukraine Vinnytsia State Mykhailo Kotsiubynsky Pedagogical University Foreign Languages Department LANGUAGE, EDUCATION, CULTURE: Integrative Tendencies in the Modern World the 17th Annual International Internet Conference the conference proceedings March 14-15, 2019 3 УДК [811+37+008] (100) (06) М 74 МОВА, ОСВІТА, КУЛЬТУРА: Інтеграційні тенденції в сучасному світі : матеріали XVІІ міжнародної студентської Інтернет-конференції, 14-15 березня 2019 р., Вінниця / гол. ред. Т. І. Ямчинська. – Вінниця, 2019. – 282 с. Редакційна колегія: доц. Ямчинська Т.І. (головний редактор) доц. Дробаха Л.В. доц. Козачишина О.Л. доц. Мосійчук А.В. ст.викл. Змієвська О.О. Збірник містить матеріали XVІІ міжнародної студентської Інтернет- конференції «МОВА, ОСВІТА, КУЛЬТУРА: Інтеграційні тенденції в сучасному світі», підготовлені студентами та молодими науковцями з вищих навчальних закладів України, Казахстану, Вірменії, Узбекистану, Китаю, Польщі, Канади, Сполучених Штатів Америки та Німеччини. Доповіді відображають широкий спектр досліджень у галузі лінгвістики, літературознавства, педагогіки, міжкультурної комунікації та методики викладання іноземних мов. Друкується за ухвалою навчально-методичної комісії факультету іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (протокол №№7 від 18 березня 2019 року) УДК [811+37+008] (100) (06) М 74 © Автори статей, 2019 © Факультет іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського 4 РОЗДІЛ 1 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИКИ TOPICAL ISSUES OF MODERN LINGUISTICS Абрамович Віталіна Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівний: Кірієнко М. М., канд.філ. наук ДИСКУРС ЯК ЯВИЩЕ КОМУНІКАТИВНОГО СЕРЕДОВИЩА Дискурс, як самостійна галузь лінгвістики, остаточно сформувався в середині ХХ ст.внаслідок розвитку комп’ютерних технологій та трансферу від біхевіористичних теорій до когнітивізму, що стало причиною виникнення так званої комунікативної філософії, одним із постулатів якої є положення про так звану етику комунікації – визнання іншої людини як суверенної особистості, поваги до неї, що є початком розвитку та обґрунтування так званого етичного зв’язку [4, c.1-3]. У праці «Трансформація філософії» К. Апель розробив концепцію мовленнєво-комунікативної інтерсуб’єктивності, відповідно до якої, продукування ціннісних нормативів дискурсу має здійснюватися на основі комунікації, котра, на думку вченого, є останньою авторитетною інстанцією [1, с. 46-50]. Мовленнєво-комунікативна діяльність може буди виражена у формі монологу, діалогу чи полілогу. Як вважає Л. Виготський, з точки зору еволюційного розвитку комунікації, монологічне мовлення виступає первородним, проте варто взяти до уваги той факт, що формально монологічно виражена одиниця комунікації є нічим іншим як продуктом внутрішнього монологу автора, прикладом якого можуть слугувати статті та репортажі в газетах чи журналах, що проходять цензуризацію всередині автора [2, с. 32; 5, с. 17]. К. Серажим вказує, що дискурс, може бути як ситуативно-зумовленим, так і вільним від ситуації, тобто самодостатнім у змістовому плані. За умови ситуативної незалежності, головний змістоутворюючий момент (так звана «суперечність»– проблемне питання, що треба розв’язати в процесі спілкування) міститься всередині самого дискурсу, у разі ж ситуативної зумовленості головна «суперечність», що викликає мовленнєву регуляцію, – зовнішнійчинник, оскільки виходить за межі власне дискурсу. Там же знаходимо й ідеальні умови комунікативного дискурсу: 1. Кожен суб’єкт, здатний до мовленнєвої діяльності, можебрати участь у дискурсі; 2. Кожен може проблематизувати будь-яке твердження; 3. Кожен може виступати в дискурсі з будь-яким твердженням; 4. Кожен може висловлювати свої погляди, бажання, потреби; 5 5. Ніхто з учасників дискурсу не має зазнавати ні внутрішніх, ні зовнішніх перешкод для реалізації своїх прав [3, c. 44]. Варто також зазначити, що на основі усього вищеперерахованого можна визначити, що одним із основних чинників породження комунікативного дискурсу є комунікативний акт, в котрому беруть участь комуніканти, які у формі діалогу творять та інтерпретують висловлення (тексти). Комунікативний акт, у свою чергу, окрім різновидів мовленнєвої діяльності, репрезентує також фізичну, емоційну, інтелектуальну, підсвідому, а також немовну семіотичну діяльність, саме тому власне комунікативний дискурс постає як висловлення (текст), де всі складники утворюють національно-мовнийвербалізований продукт, завдання якого – інформувати про ідеї, інтереси, емоції комуні кантів [3, с. 39]. У підсумку зазначимо, що комунікативний дискурс є засобом соціальної взаємодії, новою формою політичної, наукової, організаційної й технічної сили суспільства, за допомогою якої індивід чи сукупність індивідів здійснюють обмін інформацією. Виконуючи зв’язну функцію, комунікативний дискурс стає соціальним процесом, служить формуванню сучасного суспільства загалом. Це виявляється, зокрема, у тому, що саме комунікативний дискурс виступає найважливішим механізмом становлення індивіда як суспільної особистості, провідником настанов соціуму, котрі регулюють дії учасників дискурсивного діалогу. Література 1. Апель К. Трансформация философии // Современная философия: Изб. Труды советских и зарубежных философов. – Пермь, 1987. – 344 с. 2. Арнольд И. Основы научных исследований в лингвистике / И. Арнольд. – Москва: Высшая школа, 1991. – 140 с.. 3. Серажим К. Дскурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. [На матеріалах сучасної газетної публіцистики]: Монографія / За ред. В. Різуна. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 392 с. 4. Шерстюк Н. Дискурс: від становлення поняття до соціально-конструкціоністських теорій дискурс-аналізу [Електронний ресурс] / Н. Шерстюк // Нова парадигма. – 2013. – Вип. 114. – С. 50-58. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nopa_2013_114_8. 5. Schober M. DiscourseProcesses [Електронний ресурс] / Michael F. Schober // New School for Social Research Routledge. – 2015. – Режим доступу : http://www.tandfonline.com/action/journalInformation?show=editorialBoard&journalCode=hdsp20 #.VX52SPntmkq. Адамлюк Яна Вінницький державний педагогічний університет http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nopa_2013_114_8 http://www.tandfonline.com/action/journalInformation?show=editorialBoard&journalCode=hdsp20#.VX52SPntmkq http://www.tandfonline.com/action/journalInformation?show=editorialBoard&journalCode=hdsp20#.VX52SPntmkq 6 імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Грачова І. Є., канд. філол. наук ЛАТИНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ В XVII – XVIII СТОЛІТТІ Латинська мова мала великий вплив на формування лексичної системи англійської мовий протягом її розвитку словниковий склад постійно поповнювався саме запозиченнями з латинської. Зазначимо, що латинські запозичення поділяють зазвичай на три періоди: • перший – 54 рік до н.е. після завоювання римлянами Британських островів; • другий – VI – VIIст. у зв’язку з християнізацією Англії; • третій – XVII – XVIIIст., пов’язаний з епохою Відродження [2; 23]. На XVII – XVIII ст. припадає третій період латинських запозичень внаслідок епохи Відродження, який відрізнявся від попередніх періодів характером запозиченої лексики. Це були наукові слова, як правило. Дійсно, офіційний стиль, який використовується, наприклад, в судовій сфері, чи в науці, характеризується значною кількістю саме латинських слів: inflagrantedelicto, Habeascorpus, juscanonicum, torecidivate, recidivismтощо [2; 25]. Зауважимо, що латинські запозичення епохи Відродження увійшли у мову у формі теперішнього часу: permit (лат. permitto), compel (лат. compello), introduce (лат. intoduco).Крім того, латинські дієслова цього періоду на –uere, як правило, були запозичені у формі основи супіна та закінчувались на –ute. Наприклад, attribute, constitute, persecute, execute [1; 143]. Також характерними запозиченнями даного часу були дієприкметники на -ent, -ant, які зрештою стали прикметниками в англійській мові: arrogant, important, significant, dependent, evident, patient, однак в подальшому деякі з вищевказаних лексичних одиниць перейшли в категорію іменників, зокрема, accident, orient [3; 173]. Численні словалатинського походження зберегли власне написання, і деякою мірою навіть вимову в англійській мові, про що можна судити за наступними прикладами: agendum, antenna, bonafide, erratum, factotum, vivavoceтощо [1; 146]. Однак важко визначити, яким чином латинські запозичення третього періоду проникли у мову, адже багато перерахованих слів вже були запозичені французькою мовою з латинської, за таких умов можемо зробити висновок, що, ймовірно, багато латинських слів дійшли в англійську через французьку. Прикладом може слугувати те, що закінчення латинської мови -tionis, -tio, -tionalis вимовлялись в англійській мові як «с» як і у французькій, більш того, слова з таким же закінченням, але з французьким написанням пізніше, як правило, були латинізовані навіть в написанні, наприклад, лат. natio – nationis [1; 144]. 7 Отже, латинські запозиченняпомітно поповнили словниковий склад англійської мови у XVII – XVIIIст., чим задовільнили потреби її носіїв у вищеописаному періоді. Література 1. Осипова Т. О. Латинські запозичення в англійські мові / Т. О. Осипова // Мова, історія, культура у лінгвокомунікативному просторі: збірник наукових праць. – Суми: СумДУ, 2015. – Вип. 2. – С. 142 – 149. 2. Сарангаева Ж. Н. Роль заимствований в английском языке / Ж. Н. Сарангаева / Вестник Калмыцкого университета, 2015. – № 3(27). – С. 22 – 26. 3. Baugh A. C. A history of the English language / A. C. Baugh. – London, Routledge, 2002. – 447 p. Антосина Анастасія Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Грачова І.Є., канд. філол. наук УНІВЕРСАЛЬНІСТЬ ЕМОЦІЙНИХ КОНЦЕПТІВ Емоції відіграють у житті людини одну з провідних ролей, оскільки вони є психофізіологічною реакцією на навколишню дійсність і виконують такі основні функції: регулятивну, відображаючу та когнітивну. Емоції були об’єктом дослідження вчених протягом багатовікової історії людства. Важливість емоційної складової підкреслювали вчені-філософи (Р.Валетт, Л.С.Виготський, І. Кант та ін.), психологи та педагоги (Л.І.Божович, В.К.Вілюнас, В.Вундт, Б.І.Додонов, А.Маслоу, П.В.Симонов, П.М.Якобсон та ін.). Проблемі емоцій присвячено чимало праць як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології (С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв, В.К. Вілюнас, К. Ізард, П.Фресс, Р. Лазарус та ін.) З часів Аристотеля існує загальноприйнята класифікація основних емоцій: сум, гнів, страх, радість,здивування, огида. У своїх наукових працях К.Ізард пропонує більш вдосконалену класифікацію основних базових емоцій, розширивши її до десяти позицій: цікавість, радість, здивування, вина, сором, страх, горе, зневага, відраза, гнів. Він стверджує, що кожна базова емоція має індивідуальні якості, а всі інші емоції є похідними від десяти фундаментальних. Психолог підкреслює, що емоцію можна вважати фундаментальною, якщо вона має специфічні внутрішньо-детерміновані субстрати, характерні мімічні або нервово-м'язові виразні комплекси та відмінне суб’єктивне переживання або феноменологічну якість [2, c.98]. К.Ізард стверджує, що емоції мотивують на певну реакцію, організовують та направляють сприйняття та мислення. 8 Концепт визначають, як елемент людського пізнання, що маркований етнокультурною специфікою та здатний отримувати вербальне та невербальне вираження. Н.А.Красавський відмічає, що емоційний концепт це не просто певне поняття, а й оцінювальні уявлення про саме поняття [3, c.74]. Тобто, емоційний концепт можна інтерпретувати як реакцію людини на пережиту емоцію. Вчений визначає емоційний концепт складним структурно-змістовим явищем, що є етнічно та культурно обумовленим, що базується на понятійній основі та включає в себе як поняття образу так і культурну цінність [3, c.73]. Універсальність емоційних концептів полягає в тому, що емоції займають центральну частину життя людини, саме емоції роблять представників різних етносів більше чи менше схожими один на одного [4, c.87]. В.