Видавнича група «Наукові перспективи» Громадська наукова організація «Всеукраїнська Асамблея докторів наук із державного управління» Громадська організація «Асоціація науковців України» «Наука і техніка сьогодні» (Серія «Педагогіка», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Фізико-математичні науки», Серія «Техніка») Випуск № 12(26) 2023 Київ – 2023 Publishing Group «Scientific Perspectives» Public Scientific Organization «Ukrainian Assembly of Doctors of Sciences in Public Administration» Public organization «Association of Scientists of Ukraine” "Science and technology today" ("Pedagogy" series, "Law" series, "Economics" series, "Physical and mathematical sciences" series, "Technics" series) Issue № 12(26) 2023 Kiev – 2023 ISSN 2786-6025 Online УДК 001.32:1 /3](477)(02) DOI: https://doi.org/10.52058/2786-6025-2023-12(26) «Наука і техніка сьогодні» (Серія «Педагогіка», Серія «Право», Серія «Економіка», Серія «Фізико-математичні науки», Серія «Техніка»)»: журнал. 2023. № 12(26) 2023. С.850 Згідно наказу Міністерства освіти і науки України вiд 07.04.2022 № 320 журналу присвоєно категорію "Б" із економіки та педагогіки (спеціальності – 015 - Педагогічні науки; 076 - Економічні науки) Згідно наказу Міністерства освіти і науки України вiд 06.06.2022 № 530 журналу присвоєно категорію "Б" із права (спеціальність – 081 Юридичні науки) Згідно наказу Міністерства освіти і науки України вiд 10.10.2022 № 894 журналу присвоєно категорію "Б" із технiки (спеціальність - 122 Комп'ютерні науки) Журнал видається за підтримки Міждержавної гільдії інженерів консультантів, Інституту філософії та соціології Національної Академії Наук Азербайджану (Баку, Азербайджан), громадської організації «Християнська академія педагогічних наук України» та громадської організації «Всеукраїнська асоціація педагогів і психологів з духовно-морального виховання» Рекомендовано до видавництва Президією громадської наукової організації «Всеукраїнська Асамблея докторів наук з державного управління» (Рішення від 24.10.2023, №6/10-23) Журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus (IC), міжнародної пошукової системи Google Scholar та до міжнародної наукометричної бази даних Research Bible Головний редактор: Сопілко Ірина Миколаївна - доктор юридичних наук, професор, Відмінник освіти України, Лауреат Премії Президента України для молодих вчених, Лауреат Премії Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок, академік Академії наук вищої школи України, Заслужений юрист України (Київ, Україна) Редакційна колегія: • Артемчук Володимир Олександрович - доктор технічних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова НАН України (Київ, Україна) • Бахов Іван Степанович — доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри іноземної філології та перекладу Міжрегіональної академії управління персоналом (Київ, Україна) • Будник Вікторія Анатоліївна - кандидат економічних наук, професор, професор кафедри бізнес-логістики та транспортних технологій Державного університету інфраструктури та технологій (Київ, Україна) • Волк Павло Павлович — доцент кафедри водної інженерії та водних технологій Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна) • Гирка Ольга Ігорівна - кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри товарознавства, митної справи та управління якістю Львівського торговельно-економічного університету (Львiв, Україна) • Гнатюк Сергій Олександрович - кандидат технічних наук, доцент,заступник декана факультету аеронавігації, електроніки та телекомунікацій Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Дацій Олександр Іванович - доктор економічних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри фінансів, банківської та страхової справи Міжрегіональної академії управління персоналом (Київ, Україна) • Дівізінюк Михайло Михайлович - доктор фізико-математичних наук, професор, Завідувач відділу Відділу цивільного захисту та інноваційної діяльності Державної установи"Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України" (Київ, Україна) • Дяденчук Альона Федорівна - кандидат технічних