І. Шаховський, зауважує, що хоча емоції можна трактувати як особливості психічної будови етносу, проте в силу індивідуального варіювання базових та інших емоцій кожна людина навіть будучи частиною народу є унікальною. Люди,зазвичай, схильні вірити емоційному контексту, оскільки з його допомогою можна краще зрозуміти реальне відношення. Можливості мови можна вважати доволі обмеженими, тому процес спілкування включає в себе також невербальні засоби передачі інформації: жести, міміку, інтонацію, пози та інше, що більш яскраво допомагають розкрити основні можливості комунікації. Через невербальний канал людина отримує близько 70% інформації і це пояснюється тим, що: 1) невербальні сигнали стійкі в первинній функції забезпечення спілкування і часто використовуються несвідомо; 2) вони сприймаються безпосередньо, тому що ступінь їхнього впливу доволі висок; 3) найтонші відтінки відношення, оцінки та емоцій можуть бути передані з допомогою невербальних компонентів; 4) вони здатні передавати інформацію, що неможна виразити словами [1, c.107]. Отож, емоційна картина світу формується в результаті пізнавальної діяльності. Емоції є загальною та характерною особливістю людини як біологічного виду, проте їх набір, ступінь вираження, наявності в лексиконі відрізняється в різних лінгвокультурах. Різноманітний характер базових емоцій в вербальному і невербальному вираженні свідчить про їх етнічну важливість та популярність. Важливо зауважити, що завдяки невербальному спілкуванню можна більш яскраво передати ідею та підкреслити вживання тих чи інших мовних одиниць. Література: 1. Василенко Н. В. Коммуникативная стратегия поощрения в русском речевом общении. Н. В. Василенко. Дисс. канд. филолог.наук: 10.02.02. К., 2009. 286с. 2. Ізард К. Е. Эмоции человека. К. Е. Ізард Эмоции человека: Пер. с англ. СПб., 2000. 231с. 9 3. Красавский Н. А. Динамика эмоциональных концептов в немецкой и русской лингвокультурах. Н. А. Красавский Автореф. дис. на соискание науч. степени док-ра филол. наук : спец. 10.02.20 “Сравнительно-историческое, типологическое и сопоставительное языкознание”. Волг., 2001. 495 с. 4. Шаховский В. І. Эмоциональные культурные концепты: параллели и контрасты . В. И. Шаховский. Языковая личность: культурные концепты: сб. науч. тр. Волг., 1996. С.80–96 Беспалько Наталія Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Козачишина О. Л., канд. філол. наук ТЕОРІЇ КОНСТРУЮВАННЯ ГЕНДЕРУ ТА ЇХ СУТНІСТЬ Важливим питанням у вивченні ґендеру є проблема теорій його конструювання. Різні групи науковців пропонують свої теорії, які можна розподілити на кілька груп: 1. Теорія соціального конструювання ґендеру (Д. Воронцов, Н. Абубікірова, Т. Бендас, Н. Городнова, Н. Лавриненко, О. Лосєва, Т. Мельник, Р. Петрова, Р. Столлер та ін.) – представляє ґендер як соціальну конструкцію, «організовану модель соціальних стосунків між чоловіками та жінками, що створюється основними інститутами суспільства». Існує два основних постулати даної теорії: 1) ґендер конструюється шляхом соціалізації, розподілу праці, системою ґендерних ролей, сім’єю, засобами масової інформації; 2) ґендер також формується індивідами – на рівні їх свідомості (тобто ґендерної ідентифікації), прийняття заданих суспільством норм і підлаштування під них (в одязі, зовнішності, манері поведінки тощо) [4, с. 11-12]. Ґендер як соціальний феномен володіє наступними ознаками: 1) об’єктивність – ґендер є показником певного суспільного порядку функціонування статі; 2) інституціональність – ґендер створюється і підтримується основними інститутами суспільства; 3) нормативність – ґендер відображає бажану модель рольової взаємодії чоловіків та жінок; 4) відносність – ґендер залишається актуальним лише для певного суспільства у конкретну історичну добу [1, с.7]. Американський соціолог М. Кіммел, автор книги «Гендероване суспільство», також показує ґендер у якості соціального конструкта. На його думку, система ґендерних 10 характеристик особистості включає в себе наступні чинники: 1) ідентичність – самореалізація особистості, її соціальне самовизначення; 2) інтеракція – взаємодія та стосунки особистості з навколишнім оточенням; 3) інституції – державні інститути влади, зокрема соціальні, економічні, політичні та інші структури суспільства [Цит. за: 2, с. 19]. Т. Мельник додає до основних ознак гендеру як соціального інституту наступні: задоволення біовітального, соціального та духовно-пізнавального комплексів жіночих та чоловічих потреб; відтворення гендерних практик різними поколіннями людей; вироблення спільних та відмінних гендерних норм та цінностей; створення власної системи контролю відтворення даних цінностей [6, с. 22]. 2. Теорія ґендеру як стратифікаційної категорії розглядає ґендер поряд з такими категоріями, як клас, раса, вік тощо. 3. Теорія ґендеру як культурної метафори (С. Бем, Б. Елліот, В. Брайсон, Д. Коновалов, К. Трофимова, В. Менжулін, Р. Хаббард, Ю. Шабаліна та ін.) відображає символічне уявлення про дійсність міжстатевих стосунків, яке з’являється у літературному, кінематографічному та живописному дискурсах, а також у дискурсах ЗМІ та реклами. Чоловіче і жіноче на онтологічному і гносеологічному рівнях існують як елементи культурно-символічних рядів: чоловіче – раціональне, духовне, божественне, культурне; жіноче – чуттєве, тілесне, гріховне, природне. Чоловіче чи те, що ототожнюється з ним, вважається позитивним, значущим і домінуючим, а жіноче – негативним, вторинним, субординованим [4, с. 11-12]. З культурної точки зору ґендер трактується в образах маскулінності та фемінінності як міфічної чоловічності та міфічної жіночності, у гендерних стереотипах. Тому Д. Коновалов вважає, що ґендер використовують з метою маніпуляції через приписування конкретних соціальних привілеїв певній статі [3, с. 9]. 4. Теорія ґендеру як когнітивного феномену (В. Кириченко, Д. Майєр, О. Містрюкова, Н. Приходькіна та ін.) заперечує суспільність ґендеру на відміну від соціальної та культурної теорії. Дана концепція полягає у тому, що ґендер виражає не суспільний порядок речей, а цінності та уявлення, концепти статі та способи мислення, здобуті індивідом під час набуття гендерного досвіду. На думку основоположників даної теорії, особистість самостійно приходить до висновку, що є чоловічним, а що жіночним, встановлюючи взірці для гендерного самовираження [1, с. 7-8]. 5. Теорія ґендеру як особистісного дискурсу (К. Вест, Д. Зіммерман, Н. Чодороу, Ю. Маслова та ін.) розглядає ґендер як спосіб вираження статі, її поведінкового здійснення. Відповідно до даної концепції, ґендер конструюється індивідом як зразок соціально схваленої поведінки для вираження власної чоловічої або жіночої сутності. Дану теорію влучно 11 описують слова В. Менжуліна про те, що є лише дві статі, але «гендерів стільки, скільки людей взагалі» [6, с. 68], а тому у світі безліч маскулінностей і фемінінностей [7, с. 70]. Отже, у науковому світі існує велика кількість теорій конструювання гендеру, які розглядають гендер у різних його проявах: як соціальну конструкцію, культурну метафору, стратифікаційну категорію, елементи когнітивного та особитісного дискурсів. Дані теорії підтверджують багатогранність гендерного феномену та його впливу на суспільне життя. Література: 1. Боровцова М. Ґендер як неповторна репрезентація статі / М. Боровцова // Вісник ОНУ імені І. І. Мечникова. – Т.17, Вип. 5. – 2012. – С. 6-12. 2. Котова-Олійник С. Ґендерна абетка для українських медіа: посібник / Котова- Олійник С., Стельмах Б., Ярош О. – Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», – 2013. – 106 с. 3. Коновалов Д. Гендер і національний суб’єкт: конструювання маскулінності в контексті пострадянської України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук / Д. Коновалов. – Харків: ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2005. – 24 с. 4. Кравець В. Ґендерні дослідження в контексті глобальних викликів сучасності / В. Кравець // Ґендерні дослідження: прикладні аспекти: монографія. – Тернопіль: «Навчальна книга – Богдан», – 2013. – С. 9-20. 5. Мельник Т. Ґендер як наука та навчальна дисципліна / Т. Мельник // Основи теорії ґендеру. — Київ. Видавництво «К.І.С.». — 2004. — С. 10-29. 6. Менжулін В. Гендер з плюралістичної точки зору / В. Менжулін // Філософсько- антропологічні студії. – Спецвипуск, – К.: Стилос. – 2001. – С. 59-68. 7. ChodorowN. The power of feelings: personal meaning in psychoanalysis, gender and culture / N. Chodorow. – London: Yale University Press. – 1999. – 328 p Бєлоус Дмитро Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (Україна) Науковий керівник: Каминін І.М., канд. філол. наук МОРФЕМНИЙ АНАЛІЗ ВІЙСЬКОВО-ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ У процесі роботи над військовими матеріалами перекладачеві доводиться часто стикатися з військово-технічними термінами, значення яких йому невідомі. Це можуть бути або терміни, що недавно з'явилися в мові для позначення нових військових понять і не встигли увійти в сучасні термінологічні словники, або просто незнайомі терміни, що не зустрічалися у військовій літературі раніше. Для правильного визначення значення таких термінів та їх 12 перекладу українською мовою перекладачеві перш за все необхідно уважно проаналізувати структуру і склад цих термінологічних одиниць, тобто провести морфемний аналіз. Морфемний аналіз ставить за мету виділити в складі терміна всі мінімальні значимі одиниці. При членуванні терміна на морфеми дуже важливо виходити з його сучасного стану. Це означає, що морфеми виділяються в чисто синхронному плані з урахуванням живих зв'язків, що існують між цим терміном і іншими однокореневими словами в сучасній англійській мові. Для прикладу розглянемо, як членується на морфеми термін demolitionist «підривник». Насамперед у його складі виділяється суфіксальна морфема -ist, яка повторюється в цілому ряді інших дериватів аналогічної структури, наприклад: parachutist, codist, militarist, reservist. Далі виділяється суфіксальна морфема –ion– за аналогією з термінами invasion, detonation, dispersion. Частина, що залишилася demolit – є кореневою морфемою, оскільки подальше членування її на морфеми неможливе і вона омонімічна непохідному дієслову demolish «руйнувати; підривати». Отже, з точки зору сучасної англійської мови аналізоване слово членується наступним чином: demolit–ion–ist. Чітке уявлення про способи словотворення дозволяє більш глибоко зрозуміти процеси розвитку військової термінології і значення нових термінів. Література: 1. Балабін В.В., Лісовський В.М. Чернишов О.О., Основи військового перекладу: (англ . мова): підручник / за ред. В.В. Балабіна. – К.: Логос, 2008. – 587 с. 2. Василенко Д. В. Розвиток словникового складу англійської мови військової сфери ХХ – початку ХХІ століття: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Донецьк. нац. ун-т. – Донецьк, 2009. – 239 с. Білик Вікторія Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Кірієнко М. М., канд.. філол. наук ПОНЯТТЯ КАТЕГОРІЇ ВВІЧЛИВОСТІ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ Нам усім з дитинства прививають навики ввічливого спілкування, адже, як відомо, уміння коректно і ввічливо вести бесіду – запорука успіху у різних сферах життя. Ввічливість – це бажання та вміння говорити доброзичливо за будь-яких обставин. І як правило, поняття «етикету» у різних країнах відрізняються одне від одного. Нерідко зустрічаються ситуації, в яких дві людини різної національності стикаються з непорозумінням лише через те, що для кожного межі та засоби вираження ввічливості різні. 13 Ввічливість одного народу може виявитися грубою чи незрозумілою для іншого. Оскільки ввічливість у різних культурах розуміється по-різному, некоректно говорити, що один народ не ввічливий чи більш ввічливий, ніж інший. Підтримуючи твердження Б. Фрейзера про те, що ввічливість – це динамічний концепт, який змінюється в часовому плані, вважаємо необхідним додати, що це видозмінний концепт, що різниться в залежності від територіально-культурної приналежності. Окрім, часового вектора, на форму ввічливості впливає також просторовий вектор. Ввічливість варто розглядати як комунікативну категорію, під якою маються на увазі спільні комунікативні поняття, котрі упорядковують знання людини про спілкування і норми його існування. Комунікативна категорія відображає комунікативну свідомість людини, вміщує певні концептуальні знання про комунікацію, а також норми і правила спілкування. Серед комуні-кативних категорій, які регулюють комунікативну діяльність, науковці виділяють спілкування, толерантність, комунікаційну недоторканість, натиск. На наш погляд, ввічливість є центральною комунікативною категорією, оскільки вона є регулятором комунікаційної поведінки і забезпечує гармонійне спілкування. Досить часто вважається, що ввічливість пов’язана з етикетом, але насправді поняття ввічливості ширше від етикету. Етикет –норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві. Ввічливість – система комунікаційних стратегій і тактик, які використовуються у реальному спілкуванні і націлені на безконфліктне спілкування і взаєморозуміння. Ввічливість включає все те, що забезпечує таке спілкування, не дивлячись на те, що деякі з її елементів можуть не бути нормою, закріпленою етикетом. Вибір стратегій і мовних засобів визначається умовами спілкування. Ми виходимо з того, що ввічливість – категорія дискурсу, і фраза, взята поза межами контексту, сама по собі не може розцінюватися з точки зору ввічливості / неввічливості, збереження гармонії у спілкуванні чи її порушення, вона може отримати оцінку тільки з урахуванням усього соціально-культурного контексту. Схожу думку висловлює Спенсер- Оутей: «…politeness is concerned with (dis)harmony in social relations and people's perceptions of this are subjective social judgements». Навіть досконало побудована фраза в тому чи іншому комунікативному контексті може виявитися недоречною і сприйнятися не як ввічливість, а як насмішка, іронія, сарказм, тобто виявитися грубістю [7, c. 336]. сновна ціль ввічливого спілкування полягає в тому, щоб показати співбесіднику доброзичливе і шанобливе ставлення до нього. Досягається ця ціль за допомогою різних стратегій, вибір яких залежить від багатьох факторів – ситуативних, психологічних, соціальних, культурних. Правильно 14 підмічає М. Л. Макаров, комунікаційна стратегія завжди відрізняється динамікою та гнучкістю, впродовж спілкування вона зазнає постійного коригування [4; c. 194]. З іншого боку, ввічливість є також оцінкою адресанта себе як представника певної групи, соціуму, який дбає про збереження самоповаги.Взаємодіючи з учасниками спілкування, мовець, зазвичай, хоче отриматисхвалення своїх дій і намагається усунути перешкоди, які виникають під часмовленнєвої діяльності. Суть його бажань полягає у визначенні способупом’якшення загрози самоповазі, використання ним негативної чи позитивної ввічливості [2; с. 23]. Знаючи, які стратегії ввічливості характерні для певної культури, і за допомогою яких мовних засобів вони можуть бути реалізовані, ми отримуємо ефективний механізм, який допомагає нам у спілкуванні. Відпадає необхідність запам’ятовувати мовні моделі, типові для тих чи інших ситуацій, а з’являється можливість самостійно моделювати висловлювання, виходячи з конкретного комунікаційного контексту і свого наміру. Незнання стратегій, специфічних для іншої лінгво-культури, призводить до того, що співрозмовники будують висловлювання, використовуючи свої власні стратегії, що стає причиною невірного сприйняття партнерами їх комунікаційних намірів. Таким чином, ввічливість являється невід’ємною частиною міжкультурної комунікативної компетенції. Література 1. Авакова М. Л. Дискурсивная единица just и негативная вежливость / М. Л. Авакова // Университетские чтения. – 2007. – С. 107 – 113. 2. Баліцька О. С. Теоретичні засади дослідження семантики ввічливості / О. С. Баліцька, О. А. Мисловська, М. М. Човганюк. // Теоретична і дидактична філологія.. – 2017. – №25. – С. 19–27. 3. Ларина Т.В. Категория вежливости в английской и русской коммуникативных культурах / Т. В. Ларина. – М: Академия, 2003. – 495 с. 4. Макаров М.Л. Основы теории дискурса / М.Л. Макаров. – М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. – 280 с. 5. Солдатова О.С. Фатическиеэмотивы и стиль коммуникации: сопоставление английской и русской лингвокультур : дис. канд. філ. наук / Солдатова О. С. – М.: 2009. – 201 с. 6. Brown P. Politeness: Some Universals in Language Usage / P. Brown, S. Levinson. – Cambridge : Cambridge University Press, 1987. – 345 p. 7. Spencer-Oatey H. Culturally speaking: Managing rapport through talk across cultures / H.Spencer-Oatey // A and C Black. – 2004 15 8. Spencer-Oatey H. (Im)Politeness, face and perceptions of rapport: Unpackaging their bases and interrelationships / Spencer-Oatey // Journal of Politeness Research . – 2005. – №1. – С. 95–120. Боровська Олена Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Викладач кафедри германської і слов’янської філології та зарубіжної літератури ЧАСТИНИ МОВИ ЯК ЛІНГВІСТИЧНІ УНІВЕРСАЛІЇ Для сучасних синтаксичних теорій частин мови характерні пошуки елементарних функцій, які виявляються у складі речень і без яких ці одиниці не можуть бути організовані. Так, у генеративній граматиці – це протиставлення іменних і дієслівних фраз, у відмінкових граматиках – це відмінки, у Дж. Лайонза – суб’єкти, об’єкти, предикати, у С. Д. Кацнельсона – експлікативні функції, в інших авторів – предикати та актанти чи партиципанти тощо. Для представлення дискурсу О. С. Кубрякова пропонує ввести прототипні пропозиційні функції, відмічаючи, що «небезпека порочного кола» у визначенні частин мови зберігається і тут: просто одне невизначене поняття (частини мови) замінюється на інше, таке як ситуація, подія та його партиципанти [5, с. 140]. Моделі частиномовних класифікацій, представлених у літературі, свідчать про те, що їх автори спиралися на досвід попередніх дослідників і вносили свої поправки, суб’єктивно надаючи перевагу певному критерію. Услід за Б. О. Абрамовим погодимося, що більшість традиційних частин мови зустрічаються у кожній класифікації, хоча згруповані вони по- різному, тому кожна система частин мови має лише відносну цінність. У процесі класифікації частин мови слід виходити з таких об’єктивних даностей: 1) словниковий запас складають елементи, властивості яких мають різну ступінь вираженості, що призводить до виникнення труднощів при визначенні їхнього частиномовного статусу; 2) між елементами словникового запасу існують різноманітні відношення, які подекуди виходять за межі одного класу – виникають зони перетину між певними класами слів. Крім того, у системі частин мови існують угрупування, які охоплюють декілька класів (наприклад, поділ частин мови на відмінювані і невідмінювані, на самостійні і службові слова); 3) застосування семантичного принципу призводить до виокремлення класів семантичних одиниць; при застосуванні синтаксичного принципу утворюються класи із однаковими синтаксичними властивостями, тобто функціональні одиниці; при застосуванні морфологічного принципу виокремлюються класи із ідентичними морфологічними ознаками [1, с. 30 – 31]. 16 Виокремлення так званих основних частин мови – іменника, дієслова, прикметника, прислівника – стає можливим лише за умови застосування комплексного підходу. Ці частини мови вважаються базовими, оскільки вони своєю семантикою охоплюють дві найбільші мисленнєві категорії – субстанцію та ознаку, відображуючи основні сфери матеріальної, соціальної і психічної діяльності людини. Розбіжності в частиномовній класифікації спричинені також тим, що лексичний склад мови знаходиться у процесі постійної зміни, розвитку і вдосконалення [2, с. 25]. Стійкість, нерухомість системи мови завжди відносна, і сама частиномовна класифікація слів мінлива. Ідея універсальності (хоча б часткової) граматичних категорій частин мов іде від універсальних граматик. Спроби створити систему частин мови, універсальну для всіх мов світу, залишилися безуспішними, оскільки в кожній мові є багато своєрідного в членуванні слів на частини мови. Не всі мови світу мають однаковий інвентар частин мови; у різних мовах є суттєві відмінності в характерних ознаках однієї й тієї ж частини мови [4, с. 301]. Очевидним є те, що для кожного типу мов спрацьовує той чи той принцип частиномовного поділу. У той же час метою сучасної граматичної теорії є вияв універсального компонента і пояснення причин його існування [3, с. 12]. З огляду на це, універсальність частин мови можна виразити у таких положеннях: а) текст будь-якої мови членується на певні частини, співвіднесені із словом; б) ці частини за низкою ознак несхожі одна на одну; в) усі ці частини зумовлені спільністю людського мислення. У кожній мові слід очікувати схожий набір групувань слів, що називаються частинами мови, і в цьому смислі частини мови є універсальними. Частини мови є лінгвістичними універсаліями, проте їхні універсальні властивості виводяться не з окремих мов, а з особливостей відображення людиною навколишнього світу у категоріях, що приписуються мисленню людини взагалі. Мови мають різні структури, а світ є матеріально єдиним для усіх людей незалежно від мови. В залежності від структури мови об’єктивний світ постає перед носієм кожної з них у дещо іншому відображенні [6, с. 178]. Література: 1. Абрамов Б. А. Теоретическая граматика немецкого языка. Сопоставительная типология немецкого и русского языков / под. ред. Н.Н. Семенюк, О.А. Радченко, Л. И. Гришаевой. М. : ВЛАДОС, 2004. 286 с. 2. Горпинич В. О. Морфологія української мови. К. : Академія, 2004. 336 с. 3. Долгополова Л. А. Неличные формы глагола в современных германских и славянских языках. Сер. «Филология. Социальные коммуникации». 2011. Том 24 (63). №4. Часть 2. С. 12-16. 4. Кацнельсон С. Д. Типология языка и речевое мышление. Л. : Наука, 1972. 217 с. 17 5. Кочерган М. П. Вступ до загального мовознавства. К. : Видавничий центр «Академія», 2001. 368 с. 6. Кубрякова Е. С. Язык и знание. М. : Языки славянской культуры, 2004. 560 с. Брич Роксолана Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (Україна) Науковий керівник: Білик О.І., канд. філол. наук СТРУКТУРА КОНЦЕПТУ FASHION Концепт FASHION відноситься до актуальних концептів, які змінюються під впливом соціального досвіду та знань, а також в залежності від сучасних соціокультурних обставин, і все це відбувається в залежності від рівня розвитку національної і світової цивілізації. У сучасній лінгвістиці структура концепту представлена у вигляді круга, що складається з ядра, приядерної зони та периферії. Наприклад, як стверджують В. І. Карасик та Г. Г. Слишкін, концепт з’являється біля вагомої точки свідомості, навколо якої знаходяться уявні вектори. Найважливіші з цих векторів визначають ядро, менш важливі – периферію [2]. Як немає єдності у визначенні концепту, так немає єдиного розуміння структури концепту. Деякі вчені взагалі заперечують наявність такої структури, інші відзначають його складну багаторівневу будову [1]. Лексика сфери моди включає в себе назви одягу, взуття, головних уборів, зачісок, аксесуарів, назви колекцій високої моди, також модні течії та назви брендів, виробників одягу й аксесуарів. Всі ці деталі в цілому створюють певний стиль та імідж. Fashion являється центральною лексемою, що вербалізує концепт FASHION та має наступні дефініції [4, 5, 6, 7]: Словник Тлумачення Oxford Dictionary and Thesaurus A popular or the latest style of clothing, hair, decoration, or behavior; the production and marketing of new styles of clothing and cosmetics; a manner of doing something. The Merriam- Webster Dictionary the prevailing style (as in dress) during a particular time ; social standing or prominence especially as signalized by dress or conduct; mode of action or operation; a distinctive or peculiar and often habitual manner or way The American Heritage Dictionary of the English Language The prevailing style or custom, as in dress or behavior. Something, such as a garment, that is in the current mode. The style characteristic of the social elite: a. Manner or mode; way; b. A personal, often idiosyncratic manner. с. Kind or variety; sort; shape or form; configuration. 