наук, старший викладач кафедри вищої математики і фізики Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного (Мелітополь, Україна) • Забулонов Юрій Леонідович - доктор технічних наук, професор, Член-кореспондент НАН України, директор Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України» (Київ, Україна) • Ільїн Валерій Юрійович - доктор економічних наук, професор (Київ, Україна) • Ільїна Анастасія Олександрівна - кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри публічного управління і адміністрування Національного торговельно-економічного університету (Київ, Україна) • Кардаш Оксана Любомирівна — кандидат економічних наук, доцент кафедри комп’ютерних технологій та економічної кібернетики Навчально-наукового інститут автоматики, кібернетики та обчислювальної техніки Національного університету водного господарства та природокористування (м. Рівне, Україна) • Квасніков Володимир Павлович — доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри комп'ютеризованих електротехнічних систем та технологій Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Коваленко Валентин Васильович - доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник сектору авторського права та суміжних прав лабораторії авторського права та інформаційних технологій Науково−дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України (Київ, Україна) • Коваленко Олена Михайлівна - кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник відділу профільного навчання Інституту педагогіки НАПН України (Київ, Україна) • Комнатний Сергій Олександрович - докторант кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ (Київ, Україна) • Кравчук Володимир Миколайович — доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна) • Кузьмич Людмила Володимирівна - доктор технічних наук, головний науковий співробітник Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (Київ, Україна) • Куницький Сергій Олегович - кандидат технічних наук, старший дослідник, провідний науковий співробітник науково-дослідної частини Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна) • Лук’янчук Олександр Петрович — кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри будівельних, дорожніх, меліоративних, сільськогосподарських машин та обладнання Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна) • Маджд Світлана Михайлівна - доктор технічних наук, професор , професор кафедри зеленої економіки та економіки природокористування Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління (Київ, Україна) • Мануель Давид Массено - доцент відділу права та захисту даних, старший науковий співробітник і член координаційного комітету лабораторії UbiNET, запрошений член PDPC, член-консультант комісій цифрового права муніципальних адвокатських колегій Кампінаса та Прая-Гранде (Сан-Паулу), а також Комісії з інновацій, управління та технологій муніципальної адвокатської колегії Гуарульюса, коментатор IODA, почесний член IDEIA Institute, член Наукового комітету MICHR, член EDEN, член-кореспондент RedNAC, член UMAU, член-кореспондент UBAU (Португалія) • Микитин Тарас Миронович - кандидат технічних наук, завідувач кафедри менеджменту Рівненськеого державного гуманітарного університету (Рівне, Україна) • Миргород-Карпова Валерія Валеріївна - кандидат юридичних наук, заступник директора з наукової роботи, старший викладач кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки Сумського державного університету (Суми, Україна) • Мізюк Вікторія Анатоліївна – кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету управління, адміністрування та інформаційної діяльності Ізмаїльського державного гуманітарного університету (Ізмаїл, Україна) • Мірошніченко Валентина Іванівна - доктор педагогічних наук, професор, завдувач кафедри психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (Хмельницький, Україна) • Міхальський Томаш — доктор наук, доцент кафедри географії регіонального розвитку Гданського університету (Польща) • Огієнко Микола Миколайович - кандидат технічних наук, професор кафедри організації авіаційних робіт та послуг Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Одарченко