18 Online etymology dictionary physical make-up or composition; form, shape; appearance ; face, appearance; construction, pattern, design; thing done; beauty; manner, characteristic feature ; Clothing: a style that is popular at a particular time, especially in clothes, hair, make-up. etc; a program with features on pop music, soon and fashion. Manner: a way of doing things. Style: the most popular style of clothes, appearance, or behavior at a particular time. Business: making and selling clothes. Way: the way in which someone does something. Розглянувши ці дефініції, ми бачимо, що досліджуваний концепт є складним за структурою. Різноманітність його тлумачень вказує на його багатоаспектність. Переглянувши вказані вище дефініції поняття fashion, можна помітити, що окремі словники такі, як Etymoline.com, The American Heritage Dictionary of the English Language, The Merriam- Webster Dictionary вказують на обмежений характер поняття моди, як стилю та модних тенденцій (at a particular time; in the current mode; the latest style [4, 6, 7]. Концепт FASHION ще має значення поведінки людей в соціумі (sex conduct) і вказує на те, яким чином або способом щось робиться (a manner, mode or way of doing something), причому The American Heritage Dictionary of the English Language додає персональну, індивідуальну та іноді унікальну оцінку способу вироблення якогось предмету (a personal, often idiosyncratic manner) [4]. Рис.1. Структура концепту FASHION Отже, структуру концепту FASHION можна представити у вигляді трьох шарів концепту (за методикою Ю.С. Степанова) [3, с.47], де перший шар – це основна, або актуальна, ознака, яка існує для всіх тих, хто користується цією мовою. Другий компонент – 19 це дотаткова, або “пасивна”, “історична” ознака. І, нарешті, третій компонент – це внутрішня форма, зазвичай зовсім не усвідомлювана. Література: 1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н. Д Арутюнова – М.: Языки русской культуры, 1999. – 896 с. 2. Карасик В. И. Лингвокультурный концепт как единица исследования / В. И. Карасик, Г. Г. Слишкін. // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Сборник научных трудов. – 2001. – С. 76-77 3. Мойсеєнко А. Динамічний аспект номінації / А. Мойсеєнко. – К.: ИПЦ “Київський університет”, 2004. – C. 47 4. https://ahdictionary.com/ 5. https://en.oxforddictionaries.com/ 6. https://www.etymonline.com/ 7. https://www.merriam-webster.com/ Velychko Marharyta Vinnitsa State M. Kotsiubinskiy Pedagogical University (Ukraine) Scientific Advisor: Mosiychuk A. V., Ph.D., WOMEN’S UNDERREPRESENTATION IN THE MEDIA DISCOURSE: GENDER LINGUISTIC ASPECT It iscommon knowledge that media have played a major role in the socialization of human beings and become an inseparable part of people’s everyday lives. As institutions, they shape cultural and social attitudes, impact politics, public policy, and journalism. The issue of gender is influenced by the media as well. However, in spite of the fact that nowadays there is an increasing tendency towards gender equality, major media industries do not perform well in women`s representation. According to a new report (2015) on gender and the media given by the Global Media Monitoring Project (GMMP), the low visibility of women and women’s issues in the news has not improved with the growth of digital platforms. Despite making up half of the global population, only 26 percent of online news and tweets include women — just slightly higher than the 24 percent of newspaper, television?and radio news stories [2]. In the last three decades, the media seems to have reinforced stereotyping by projecting women chiefly as housewives. G. Lakoff claims that “the marginality and powerlessness of women is reflected in both the ways men and women are expected to speak and the ways in which women are spoken of”[4]. For instance, one of the TV commercials in the UK presents a washing liquid https://ahdictionary.com/ https://en.oxforddictionaries.com/ https://www.etymonline.com/ https://www.merriam-webster.com/ 20 called `Cinderella` [2].This allusion subconsciously evokes in the viewers the association that women’s chief duty is cleaning the house. Indeed, nowadays, we can still come across adverts with women performing the traditional duties of washing clothes, or shown craving for cosmetics and displaying their clothes to be perceived as beautiful. Hence, the representation of females varies from negligible to total exclusion,withwomen in certain professions talking about their femininity rather than their professionor their views on various social issues when being interviewed [2]. In the context of linguistics, gender is considered to have a great impact on such linguistic aspects as vocabulary development, pronunciation, grammar, and communication style since the tendency towards gender equality has become widespread. Analyzing the media discourse from the linguistic perspective, a number of scientists underline that males’ authority is indicated in language in various elaborate ways. In the past, males had control over language (as philosophers, orators, politicians, grammarians, linguists, and lexicographers), which allowed them to encrypt gender differentiation into discourse to strengthen their pretension of dominance. The traces of this gender discrimination are still present in modern language. Among them, we can single out direct and indirect gender indexes [4]. Gender index is an index for the measurement of gender disparity; it is a composite measure to quantify the loss of achievement within a country due to gender inequality [1]. Cases of direct gender indexes include sex-particular pronouns (e.g. he and she) and nouns (e.g. woman, man), albeit gender pronouns and nouns can be `inverted'. Indirect indexes of gender are significantly more constant than direct ones. The indirect nature of gender indexes is caused by that fact that linguistic characteristics have a tendency to index social implications other than gender. For example, the speech act of an imperative form is a directive - that is, it is an order for the addressee to do something. By the way, men, more frequently than women, are in a position to issue imperatives. The utilization of imperatives shapes some portion of the pool of linguistic resources for constructing oneself as masculine and powerful. In conclusion, despite the current widespread tendency to gender equality, there is a great number of outdated stereotypes concerning a woman`s image as presented by the media, which show the woman as a vigorous housewife, always ready to do all household chores, and as a young lady expressing only her femininity.In this regard, the false representation of gender in society, which is reflected in linguistic units of all levels, has an undetectable impact on forming gender-based assumptions in individuals, which may lead to further gender discrimination (male or female). References: 1. Beneria, L., Permanyer, I. (2010). The measurement of socio-economic gender inequality revisited. Development and Change, 41(3), 375-399. 2. Media and the image of women(2013). Amsterdam: Council of Europe. 21 3. Sarkar S. (2014). Media and women’s image: A feminist discourse. Journal of Media and Communication Studies, 6, 48–58. 4. Siddikova N. (2018). Gender-oriented influence of language on the formation of gender- based assumptions.Tashkent. Гервас Анастасія Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Забужанська І.Д., канд. філол. наук ІНТОНАЦІЙНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ МАРКЕРІВ ЕМОТИВНОСТІ В ОЗВУЧЕНИХ МАЛОФОРМАТНИХ ТЕКСТАХ Як відомо, мова – це не лише засіб культури, але й засіб емоцій, тоді як самі емоції постають особливою формою людського ставлення до довколишнього світу [1, с. 228]. Для мовленнєвої діяльності емоції часто слугують мотивом, характеризуючи поведінку людини, спрямовану на виконання певних цілей [4, p. 102], а також вважаються дослідниками особливим класом психічних процесів і станів, що в формі чуттєвого переживання відображають значущість об’єктів і подій у зовнішньому та внутрішньому світі людини для його життєдіяльності. Попри свою яскраво виражену ефемерність і “невловимість”, емоції піддаються вербалізації; у тексті емоційність трансформується в лінгвістичну категорію емотивності. За В. Шаховським, емотивність – це семантична властивість мови виражати системою своїх засобів емоційність як факт психіки [3, с. 8]. Є. Чайковська також зауважує, що “емотивність – це полістатусна когнітивна категорія, яка здатна проявляти те чи інше категоріальне емотивне значення на різних рівнях мовної системи”, тобто у статусі різнорівневих мовних одиниць [2, С. 280 – 281] – як, наприклад, експресивно забарвлені інтонації (фонологічний рівень), емотивні лексеми (лексичний рівень), емфатичні конструкції (рівень речення), лінгво-стилістична виразність висловлювання (рівень тексту). Розглядаючи систему емоційних елементів та емотивних засобів на фонотечному рівні, слід зазначити, що це додаткова інформація, яка виражається інтонацією, темпом, мелодією, тембром, наголосом, сполученням фоном, різними видами пауз, стиків, ритмів, а також подвоєнням чи римуванням комбінацій типу: razzle-dazzle, fuzzy-wuzzy helter-skelter, fuddy-duddy, chitchat, hanky-panky, teeny-weeny, hickety-pickety, hoity-toity, namby-pamby, rift- raft, toil and moil, moan and groan, hum and haw, більшість яких мають жартівливий відтінок. Експресивність таких слів базується на деякому перекручуванні звиклої фонетичної форми слова, яке, незважаючи на це, не викликає непорозуміння. В таких римованих жартівливих 22 словах перший елемент, повторюючись, іноді змінюється на [1] або [jm], наприклад: moneyshmoney, confusion-shmoosion. Все це викликає певні емоції у співрозмовника, а також характеризує мовця, вказуючи на його стать, загальну і мовленнєву культуру, і, зрештою, на його походження, на ставлення до певного явища. В наступних рекламних слоганах інтонація разом із алітерацією, ритмом і римоюстворюють експресію на фонетичному рівні, вони роблять текст більш структурованим, дозволяють його швидше запам'ятати. Наприклад: “Winston tastes good like a cigarette should”, “It's the Viakal fizz that does the bizz!”, “The flavour of a Quaver is never known to waver”, “Allied Irish Bank: Britain's best business bank” [5]. Отже, інтонація може надавати тому самому реченню-висловлюванню різної емоційної спрямованості і насиченості. Вона може виступати як індикатор психічного стану, віку, статі, соціального становища комунікантів, стилістичного забарвлення бесіди, визначити основне й другорядне у змісті комунікації. Література: 1. Маслова В. А. Когнітивна лінгвістика: Навчальний посібник / В. А. Маслова. – Мн.: ТетраСистемс, 2004. – 256 с. 2. Чайковська Є. Ю. Поняття "емотивність" та "експресивність" у мові науки / Є. Ю. Чайковська // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. – К., 2010. – С. 279 – 287. 3. Шаховський В. І. Категоризація емоцій в лексико-семантичній системі мови / В. І. Шаховський – Воронеж: В-во Воронеж, 1987. – 190 с. 4. Johnson-Laird P.N., Oatley K. The language of emotions: An analysis of a semantic field – Cognition and emotion. – V.3 (2). – 1989. – P. 81 – 123. 5. List of Commercial Slogans. Available at: – Режим доступу: https://www.scribd.com/doc/59453217/List-of-Commercial-Slogans Гончарук Юлія Universität Stuttgart (Germany) Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Ямчинська Т. І., канд. філол. наук ЗАГОЛОВОК ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЙОГО ІНФОРМАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ Вивчення заголовка художнього тексту як ключового елементу інформаційної структури тексту передбачає врахування проблем статусу заголовка, функціональної 23 специфіки заголовків художніх текстів, а також проблем визначення підтекстів. Детальне вивчення цих проблем почалося у ХХ столітті, коли текст почав розглядатися вітчизняними та зарубіжними вченими з точки зору теорії інтерпретації в роботах І. В. Арнольд, Н. Д. Арутюнової, М. М. Бахтіна, Х.-Г. Гадамера, В. А. Кухаренко, Ю. М. Лотмана, П. Рікера, М. Фуко, Р. Барта, а також після появи теорії інформаційної структури тексту І.Р. Гальпєріна. Різні точки зору дослідників по відношенню до визначення феномена підтексту, статусу заголовка тексту, а також функціональної специфіки заголовків текстів різних жанрів свідчать про складність і взаємозалежність цих проблем, і тим самим говорять нам про значимість проблем розуміння і інтерпретації заголовка художнього тексту як основного елементу інформаційної структури тексту. Проблема розуміння та інтерпретації заголовків художніх текстів тісно пов'язана з проблемою визначення феноменапідтексту, з різними факторами його формування і особливостями актуалізації, з проблемою діалога автора художнього тексту і його читача. Отже, заголовкихудожніхтекстів як ключовіелементиінформаційноїструктурихудожнього тексту мають безперечний розглядатися комплексно і багатоаспектно. У сучасній лінгвістицікатегорія інформативності як невід'ємна категорія тексту знаходить своє відображення в інформаційній структурі тексту. У тлумаченні цієї категорії важливо врахувати співвідношення авторського наміру і читацького сприйняття. О.О. Селіванова підкреслює, що ця категорія відображає взаємодію інформаційних просторів усіх модулів дискурсу і запезпечує інформаційний баланс інтерактивності адресанта і адресатів на основі тексту [2, c. 209]. Дослідники тлумачуть поняття інформаційної структури тексту по-різному, але вони погоджуються, що інформаційна структура тексту є складною ієрархічною єдністю,побудованною на різних видах інформації. І. Р. Гальпєрін, наприклад, визначає дані види інформації як змістово-фактуальну (повідомлення про факти, події, процеси, що відбувалися чи відбуваються у світі), змістово-концептуальну (індивідуально-авторське розуміння відношень між явищами, розуміння їх причинно-наслідкових зв’язків, їх ролі в житті людей) і змістово-підтекстову (прихована інформація) [1, c. 27-28]. Для актуалізації змістово-концептуальної інформації найважливішою умовою є змістово-підтекстова інформація. Такий підхід був сформований у працях І. Р. Гальперіна. На думку вченого, розуміння прихованної інформації відбувається завдяки здатності одиниць мови породжувати ассоціативні та конотативні значення, а також завдяки здатності речень всередині змістово-фактуальної інформації прирощувати смисли.Тому вивченняцього виду інформації особливо важливе для розуміння загальної концепції роботи, яка, в cкороченій формі, часто міститься в заголовках [1, c. 30]. 24 Проблема визначення підтексту до цих пір невирішина. Сам термін «підтекст» застосовується не усіма вченими, які вивчають це явище.Часто поряд з терміном «підтекст» ми можему зустріти «імплікація», «прихована (додаткова) інформація», «імплікаційний зміст тексту», «змістово-підтекстова інформація». В англійській мові також існує ряд термінів,які позначають приховану інформацію:implication, subtext, implied (covert) sense.Феномен підтексту інтерпретують по-різному, але в кожному визначені існує ряд схожихрис. Таким чином, опираючись на дослідження А. В. Суртаєвої, більшість вчених погоджуються, що підтекст є відображенням певних відношень між елементами тексту, що призводить до нового значення. Це додаткове значення не з’являється ззовні, оскільки підтекст може бути сприйнятий та зрозумілий лише у певному контексті та на конкретному текстовому матеріалі і тому його потрібно розглядати в межах теорії тексту [3, c. 38]. На основі різних визначень феномена підтексту можна зробити висновок, що підтекст (змістово-підтекстова інформація) — це глибока частина інформаційної структури тексту, яка виявляється шляхом аналізу відносин і стосунків між окремими елементами цієї інформаційної структури і спрямована на реципієнта. І.Р. Гальперін вважає, що потрібно виділити два типи змістово-підтекстової інформації: ситуативну та асоціативну. Перший тип — це підтекст, пов’язаний з тим, про що йшлося в тексті раніше, і реципієнт сприймає та розуміє таку інформацію завдяки попередньо описаним фактам. Другий тип виникає завдяки властивій нашій свідомості звичці пов’язувати викладене вербально з накопиченим особистим чи суспільним досвідом [1, c. 45]. Багатоплановість вираження художнього тексту, його імплікативність визначають ряд специфічних особливостей, притаманних його заголовку, так як заголовок, з точки зору І.Р. Гальперіна, є «стислим, нерозкритим змістом тексту» [1, c.133], а середовище художнього тексту створює додаткове навантаження на сильні текстові позиції. Операючись на дослідника, заголовок пов’язан з текстом як на композиційно-лінгвістичному рівні, так і на змістовному. Саме цим зв’язкам заголовка з текстом присвячен ряд сучасних досліджень, проблематика яких пов'язана з встановленням граматичного статусу заголовка і визначенням функцій заголовка. Таким чином, заголовок художнього тексту як елемент його інформаційної структури може містити в собі підтекст, формування і актуалізація якого залежить від розглянутих вище факторів. Література 1. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 140 с. 25 2. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации / Е. А. Селеванова. – К. : Изд-во украинского фитосоциального центра, 2002. – 336 с. 3. Суртаева A.B. Заглавия художественных произведений: функциональные характеристики и формы выражения связей // Текст. Коммуникация. Методика. Сборник статей Санкт-Петербургского академического института гуманитарного образования. – Спб, 2010. – С.31-40. Грабович Марія Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Ямчинська Т. І. канд. філол. наук АВТОРСЬКА СЕНСОРИКА: ПСИХОЛОГІЧНИЙ ТА КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТИ Категорія автора є одним із антропоцентрів художнього тексту, де автор виступає актуалізатором суб’єктно-об’єктних відносин у творчій діяльності творця літературного твору. Пошук та встановлення особливостей тексту, пов’язаних зі специфікою категорії автора, виявлення форм авторської присутності у художньому тексті через декодування системи прямого і / або опосередкованого проявів авторського образу світу складає предмет особливого напряму семантичних досліджень – інтенційної семантики художнього тексту [1, 39]. Перцептивна інформація, набута автором, фіксується та актуалізується через текст, який виступає ментальною репрезентацією дійсності. Отже, можна стверджувати, що авторська сенсорика (особливе сприйняття автором об’єктивної реальності) може виступати однією із складових індивідуальної когнітивної моделі, втіленої у художньому тексті. Сенсорна система людиниє основним засобом пізнавання навколишнього світу, поняттям почуттєвого сприйняття, інтерпретацією дійсності. Упсихологічних працях С. Рубинштейн, Р. Немов та Б.Величковський трактують поняття «сенсорика» як відображення об'єктивної реальності та різноманітних значущих для людини властивостей навколишнього середовища через органи чуття, або окремої почуттєвої ознаки. Окрім цього, сенсорика завжди безпосередньо пов'язана з моторикою, тобто з дією. Тому, сенсорика реалізується не тільки через почуттєвий образ, але й через діяльність людини [2, 178], іншими словами – це єдність почуттєвого змісту та діяльності. О. А. Потебня стверджував, що немає нічого в інтелекті того, чого раніше не було б у сенсориці. Ця думка може бути одним із підґрунть когнітивного підходу до вивчення сенсорики. Відповідно до трактувань когнітивної психології, інформаціяз навколишнього світу поступає до однієї людини і передається до іншої згідно з базовими законами 26 сприйняття. Знанням потрібно прийняти вербалізовану форму за-для передачі інформації від однієї людини до інших.Мова, як універсальний засіб передачі невербальної інформації в процесі спілкування, є шляхом здійснення даного когнітивного процесу пошуку та опрацювання людиною сенсорної інформації на базі втіленого розуміння. Отже, базуючись суто на психологічних та когнітивних аспектах, під сенсори кою ми розуміємо, два наступних поняття: 1) свідому пізнавальну діяльність людини, тобто процес виявлення певних властивостей предмета або явища дійсності за допомогою органів чуття; 2) фільтрація сенсорної інформації про об'єктивну реальність, що відбувається на когнітивному етапі, в основі якої лежить досвід та перцептивні знання людини про світ. Література 1. Воробьёва О. П. Текстовые категории и фактор адресата – К.: Вища школа, 1993. – 200 с. 2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологи – СПб.: Питер, 1999. – 720 с. Зозуля Діана Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Козачишина О.Л., канд. філол. наук PROS AND CONS OF GLOBISH Nowadays English has become world-wide and can be heard in any part of the world: no matter where you are – English is a powerful tool to get understood and make communication easier. But we cannot state that English has not changed during all these years of its development and existence. A lot of scientists such as Marc Hempel, David Crystal and others state that not only English has a powerful influence on the world around us, but the world itself changes it and creates new phenomena, such as Chinglish or Denglish (which are the results of English merging with other languages), or Global English [1, p.165]. Global English is the same English we know, we study and we use, but simplified and organized according to strict rules and requirements. According to Kristine Newton: “Globish is an extremely simplified form of English which dispenses the complexities of grammar, yet is still comprehensible to non-native English speakers and Anglophones”. Almost everyone who was learning English faced was faced with a variety of grammatical structures, which are difficult for both understanding and translation, and require special training beforehand. For a non-trained beginner communication is almost impossible, and here the idea of Global English as the way out and escape from misunderstanding, misinterpreting and misconceptions, seems really beneficial. The idea is quite simple – use short and clear sentences, https://scholar.google.com.ua/scholar?oi=bibs&cluster=5236893867146785889&btnI=1&hl=ru 27 predictable word order and decrease the number of unusual or unique grammatical constructions – “to make English writing as unambiguous as possible. Considering the mentioned above we may suppose that Global English is the perfect way out for technical, medical, free enterprise and many other spheres workers. The usage of this approach lets you understand the main idea of the text without perfect background knowledge of the English language. With regards to translators and interpreters all over the world, following this system of rules may facilitate the working process and make it much easier. The issue of machine translation may possibly vanish. Due to the absence of unique words and ambiguous constructions the translation technologies would be much more efficient and productive, and humans probably would not be obliged to check the correctness of the work. Not only the professional spheres are going to get advantage of applying Global English. Following this guidance for both native and non-native speakers might influence the clearness and accuracy of understanding and being understood. If we apply it to our every-day life, we will gain the limitless list of pros, which will make the transmission between the recipient and sender easier. If we look at the situation from a different perspective applying of Global English might also lead to several bad consequences such as reducing working places and lessening the value of human labour. If the machine translation is going to become quite perfect, we would not need so many translators anymore. So, considering this point the utilization of Global English is quite controversial. Furthermore, applying Globish will lead to complete or partial avoiding of idioms, jokes, specific constructions which are vital and determinative for identifying the specific taste of the English language [2]. We must understand that Globish is not enriching, quite opposite – it is a simplification of the language, which has been developing for thousand years, in order to reduce the efforts and “noises” in sender- receiver transmission model. It is for sure possible to express your opinion using only simple words, action verbs and some attributive adjectives to describe the idea, however these dry, abrupt and poor phrases cannot be even compared to powerful and carefully shaped traditional language structures. We cannot say nowadays whether the usage of Global English will be beneficial in future, although we have to admit its existence in the diversity of modern English tendencies. We might only suppose that in a decade Global English is going to be not only worldwide spread, but used by a bigger part of human population. Now we can only observe its growth and make our predictions. References: 1. Crystal D. English as a Global Language. Cambridge: Cambridge University Press, 2003. 