Роман Сергійович - завідувач кафедри телекомунікаційних та радіоелектронних систем Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Оніщенко Наталія Миколаївна - доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, академік НАПрН України, завідувач відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України (Київ, Україна) • Опанасенко Володимир Миколайович — доцент кафедри комп'ютеризованих електротехнічних систем та технологій Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Охріменко (Жмурко) Тетяна Олександрівна - старший науковий співробітник кафедри комп’ютеризованих систем управління Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Павлов Костянтин Володимирович — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри підприємництва i маркетингу Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, Україна) • Поліщук Віталій Васильович — кандидат сільськогосподарських наук , завідувач відділу зрошення, відділення меліорації Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (Київ, Україна) • Приходькіна Наталія Олексіївна - доктор педагогічних наук, професор кафедри педагогіки, адміністрування і спеціальної освіти Навчально- наукового інституту менеджменту та психології ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України (Київ, Україна) • Стахова Анжеліка Петрівна — старший викладач кафедри комп'ютеризованих електротехнічних систем та технологій Національного авіаційного університету (Київ, Україна) • Турчинова Ганна Володимирівна — кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ, Україна) • Фесенко Андрій Олексійович - кандидат технічних наук, асистент кафедри кібербезпеки та захисту інформації Київського національного університету імені Тараса Шевченка. (Київ, Україна) • Черненко Варвара Петрівна - кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри інформатики і вищої математики Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського (Кременчук, Україна) • Чернуха Надія Миколаївна — доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної реабілітації та соціальної педагогіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, Україна) • Чумак Оксана Володимирівна - доктор економічних наук, доцент, науковий співробітник відділу статистики і аналітики вищої освіти Державної наукової установи «Інститут освітньої аналітики», (Київ, Україна) • Шандра Наталія Андріївна - кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов для природничих факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, Україна) • Шеремет Інеса Володимирівна - кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри медикобіологічних та валеологічних основ охорони життя і здоров’я Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (Київ, Україна) • Якимчук Аліна Юріївна - доктор економічних наук, професор, Академік економічних наук України, професор кафедри державного управління, документознавства та інформаційної діяльності Національного університету водного господарства та природокористування (Рівне, Україна) • Якимчук Олег Феодосійович - керівник групи білінгу Відділу бізнес-систем Департаменту інформаційних технологій ПРаТ «Рівнеобленерго» (Рівне, Україна) • Яцишин Андрій Васильович - доктор технічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Відділу цивільного захисту та інноваційної діяльності Державної установи"Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України" (Київ, Україна) Статті розміщені в авторській редакії. Відповідальність за зміст та орфографію поданих матеріалів несуть автори. © автори статей, 2023 © Видавнича група «Наукові перспективи», 2023 № 12(26) 2023 5 ЗМІСТ СЕРІЯ «Право» Білоус К.В. ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОЇ МЕДІАЦІЇ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ МАЛОЗНАЧНИХ СПРАВ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ 14 Гаращук В.М., Дмитрик О.О., Федчишин С.А. ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ: ОКРЕМІ ПРОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ 27 Гнатів О.Б., Паламар С.Б. ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, СПРИЧИНЕНОЇ НЕПОВНОЛІТНІМИ ОСОБАМИ 40 Гриценко В.Є. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНОГО ВЕКТОРУ РОЗВИТКУ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА 50 Дзевелюк М.В., Дзевелюк А.В., Чернищук Н.В. ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ І ПРАВО: ВИКЛИКИ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА КІБЕРБЕЗПЕКА 62 Дичко О.О., Лозко А.А., Карлов О.Ю. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ ТА ОБОРОНИ 73 Драчов О.В. ЄДИНИЙ СТРАХОВИЙ РИНОК ЄВРОПЕЦЬСОГО СПІВТОВАРИСТВА, ЯК СКЛАДОВА ЄДИНОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ СПІЛЬНОТИ: СТАНОВЛЕННЯ ТА СЬОГОДЕННЯ 84 Журавльов М.В. ЗАЛУЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМАТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ 96 №12(26) 2023 6 Ільющенко Д.В. ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ ПРИНЦИПУ НЕЗАСТОСУВАННЯ СИЛИ АБО ПОГРОЗИ СИЛОЮ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 108 Колпаков В.К. СИСТЕМАТИКА ЗАСАД ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ 116 Маньгора В.В., Вітвіцький М.В. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО КЛАСИФІКАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ДОГОВОРІВ 129 Маньгора Т.В., Гонтарук Я.В., Опаренюк К.І. РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ 144 Маньгора Т.В., Семенюта О.С. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ПОСЕРЕДНИЦТВА І ПРИМИРЕННЯ 155 Мінакова Є.В. ІНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ 169 Оробець К.М. ПРОБЛЕМИ РОЗМЕЖУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПО- РУШЕНЬ ПРОТИ ПОРЯДКУ КОРИСТУВАННЯ ВІЙСЬКОВИМ МАЙНОМ І ЙОГО ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА СУМІЖНИХ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ 182 Палієнко А.В. РЕГЛАМЕНТ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ ЄС № 912/2014 ВІД 23 ЛИПНЯ 2014 РОКУ: ЮРИДИЧНИЙ АНАЛІЗ 195 Сопілко І.М., Токарєва К.С. ГЕНЕЗИС НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ЗМІСТУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ДІЯЛЬНОСТІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ 204 № 12(26) 2023 7 Фастовець Н.В., Гончарук О.В., Борденюк О.В. СУДОВА СИСТЕМА ТА ПРОЦЕДУРИ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ТА РЕФОРМИ 220 Христинченко Н.П. ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТА ЯК УЧАСНИКА ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ЩОДО ОСКАРЖЕННЯ ІНДИВІ- ДУАЛЬНИХ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ 234 СЕРІЯ «Економіка» Гаврилко Т.О., Герасименко Я.О. СТРАХОВІ РИЗИКИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ 241 Залізнюк В.П. ОСОБЛИВОСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ 253 Нечипорук О.В. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПРОЄКТАМИ 262 Павлова Г.Є., Приходько І.П., Стасюк К.В. ПОНЯТТЯ ФАКТОРИНГУ ТА ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ 273 Пономарьова Т.В., Валькова Ю.Г. ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК 283 Пономарьова Т.В., Спесива К.Ю. ВИБІР ОПТИМАЛЬНОГО МЕТОДУ НАРАХУВАННЯ АМОРТИЗАЦІЇ НА СІЛЬСЬКОГОПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 295 Рябенька М.О., Мазуркевич І.О. УПРАВЛІННЯ ЛОЯЛЬНІСТЮ СПОЖИВАЧІВ У СФЕРІ РЕСТО- РАННОГО БІЗНЕСУ 305 Ставерська Т.О., Глущенко І.А., Лисак Г.Г. ФІНАНСОВІ ТЕХНОЛОГІЇ (FINTECH) ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЦИФРОВУ ЕКОНОМІКУ 315 №12(26) 2023 8 Уланова С.І., Плуталов С.І., Дрібнич В.В. ПРО РОЗВИТОК АВТОРСЬКОГО ПРАВА В ТЕАТРАЛЬНОМУ МИСТЕЦТВІ УКРАЇНИ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАСАД 327 Юрчук Н.П., Кіпоренко С.С. ЦИФРОВІ ІННОВАЦІЇ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ КОРМОВИРОБ- НИЦТВА 340 СЕРІЯ «Педагогіка» Burovska O.A. LEXICAL COMPETENCE IN INDONESIAN ORAL SPEECH OF FUTURE PHILOLOGISTS: EXPERIMENTAL VERIFICATION OF THE FORMATION EFFECTIVENESS 356 Haieva P.O., Bondarenko О.I. INNOVATIVE EDUCATIONAL METHODS USING ROLE GAMES IN LEARNING ENGLISH IN A PROFESSIONAL CONTEXT 371 Kindzhybala O.S. CRITERIA AND SYANDARTS FOR ASSESSING LINGUISTIC AND SOCIOCULTURAL COMPETENCE OF THE KOREAN LANGUAGE IN ORAL SPEECH 382 Petliovana L.L., Sukhovetska S.V., Shadura V.A. METHODS OF ASSESSING STUDENTS' LEARNING ACHIEVEMENTS IN A FOREIGN LANGUAGE 393 Shenderuk O.B., Perminova V.A., Lytvyn S.V. MODERN EDUCATIONAL CHALLENGES 405 Slobodynska O.A. SOCIO-CULTURAL COMPETENCE OF FUTURE MUSIC TEACHERS IN THE CONTEXT OF PRACTICAL SUPPORT 414 Василюк В.М. СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ДОСЛІДНИЦЬКА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ» 423 Григорчук Т.В. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЇХНЬОГО ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ 436 № 12(26) 2023 9 Драгомирецька О.О. КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ: СИСТЕМА ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ 446 Єщенко М.М. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ 457 Заневський І.П. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ БАСКЕТБОЛІСТІВ 474 Каплінський В.В., Дамзін О.В., Тетерук Р.О. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ (КІН. ХХ – ПОЧ. ХХІ СТ.) 482 Кримова Н.О., Колонтай Д.В. ПСИХОЛОГО-ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ РЕФЛЕКСІЇ ТА КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ 495 Кузнецов Р.М. ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ПРОФЕ- СІЙНОЇ ОСВІТИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ 507 Макаренко І.Є. ЩОДО ПРОБЛЕМИ СТИМУЛЮВАННЯ ТА МОТИВАЦІЇ ПЕДАГО- ГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОГО САМОРОЗВИТКУ В СИСТЕМІ ПЕДАГОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 520 Мовчан Л.В., Каричковська С.П., Чучмій І.І. ВПРОВАДЖЕННЯ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО НАВЧАННЯ ДИСЦИПЛІН ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ 537 Онипченко О.І., Сургова С.Ю., Білозерова М.В. ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО СОЦІАЛЬНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ 549 №12(26) 2023 10 Остапенко Е.М., Коробко Т.О., Сокальська Н.Л., Волкова Н.В., Квітко Н.М. ЕЛЕКТРОННА ОСВІТА В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПІД ЧАС ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ 563 Сікорин У.Б., Стецьків А.О., Рущак Н.І., Малофій М.Л. ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСУ LEARNING APPS ПРИ ВИВЧЕННІ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ХІМІЇ 575 Струк А.В., Галущак О.В. ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ 586 Ступак О.Ю., Чуто К.О. ФОРМУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАМОТНОСТІ ДІТЕЙ СТРАШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 593 Харківська А.А. РОЗВИТОК МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ 602 Шевченко О.М., Лещенко Т.О., Жовнір М.М. ІНТЕГРАЦІЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ В ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ 612 СЕРІЯ « Фізико-математичні науки» Рамазанов Д.М., Анохін І.Є. РОЗРОБКА ВОЛЬФРАМОВОГО МАТРИЧНОГО КОЛІМАТОРА ДЛЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПРОСТОРОВО ФРАКЦІОНОВАНОЇ ТЕРАПІЇ 626 СЕРІЯ « Техніка» Kulbovskyi I.I., Holub H.M., Kozachuk O.I. DEVELOPMENT OF BASIC PROJECT MANAGEMENT STRATEGIES FOR THE PRODUCTION AND USE OF TECHNICAL CAPABILITIES BY RAILWAY TRANSPORT UNITS DURING A FULL-SCALE INVASION OF UKRAINE 637 № 12(26) 2023 11 Nagachevska O.O., Rusyn V.I., Nahachevska M.V. MULTILINGUAL INTERNAL COMMUNICATION PRACTICES IN WEB APPLICATION DEVELOPMENT FOR EARLY-STAGE INFORMATION TECHNOLOGY VENTURES 649 Yusyn Ya.O. TECHNICAL AND LEGAL MEANS OF LIMITING ACCESS TO OPEN SOURCE SOFTWARE 664 Білоконь О.С. ОСОБЛИВОСТІ ДЕТЕКТУВАННЯ ТА ОЦІНКИ ТРАЄКТОРІЇ МОБІЛЬНОГО РОБОТА 672 Глазунова О.Г., Золотуха Р.А. РОЗРОБКА ВЕБ-ДОДАТКУ ДЛЯ АВТОМАТИЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КОМАНД В ІТ 689 Ільїн С.В., Холод Є.Л., Мазничко А.Б. ОРГАНІЗАЦІЯ ДАНИХ В ЕЛЕКТРОННОМУ МІКРОФІЛЬМІ 701 Ковальський Б.М., Гавриш Б.М., Занько Н.В. МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІТ-СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПОЛІГРАФІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ НА ОПЕРАЦІЙНОМУ РІВНІ 713 Носко С.В., Костюк Д.В., Галецький О.С. ВПЛИВ ГІДРОДИНАМІЧНИХ ФАКТОРІВ НА РІВНОМІРНІСТЬ ТОВЩИНИ РІДИННОГО ШАРУ ПРИ ЕКСТРУЗІЙНОМУ НАНЕСЕННІ 726 Половенко Л.П., Мерінова С.В. ЙМОВІРНІСНО-СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ У ВИЯВЛЕННІ КІБЕРІНЦИДЕНТІВ: ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ 737 Пшеничнюк А.О. ПІДВИЩЕННЯ ШВИДКОДІЇ АКТУАЛІЗАЦІЇ СИТУАЦІЙНОЇ ОБІЗНАНОСТІ В ГІС ЗА РАХУНОК ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦЇ З КОМПЛЕКСІВ БПЛА 750 Селіванов В.Л., Гуцуляк Н.А., Саницький А.П. ОДИН ПІДХІД ДО ПРИСКОРЕННЯ ЕКСПОНЕНЦІЮВАННЯ НА ПОЛЯХ ГАЛУА ДЛЯ КРИПТОГРАФІЧНИХ ЗАСТОСУВАНЬ 767 №12(26) 2023 12 Січко Т.В., Зелінська О.В., Потапова Н.А. ПРИКЛАДНІ КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ КОНТЕНТ-АНАЛІЗУ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ 780 Федорін І.В., Бондарчук Є.І. ОГЛЯД СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ВТОМИ ЗА ДОПОМОГОЮ МОДЕЛЕЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ СЕРЦЕВИХ СИГНАЛІВ 792 Федорін І.В., Кройс Н.І. ПРОГРАМНИЙ ДОДАТОК ДЛЯ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ ТА ОБРОБКИ ТРЬОХВИМІРНИХ УЛЬТРАЗВУКОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ 806 Федорін І.В., Кройс Н.І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ТРИВИМІРНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ УЛЬТРАЗВУКОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ 820 Федорін І.В., Синчук В.П. РОЗРОБКА ТА ОЦІНКА МОДЕЛЕЙ МАШИННОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ НА ОСНОВІ ДАНИХ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАМИ 834 № 12(26) 2023 13 ШАНОВНІ КОЛЕГИ! Вітаю Вас із виходом чергового номера фахового журналу категорії Б “Наука і техніка сьогодні”. У випуску видання розкриті питання: розгляду генезису наукових досліджень, спрямованих на визначення сутності та змісту адміністративно-правових засад діяльності правоохоронних органів; дослідження особливостей відшкодування шкоди, що спричинена неповнолітньою особою у цивільному праві; отримання нових знань про зміст, роль і систематику засад дисциплінарної відповідальності державних службовців та їх реалізації в правозастосуванні та ін. То ж, користуючись нагодою, вітаю всіх авторів і читачів нашого видання й зичу подальших наукових пошуків і здобутків, перемог і звершень. З повагою, директор Видавничої групи «Наукові перспективи», кандидат наук з державного управління, доцент, Лауреат премії Президента України для молодих вчених, Лауреат премії Верховної Ради України молодим ученим Ірина ЖУКОВА №12(26) 2023 14 СЕРІЯ «Право» УДК 347.9 https://doi.org/10.52058/2786-6025-2023-12(26)-14-26 Білоус Костянтин Віталійович аспірант кафедри цивільної юстиції та адвокатури, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська, 77, м. Харків, 61024, тел.: (098) 212-17-95, https://orcid.org/0000-0002-1663-6682 ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ОБОВ’ЯЗКОВОЇ МЕДІАЦІЇ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ МАЛОЗНАЧНИХ СПРАВ У ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ Анотація. Стаття присвячена проблемі запровадження обов’язкової медіації для розгляду малозначних справ у цивільному судочинстві. Медіація як альтернативний спосіб вирішення цивільних справ набуває все більшого значення, розвитку й поширення. Попри це звернення з позовом до суду досі сприймається як безальтернативний засіб правового захисту. Через це важливо аби медіаційні процедури були складовою судової архітектоніки, органічно доповнювали останню, але водночас зберігали власну автономність, були доступним засобом правового захисту, а проблеми правосуддя не впливали на їх ефективність. У такий спосіб суспільство поступово прийде до розуміння того, що, по-перше, існує багато порівняно дешевих і оперативних способів вирішити спір, по-друге, є категорії справ, складність та вартісний вимір предмета спору в яких, дозволяє сторонам досягти врегулювання у позасудовому порядку. У статті наголошується, що обов’язкова медіація у малозначних справах, яка