212 p. 28 2. Newton K. Can Globish be the Language of the World? Examining the Effectiveness of Using Highly Simplified English in International Education. Literacy Information and Computer Education Journal. September 2013. Vol.4. Issue 3. P. 1166-1170 Іванова Марія Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Боровська О. О. ВИДИ МОДАЛЬНОСТІ У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ Модальність є предметом міждисциплінарних досліджень таких гуманітарних дисциплін, як лінгвістика, філософія та логіка, що розглядають це явище з різних точок зору. У мовознавстві модальність є лінгвістичною універсалією, що проявляється в диференційних формах різних мов. Цей термін є досить широким, оскільки використовується для позначення різноманітних явищ, неоднорідних за семантикою, граматичними ознаками та формальностями на різних структурових рівнях. Тому категорія модальності є однією з найбільш складних і суперечливих у граматичній теорії. Незважаючи на досить давню традицію дослідження цієї проблеми, досі немає чіткого визначення природи модальності, її зв'язку з пов'язаною предикативною категорією, зв'язок між логічною та мовною модальністю не завжди зрозумілий [1, 11-15]. На цьому тлі, питання про межі цієї категорії вирішується різними дослідниками у різні способи. У сучасній лінгвістиці диференціюють такі види модальності: 1. Волітивна (булетична, купітивна) модальність[5, 326-330]: i. Ich möchte hier bleiben. ii. Peter wollte dir etwas mitteilen. iii. Ich würde dich heute besuchen. Для вираження такої модальності можна використовувати модальні дієслова, такі як "wollen" і "möchte-", які є прототиповими, а також морфологічні або синтаксичні модальні формипідконвенції. 2. Диспозиційна модальність фокусується на диспозиції (схильності суб’єкта) [3, 348-350]: iv. Wir können jetzt baden gehen. v. Das hätten wir doch anders machen können. 3. Правдоподібна модальність: vi. Bei dieser Temperatur kann der Brennstoff explodieren. vii. Der Patient kann sterben, wenn er nicht ab sofort stationär behandelt wird. 29 Відмінність від диспозиційної модальності полягає в тому, що у випадку правдоподібної модальності блокується відношення можливості до здатності. 4. Нецесивна модальність [6] виражається модальними дієсловами müssen i sollen: viii. Peter muss viel arbeiten. ix. Wir sollten gestern ins Dekanat gehen. 5. Епістемічна модальність мовця висловлює свою оцінку фактичного статусу пропозиції[2, 4]: x. Er kann/könnte/wird/muss jetzt in seinem Büro sitzen. xi. Peter kann/muss/wird die Klausur fehlerfrei geschrieben haben. 6. Засобами автоевіденціальної модальності (модальності, що стосується суб’єкта) мовець вказує на наявні докази для підтвердження дійсного статусу: xii. Woher wollen Sie das wissen? xiii. Peter will die Klausur fehlerfrei geschrieben haben. 7. Імперативна модальність поєднує в собі засоби різних рівнів, семантична функція яких полягає в тому, щоб примусити слухача або іншу особу виконати дію або змінити стан. xiv. Fenster aufmachen! xv. Die Augen geradeaus! Отже, модальність – це функціонально-семантична категорія, яка виражає взаємозв'язок змісту висловлювання з реальністю. Модальність є суттєвою ознакою речення. Вона може виражатися інтонаційними, морфологічними, лексико-граматичними та іншими засобами [2]. Література: 1. Боднарук Е.В. Конкуренция футура и футурального презенса в немецкой диалогической речи: На материале художественной литературы : дис. … канд. филол. наук: 10.02.04 / Архангельск, 2001. 197 с. 2. Modalität und Evidentialität/ G. Diewald, E. Smirnova, E. Trier : VWT, 2011. 212 S. 3. Hundt M. Zum Verhältnis von epistemischer und nicht-epistemischer Modalität im Deutschen. Forschungspositionen und Vorschlag zur Neuorientierung. Zeitschrift für germanistische Linguistik. 2003. №31.S. 343-381. 4. Holl D. Modale Infinitive und dispositionelle Modalität. Studiagrammatika. 2010. № 71. 202 S. 5. Meier-Brügger M. Indogermanische Sprachwissenschaft. Berlin-New York : De-Gruyter, 2001. 452 S. 6. Pape-Müller S. Textfunktionen des Passivs. Reihe Germanistische Linguistik. 2010. Bd.29. 278 S. 30 Ilyassova Amina Buketov Karagandy State University (Kazakhstan) Scientific advisor: Tulenbayeva D.I. HIP HOP AS A MODERN FLOW AND ITS IMPACT ON SLANG Language is the primary human communication medium. Moreover, language is the form and product of one’s national culture. Granted that language carries out communication among members of the collective, allows us to convey and preserve needful data regarding phenomena of man’s material and spiritual life, language is the heritage of the collective [1, p.15]. Furthermore, language integrates diversity of dialects, multiplicity of class and professional speech along with variety of oral and written speech forms. Inasmuch asthe term slang, a type of language consisting of words and phrases that are regarded as very informal, first appeared in print in the 17th century and related to the speech of people of lower socioeconomic status [4]. As Marcus Tullius Cicero said, “To be ignorant of the past is to be forever a child.”Thus to comprehend of how, when and why hip hop affects and has already affected English language is to first and foremost learn the roots and history of hip hop. Hip hop emanated from African American community of New York City’s South Bronx in the 1970s. The history of hip hop originates from black community consciousness within the United States.The African American community, together with minorities and oppressed groups, transformed dissatisfaction from inequity into efficientoutcryby dint of reestablishment of social positions and possibilitiesby virtue of musical expression. The vocabulary of the language changes continuously and is updated much faster than other structural tiers of the language. The reason is that the vocabulary of the language, directly reflecting reality in the language with its changes, must include new words to denote new things, phenomena, processes, and remove old ones.Whether it is the addition of the expression "bling-bling" to the Oxford English Dictionary in 2003 or the inclusion of the phrase "crunk" in the 2007 volume of the Merriam-Webster Collegiate Dictionary, not to mention that hip hop has been inducted in the Smithsonian's National Museum of American History (NMAH) in Washington, D.C., hip hop culture is reforming the entity, the sound, and the precepts of the English language [5]. Words such as "homie" (shortened version of homeboy, a close friend), "shorty" (affection ate term for a girlfriend or an attractive female), and "beef"(to have a grudge or start one with another person) have grown commonplace within day-to-day conversation. Expressionslike "what’s up" (hello), "holla back" (to reply in order to continue a correspondence with a friend or new acquaintance), and the popular "you played yourself" (to overstep one’s bounds, unintentionally embarrassing one’s self) are frequently used in television series and films. It is quite interesting to analyze words most frequently used in hip hop songs’ lyrics, words easily understandable for fans of rap and trap, and compare the formal definitions of those in the Cambridge English Dictionary https://en.wikipedia.org/wiki/Cicero https://www.urbandictionary.com/define.php?term=term https://www.urbandictionary.com/define.php?term=girlfriend https://www.urbandictionary.com/define.php?term=female https://www.urbandictionary.com/define.php?term=start https://www.urbandictionary.com/define.php?term=another 31 with the definitions in the Urban Dictionary. For example, according to The Pudding’s analysis of 50,000 songs, the first place on list of the most “hip hop” words belongs to the word “chopper”. In the Cambridge English Dictionary chopper means informal for helicopter, a small axe and a type of motorcycle with tall handlebars [3]. However, if you listen to Lil Wayne’s “A milli”: Cause my seconds, minutes, hours go to the almighty dollar And the almighty power of that ch-cha-cha-chopper After all the utmost impact of hip hop culture is possibly its capability to unite people of various faiths, cultures, nationalities, and ethnicities as means of expression for young (and middle- aged) people in anindependent manner, both singly and jointly [2]. Hip hop as a culture, as music and art is international and diverse. We can confirm that our vocabulary is greatly influenced by the words we learn from the lyrics of my favorite artists. We use them regularly to express certain emotions that cannot be explained by formal language. Why do we believe learning and understanding slang is very important? First, slang refurnishes and magnifies the English language by adding words that describe what people of the era are doing and feeling, something that is rather interesting to learn about past generations for future generations. Second, work in class and textbook studying are not enough to be fully prepared for practicing your knowledge with native speakers in the real world. Countries like Britain and the U.S. have significant slang differences, and to learn those is necessary for efficient communication. Third, keeping up with slang is avital way to keep yourself current regarding what is taking place in the world around you and to keep up with the evolution of the language you are learning. In the words of G.K. Chesterson, “All slang is metaphor, and all metaphor is poetry.” Rap by itself is poetry, and hip hop is the bridge between cultures. Hip hop, language, diversity and art coexist as one. References 1. Reformatsky A.A. Introduction to Linguistics. Moscow, Aspekt Press, 2004, 536 p. 2. Hip-Hop: An indelible influence on the English language [Электронный ресурс] URL http://www.afrik-news.com/article16254.html 3. [Электронный ресурс] URL https://pudding.cool/2017/09/hip-hop-words/ 4. D.W. Maurer, Slang [Электронный ресурс] URL https://www.britannica.com/topic/slang 5. Hip-hop artists have influenced English language [Электронный ресурс] URL http://wcfcourier.com/columnists/nelson/hip-hop-artists-have-influenced-english- language/article_f7748b27-3383-5b52-bd7f-c78310afd802.html https://genius.com/Lil-wayne-a-milli-lyrics#note-3910 https://genius.com/Lil-wayne-a-milli-lyrics#note-3910 http://www.afrik-news.com/article16254.html https://pudding.cool/2017/09/hip-hop-words/ https://www.britannica.com/topic/slang http://wcfcourier.com/columnists/nelson/hip-hop-artists-have-influenced-english-language/article_f7748b27-3383-5b52-bd7f-c78310afd802.html http://wcfcourier.com/columnists/nelson/hip-hop-artists-have-influenced-english-language/article_f7748b27-3383-5b52-bd7f-c78310afd802.html 32 Кірієнко Мирослава Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Старший викл. кафедри англійської філології, канд. філол. наук ЛОКАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ВВІЧЛИВОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ ДИСКУРСІ ТОК-ШОУ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОГРАМИ LARRY KING LIVE) Ввічливість є однією із найбільш значущих комунікативних категорій, що регулюють мовленнєву взаємодію. Її розглядають як соціальну норму, дотримання контракту спілкування, максиму спілкування, комунікативний етикет. В аспекті збереження «обличчя» ввічливість осмислюється як позитивна й негативна. Позитивна ввічливість використовується з метою зменшення комунікативної дистанції, а негативна відповідно спрямована на надання співрозмовнику свободи і виявлення поваги його особистого простору. Особливого наукового інтересу набувають механізми вибору відповідних тактик і мовних засобів, які використовуються в процесі реалізації стратегій і тактик ввічливості в різних дискурсивних практиках, зокрема телевізійного ток-шоу. Специфічні риси ток-шоу Ларрі Кінга та його комунікативно-прагматична спрямованість на ведення кооперативного, безконфліктного та толерантного діалогу в рамках цього жанру, зумовлює використання широкого арсеналу стратегій негативної і позитивної ввічливості. Здійснений аналіз доводить, що ключову роль в організації гармонійної комунікації в ток-шоу Ларрі Кінга відіграє позитивна ввічливість у порівнянні з негативною. Позитивна ввічливість реалізується за допомогою наступних локальних стратегій і тактик: - локальна стратегія встановлення і підтримування контакту – за допомогою тактик компліментарної інтеракції, фасцинації та виявлення турботи щодо потреб адресата; - локальна стратегія забезпечення стабільно-гармонійного спілкування, тактиками якої є пошук згоди, уникнення незгоди, жартування, обіцянки та демонстрація оптимістичного настрою, інтимізації наративу; - локальна стратегія соціальної (міжособистісної) інтеграції, яка досягається тактиками залучення адресата до спільної діяльності, ствердження групової належності, апелювання до спільних фонових знань і цінностей, взаємної експектації. Негативна ввічливість представлена такими локальними стратегіями і тактиками: - локальна стратегія мітигації – тактик непрямого прохання, ухилення, вибачення, мінімізації ступеня втручання, прояву песимізму; 33 - локальна стратегія відмежування в спілкуванні – тактик маніфестації поваги, деперсоніфікації, апелювання до норми, номіналізації. Домінувальною в телевізійному ток-шоу є тактика фасцинації, за допомогою якої акцентується увага адресанта на його позитивному ставленні до адресата, й тактика ухилення, що використовується з метою зниження категоричності думки мовця. Найбільш продуктивними у вербалізації стратегій і тактик позитивної ввічливості є лексичні засоби на відміну від негативної ввічливості, в реалізації якої ключову роль відіграють лексико-граматичні засоби. Серед синтаксичних засобів переважають паралельні та еліптичні конструкції, а парантези є експлікацією прихованої власної думки адресата. При реалізації стратегій і тактик ввічливості в англомовному телевізійному дискурсі ток-шоу виникають комунікативно-інтерактивні процедури, які диференціюються в залежності від фази спілкування (контактовстановлювальна фаза, фаза підтримування контакту та фаза розмикання мовленнєвого контакту) [1]. Результати проведеного дослідження надають можливість окреслити перспективи подальшого дослідження категорії ввічливості пов’язані з її детальним описом в розмаїтті інших дискурсів та вживанні у межах різних жанрів. Література 1. Човганюк М.М. Вербалізація стратегій і тактик ввічливості в англомовному телевізійному дискурсі ток-шоу (на матеріалі програми Larry King Live): дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Мирослава Миколаївна Човганюк. – Запоріжжя, 2017. – 224 с. Коваль Олена Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Вишивана Н. В., канд. філол. наук МОДАЛЬНІ ЧАСТКИ ЯК ОСОБЛИВИЙ КЛАС ЧАСТОК Мовний знак як лексична одиниця характеризується із чотирьох сторін: номінативної, семантичної, синтаксичної та прагматичної [2, c. 48]. Службові частини мови не виконують номінативної функції, але ділять між собою інші ролі в реченні. Сполучники та прийменники – модуси, що сприяють вираженню граматичних, семантичних або синтаксичних функцій, частки повністю підпорядковуються прагматиці. Вони – постійні носії комунікативного статусу речення [2, c. 48; 3]. Варто зазначити, що основними властивостями часток як частини мови є коротка форма, незмінність, семантична розпливчастість. До умов введення частки в речення 34 віднесемо: обмеженість вживання в різнотипних реченнях, співвживаність часток між собою, ненаголошеність, відсутність синтаксичної ролі, положення в середині речення. Важливим є те, що частки не впливають на граматичну структуру – але це врівноважується виконанням прагматично-текстуальної функції [1; 2]. Особливим підкласом часток є модальні частки. Модальність є невід’ємним елементом прагматики і, пояснюючи коротко й узагальнено, має значення ставлення мовця до висловлюваного. До цього класу зараховуємо aber, auch, bloß, denn, doch, eben, eigentlich, einfach, etwa, halt, ja, mal, nur, ruhig, schon, vielleicht, wohl. Модальні частки роблять мову гнучкою, услужливою та зручною, підлаштовують під настрій бесіди та підтримують її атмосферу. Цікавий факт, що за логікою вживання часток легко ідентифікувати іноземця – його мова, порівняно із носієм, нейтральніша, ніби «дерев’яна». Суттєво помітно також, наскільки висловлювання нейтралізується, коли частка опускається зі змісту. Наприклад: Er ist ja auch gekommen! (Wir haben nicht gehofft, aber er ist gekommen) – Реакція здивування, несподіванки. Er ist gekommen! – Звичайний факт, повідомлення. Частка, як було сказано, не може стояти на початку або наприкінці висловлювання. Маючи місце всередині, вона стоїть перед новим (ремою), а все, що перед нею – це уже відоме (тема) [2]. Тобто, модальні частки стоять передчленами речення, що є носіями основної думкивисловлювання. Вони передають певні почуття, емоції, уточнюють комунікативну спрямованість, дають зрозуміти, що сказане – дозвіл, застереження, порада, вимога, припущення тощо.Виходячи з цього, робимо висновок, що модальні частки можуть бути виражальними інструментами певних нормативів, які в свою чергу регламентують реакцію на сказане, і через те є особливим класом часток. Література 1. Duden. Deutsche Grammatik. Dudenverlag Mannheim, 2009. 2. Helbig G., Buscha J. Deutsche Grammatik. Berlin Langenscheidt KG, 2001. 656 с. 3. Матулевська Т. До питання статусу частки в сучасній лінгвістиці. Лінгвістичні студії: міжн. зб. наук. пр. Вінниця, 2013. Вип. 27. С. 47-50. Кучерук Валерія Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Волкова С. В., доктор філол. наук 35 РЕКЛАМА ЯК КРЕОЛІЗОВАНИЙ ТЕКСТ: КОГЕРЕНТНІСТЬ ВЕРБАЛЬНИХ ТА НЕВЕРБАЛЬНИХ ОБРАЗІВ-СИМВОЛІВ У СУЧАСНІЙ АНГЛОМОВНІЙ РЕКЛАМІ Оскільки рекламний текст спрямований переконати широку аудиторію в значущості продукту, що рекламується, зокрема в необхідності придбати той чи інший продукт,переважна більшість рекламних текстів містять поєднання вербальних і невербальних засобів передачі інформації [2; 118]. Ці засоби є образами-символами в рекламі. За К. Юнгом, символ – це термін чи зображення, яке окрім свого звичайного, усім відомого значення, має ще й додаткове, яке є глибинним підсвідомим смислом та завжди спирається на чуттєве споглядання, абстрактне мислення та життєву практику людини” [8]. Символ включає в себе понятійно-асоціативний, образно-художній та емоційно-оцінний інгредієнти [7]. У рекламі символічні знаки чітко простежуються при створенні і доведенні логотипу компаній до свідомості споживачів як символ-імідж, символ-ідентифікація фірми- рекламодавця. Крім логотипів, символічні риси носять бренд-персонажі – люди, тварини, анімаційні герої – образи певного бренду. Символічні знаки створюють стійкі асоціативні ряди і зв'язок із брендом, які міцно зміцнюються у свідомості споживачів і здатні зберігати свій ефект протягом життя цілого покоління. Так як у рекламному тексті наявні як вербальні, так і невербальні образи-символи, він уважається полі кодовим [1, 66]. Вербальний та невербальний компоненти рекламного тексту взаємопов’язані структурно, тематично та функціонально. Такі тексти класифікуються дослідниками як креолізовані або семіотично ускладнені. Якщо у рекламному тексті відсутній один із складників, то такий текст має нульову креолізацію [2, 119; 4, 188]. Невербальні засоби поряд із вербальними слугують індексами того чи іншого значення. Серед невербальних засобів є фотографії, діаграми, рисунки, шрифт, інтервали, поля тощо. Ці елементи постають символами, які виконують емфатичну функцію, а саме, акцентуючи увагу на тому чи іншому фрагменті інформації, привертають увагу, вказуючи на її важливість [3]. Говорячи саме про вербальну складову реклами, відмічаємо, що рекламні тексти є експресивно-оцінного характеру та містять багато прикметників вищого та найвищого ступенів порівняння. До прикладу, рекламний текст Lipton Iced Tea: The tea leaf … Could it make the best beverage in the world, rich and protective with antioxidants, naturally refreshing, naturally healthy? [1, 434] містить прикметник найвищого ступеня порівняння `the best`, що вказує на високу якість продукту, а прислівник `naturally`– на екологічність продукту. Порівнюючи вербальні та невербальні складові, можна стверджувати, що вербальний компонент є більш насиченим інформацією та доступним для розуміння. Візуальна складова 36 хоч і привертає увагу перша, але все ж таки вона є вторинною, оскільки самостійно, без тексту, вона не здатна донести до цільової аудиторії основний смисл, прихований у тексті реклами [3]. До прикладу, реклама косметичного засобу Pond`s містить фото дівчини, але дивлячись лише на неї, ми не розуміємо, що саме рекламується – можливо, тональний крем, можливо, крем для зволоження шкіри, або взагалі щось інше. Уточнити, який саме продукт нам представлений, допомагає текст, зокрема надпис `white beauty face wash`(див. Рис. 1): Рис. 1. Реклама засобу для вмивання Як приклад креолізованого тексту візьмемо рекламу засобу для щоденного зволоження шкіри обличчя Garnier (див. Рис. 2). У даному рекламному тексті присутній як невербальний компонент – зображення, на якому добре видно шкіру обличчя дівчини, так і вербальний компонент – текст. Обидва елементиспрямовані на переконання споживача, що рекламований засіб є дійсно дієвим та чудово доповнюють один одного. Серед невербальних засобів впливу тут відмічаємо також і колір, який домінує у даній рекламі – зелений. Цей колір ассоціюється з рослинами, природою, свіжістю та оновленням [5. 108], а отже означає те, щозасіб для зволоження є натуральним та безпечним для нас, робить шкіру обличчя свіжою та сяючою. 37 Рис. 2. Реклама засобу для зволоження шкіри обличчя Garnier Ще один вдалий приклад креолізованого тексту – реклама зубної щітки від Colgate. У ній велику роль має візуальна складова: завдяки зображенню щітки ми розуміємо, що саме рекламується. Наявне також зображення і зубного лікаря, що підтверджує той факт, що ефективність продукту є клінічно доведеною. Це пробуджує довіру споживача та підвищує його сподівання на те, що продукт у дійсності відповідає текстовій інформації про нього. До графічних засобів належить розмір шрифту. Першим в поле зору потрапляє надпис `ExtraClean`, розмір шрифту якого дещо більший за інші надписи, наявні у тексті рекламі. Чому саме на цих двох словах фокусується увага читача? Бо вони вказують на головну перевагу рекламованої щітки, яка повинна забезпечувати більш чудове очищення зубів порівняно з іншими. Увагу тут привертає і вибір кольорової гами. Червоний колір – колір фізичної сили, молодості та здоров’я [5; 167]. Те, що щітка для чищення зубів є необхідним інструментом у догляді за гігієною ротової порожнини та підтриманню здоров’я зубів, виправдовує червоний колір на рекламному тексті. Окрім того, на нашу думку, червоний є яскравим кольором, тому його наявність у рекламі допомагає привернути увагу цільової аудиторії. Синій колір символізує чистоту [5; 334]. У даному випадку це слугує індексом чистоти зубів унаслідок застосування рекламованого продукту. Вербальний компонент – текст – словесно оформлює те, що споживач читає з візуальних елементів реклами, а також доповнює їх і докладніше описує переваги будови щітки, щоб іще раз довести її ефективність. Назва `Colgate` є референцією на виробника даної продукції. 38 Рис. 3. Реклама зубної щітки Colgate Отже, проведений проміжний аналіз рекламних текстів показав, що реклама являє собою креолізований текст. Обидва його компоненти – вербальний та невербальний – мають важливе значення у формуванні і трансформації смислу, що певною мірою сприяє впливу на цільову аудиторію. Перспективою дослідження вважаємо подальше вивчення взаємодії вербальних та невербальних образів-символів у рекламних текстах, зокрема у сучасній англомовній рекламі. Література 1. Лютянська Н.І. Вербальні та невербальні засоби впливу у текстах англомовної реклами продуктів харчування. Н.І. Лютянська. – Режим доступу: http://philology.knu.ua/files/library/movni_i_konceptualni/46-2/52.pdf. 2. Мельник В.І. Полікодовість рекламного тексту як модульної дискурсивної одиниці / В.І. Мельник, М.Г. Швецова. – Режим доступу: file:///D:/stfil_2013_2_15%20(1).pdf. 3. Петрова Г.Л. Особливості рекламного тексту друкованої та телевізійної реклами продуктів харчування (на матеріалі української, англійської та новогрецької мов) / Л.Г. Петрова // Нова філологія : зб. наук. пр. – Запоріжжя : ЗНУ, 2014. – № 67. – С 118-123. 4. Романюк С.К. Невербальні компоненти в рекламному дискурсі / С.К. Романюк, Т.Г. Ковальчук. – Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/15674/1/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F.%20% D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD %D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%B8.pdf. 5. Смоляна А.Л. Семіотичний характер макроструктури рекламного блоку суперобкладинок англомовних книг / А.Л. Смоляна. – Режим доступу: https://lingvj.oa.edu.ua/articles/2012/n29/62.pdf. http://eprints.zu.edu.ua/15674/1/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%B8.pdf http://eprints.zu.edu.ua/15674/1/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%B8.pdf http://eprints.zu.edu.ua/15674/1/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%82%D1%8F.%20%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B1%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%BE%D0%B1%D0%B8.pdf https://lingvj.oa.edu.ua/articles/2012/n29/62.pdf 39 6. Трессидер Дж. Словарь символов / Джек Трессидер. – М.: Фаир-Пресс, 1999. – 448 с. 7. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. − К., 1984. − С. 45 8. Юнг К-Г. Архетип и символ: Пер. с нем. – М., 1991. – С. 25–26 Лавренчук Ярослав Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського (Україна) Асистент кафедри англійської філології РЕАЛЬНА ТА КОДИФІКОВАНАНA МОВНА НОРМА Система і норма – не просто два тісно пов’язаних між собою поняття, а дві взаємозалежні умови функціонування мови. З одного боку, в нормі не відбувається нічого, чого не зумовлює система, а з іншого – норма слугує для обмеження нереалізованих можливостей системи. Зміни в нормі можуть зумовлюватися не лише внутрішніми, але й зовнішніми позамовними факторами, як, наприклад, престижністю, поширеністю, а також мовною політикою країни, в якій ця мова є державною чи офіційною [3, с. 22]. Мовна норма поділяється на кодифіковану та реальну. Кодифікованою вважається свідомо фіксована, сформульована у вигляді правил в різноманітних лінгвістичних виданнях норма, що характеризується традиційністю, стійкістю, обов’язковістю, уніфікованістю і, в деякому розумінні, суб’єктивністю. Така норма адресована всім членам мовного колективу на певній географічній території, у певний період часу. Реальній мовній нормі притаманна об’єктивність, вибірковість, динамічність, мінливість. Кодифікованій нормі властивий стан "гнучкої стабільності" [3, с. 24], про що свого часу писали представники Празького лінгвістичного гуртка. Про це свідчить той факт, що, з позицій діахронії, "історична мова може охоплювати не лише декілька норм, але й декілька систем" [2, c. 37]. У такому разі норму можна вважати ширшою за систему. У синхронії норма є вужчою за систему, відтак у ній можна спостерігати лише умови зміни, які розпочинаються з багаторазового прийняття мовцями нового, що призводить до виникнення певних інновацій. Згодом, у мовній системі можна спостерігати зміни, спричинені так-званими "зсувами" [2]. Все це зумовлено нагальними комунікативними потребами носіїв мови, що виявляється в мовленні [1, с. 14]. Зрештою, у випадку прийняття мовним колективом існуючих інновацій, які набувають поширення, престижності і, деякою мірою, "правильності", реальну, об’єктивну норму фіксують у вигляді кодифікації. Саме тому норму і вважають поняттям відносним. Отже, кодифіковану норму можна віднести до системи мови, а реальну – до її реалізації в мовленні. 40 Література: 1. Бондаренко А. Ф. Об определении языковых норм и языковых разновидностей (взгляд с позиций институциональной лингвистики). Язык. Культура. Психотерапия. Киев : КАФЕДРА, 2012. С. 12-23. 2. Косериу Э. Синхрония, диахрония и история (проблема языкового изменения). Москва : Эдиториал УРСС, 2001. 204 с. 3. Стериополо Е. И. Система языка, орфоэпия, орфофония. Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія : Філологія. Педагогіка. Психологія. Київ, 2000. Вип. 1. С. 21-41. Лебедєва Анна Вінницькийдержавнийпедагогічнийуніверситет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Козачишина О.Л., канд. філол. наук РЕАЛІЗАЦІЯ ЧОРНОГО ГУМОРУУ ТВОРАХ Р. ДАЛА «Гумор» є невід’ємною частиною багатьох творів, його використання призначене для розслаблення читача, характеристики персонажів або ж для викриття певних негативних аспектів. Одним із підвидів гумору є специфічний у своєму значенні чорний гумор. Дане поняття не є новим,відомо що феномен «чорний гумор» використовувався ще у 5 столітті до н.е., зокрема у філософських комедіях Аристофана. Надалі,у деяких країнах поняття «blackhumour» позначало чорну жовч,вміст якої у організмі людини визначав темперамент – чим більший відсоток, тим запальніша людина. 3, с.45 Поняття «чорний гумор» стало загальновживаним у мовіу 60-70-х роках 20 століття, що пояснюється розвитком американської культури «чорного гумору». Наразі, згідно з літературознавчим словником, чорний гумор визначається як форма гумору, яка розглядає людське страждання як безглузде і тому не викликає співчуття, а людське існування як безцільне і тому комічне» [1, с. 725] Сам термін «чорний гумор» є свого роду оксюмороном. Він містить два досить семантично суперечливі компоненти, адже якщо звернутись до словника, ми побачимо, що чорний пояснюється наступними синонімами: «похмурий», «не парадний», «сумний», «безрадісний»; в той час як гумор асоціюється зі словами «смішний», «глузливий», «комічний» [2, с. 79]. У нашому сприйнятті, чорний гумор є двоїстим поняттям, яке спочатку викликає сміх, а в подальшому – розуміння реальності всієї ситуації, що змушує шкодувати за проявлену 41 веселість. Для досягнення зазначеного ефекту, автори можуть використовують такі засоби комічного як: іронія, гротеск, сатира, сарказм, характерні імена для підкреслення негативних або кумедних якостей. Тематика жартів чорного гумору залежить від часу написання певного твору, а отже від актуальності та специфіки проблем, що стають предметом глузування. Відомо що роки життя Роальда Дала припадають на доволі складний період у розвитку Англії – дві війни, банкрутство країни,«велика депресія», величезна кількість реформ та зміна політичних систем. Усі зазначені вище явища знаходять відображення і у дитячих творах письменника. Використовуючи часті вкраплення чорного гумору,у творі «Чарлі та шоколадна фабрика» автор висвітлює реалії життя простих робітників: післявоєнний стан, мізерну кількість робочих місць та неминуче скорочення. З іронією автор описує професію містера Бакета: «Mr. Bucket was the only person in the family with a job. He worked in a toothpaste factory, where he sat all day long at a bench and screws the little caps on to the tops of the tubes of toothpaste after the tubes had been filled» 1, с.3 - з першого погляду, досить комічна професія для дорослого чоловіка (надягати на тюбики зубної пасти кришечки), проте якщо ми візьмемо до уваги історичні обставини, то причини такої роботи повністю очевидні. Проте так жили чесні люди, прості робітники. В той час держава дуже підтримувала приватних підприємців, одним із яких був Містер Вормвуд із твору «Матильда».Чоловік продавав старі автомобілі з великим кілометражем за ціною майже нових, і це вдавалось йому завдяки «підприємницькій жилці»: «Is it down and say to myself, how can I convert a mileage reading of one hundred and fifty thousand into ten thousand without taking the speedometer to pieces?» 2, с.5. Автор увиразнює чорний гумор, використовуючи парадокс, адже, не дивлячись на негативний аспект, Містер Вормвуд має всеміське визнання та повагу. Важливою ланкою суспільства завжди була буржуазія, яку у творі «Чарлі та шоколадна фабрика» представляє принц.Автор іронічно описує його бажання: «…build him a colossal palace entirely out of chocolate» 1, с.7. Здавалось б, нормальне бажання – побудувати палац, але матеріал – шоколад. Автор вдається до тавтології, використовуючи прикметник «colossal», який означає «extremely large or great» та іменник «palace» – a large and impressive building forming th eofficia lresidence of a ruler…». Тобто у визначеннях обох слів присутнє слова large, що і доводить використання тавтології. Гумор у тому, що палац шоколадний, а крапля дьогтю у цій історії – це життя сім’ї Чарлі, яка через бідність може поласувати плиткою шоколаду лише кілька разів на рік. Сімейні проблеми також стають предметом відображення у творах Дала. Цікавим типом родини, де батьки зовсім не піклуються про дитину та думають лише про себе, є сім’я Матильди із твору «Матильда». Забезпечене життя, можливість мати телевізор, на жаль, не 42 впливають позитивно на розвиток родини. Особливо це доводить ситуація, коли Матильда просить дозволу вечеряти за столом і чує наступне: «I would mind. Supper is a family gathering and no one leaves the table till it’s over» 2, с.5, на що дівчинка відповідає: «But we are not at the table. … We’re always eating off our knees and watching the telly» 2, с.5.Автор використовує пародію, тобто батьки Матильди наслідують стиль життя нормальних сімей, які вечеряють разом, обговорюють все що сталось за день, проте насправді вони мовчки сидять перед екраном телевізора. Чорний гумор – це специфічний підвид гумору, який може виражатися такими засобами комічного як іронія, пародія, парадокс тощо. Нестандартність полягає, по-перше , у суперечливості самого поняття, по друге у його розумінні та використанні у тексті, адже для правильного трактування читачу найчастіше потрібно порівнювати кілька ситуацій або ж осіб. Що з першого погляду здається просто кумедним та абсурдним (наприклад, робота дорослого чоловіка, який закручує кришечки на тюбиках), у порівнянні з іншим аспектом (а саме історичною ситуацією, коли було просто неможливо знайти іншу роботу) ми починаємо його поважати, співчувати та соромитись власної попередньої реакції. Література 1. Гром’як Р., Ковалів Ю., Теремко В. Літературознавчий словник-довідник. Київ, 2007. 790 с. 2. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. Київ, 2000. 480с. 3. Плеханов А.С. Популярность и актуальность анекдотов (на материалах немецких анекдотов). Москва: Весник МГОУ, 2008. 220 с. Джерела ілюстративного матеріалу 1. Roald Dahl Charlie and The Chocolate Factory. URL: https://kv2libraipur.files.wordpress.com/2017/02/1268.pdf (Last accessed: 10.02.2019) 2. Roald Dahl Matilda. URL: http://jssisdubai.com/document/uploaded/matilda.pdf (Last accessed: 05.12.2018) Лукова Софія Вінницький державний педагогічнийуніверситет імені М. Коцюбинського (Україна) Науковий керівник: Грачова І.Є., канд. філол. наук ФРЕЙМОВА МЕТОДИКА МОДЕЛЮВАННЯ ТЕКСТІВ-ІНТЕРВ’Ю АНГЛОМОВНОЇ ПРЕСИ В останні десятиліття в англомовній пресі прослідковується загальна тенденція до інформати