здійснюється за ініціативи та сприяння суду в умовах сьогодення є найбільш оптимальною для впровадження моделлю. Виправданою є практика запровадження обов’язкової медіації у деяких категоріях малозначних справ, зокрема тих, що випливають зі шлюбно- сімейних правовідносин, аліментних зобов’язань, сфери захисту прав споживачів. Втім, відступ від принципу добровільності медіаційної процедури не може бути аксіоматичним і має у кожному конкретному випадку оцінюватися судом крізь призму фактичних обставин справи, її складності та пропорційності встановлених обмежень. Звертається увага на сучасний стан https://portal.issn.org/api/search?search%5b%5d=MUST=allissnbis=%222524-0102%22&search_id=9373662 № 12(26) 2023 15 правового регулювання медіації у малозначних справах та пропонуються практичні кроки для його удосконалення. Ключові слова: доступ до правосуддя, доступ до засобів правового захисту, засіб правового захисту, цивільне судочинство, медіація, розвиток медіації, обов’язкова медіація, судова медіація, альтернативні способи вирішення спорів, медіатор, малозначні справи, спрощене провадження. Bilous Kostiantyn Vitaliiovych PhD (postgraduate) student Department of Civil Justice and Advocacy, Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinska St., 77, Kharkiv, 61024, tel.: (098) 212-17-95, https://orcid.org/0000-0002-1663-6682 PROBLEMS OF INTRODUCING MANDATORY MEDIATION FOR CONSIDERATION OF SMALL CLAIMS IN CIVIL PROCEEDINGS Abstract. The article is devoted to the problem of introducing mandatory mediation for consideration of small claims in civil proceedings. Mediation as an alternative way of resolving small claims is gaining in importance, development and spread. Nevertheless, filing a lawsuit in court is still perceived as the only alternative remedy. For this reason, it is important that mediation procedures are part of the judicial architecture, organically complementing the latter, but at the same time maintaining their own autonomy, being an accessible remedy, and not being affected by justice issues. In this way, society will gradually come to understand that, firstly, there are many relatively cheap and efficient ways to resolve a dispute, and secondly, there are categories of cases where the complexity and value of the subject matter of the dispute allows the parties to reach an out-of-court settlement. The article emphasises that mandatory mediation in small claims, which is initiated and facilitated by the court, is the most optimal model for implementation in today's conditions. The practice of introducing compulsory mediation in certain categories of small claims, in particular, those arising out of marriage and family legal relations, is justified. However, a derogation from the principle of voluntariness of the mediation procedure cannot be axiomatic and should be assessed by the court in each case through the prism of the actual circumstances of the case, its complexity and proportionality of the restrictions imposed. The author focuses on the current state of legal regulation of mediation in small claims and suggests practical steps to improve it. Keywords: access to justice, access to remedy, remedy, civil procedure, mediation, mediation development, mandatory mediation, court mediation, alternative dispute resolution, mediator, small claims, small claims procedure. №12(26) 2023 16 Постановка проблеми. Протягом останніх років сформувалася тенденція до розширення спектру застосування медіаційних практик для вирішення окремих категорій цивільних справ. Детермінантами цього виступили низка факторів, які є уособленням і водночас повно розкривають зміст викликів та проблем сучасного правосуддя у контексті забезпечення його доступності. По-перше, це гостра необхідність в економії коштів, а також організаційного, темпорального, процесуального ресурсів будь-якого суду. Робота медіаторів сприяє зменшенню загального навантаження на суддів, оскільки у ході медіаційної процедури часто вдається досягнути повного або часткового урегулювання спору. В такий спосіб зникає потреба у судовому розгляді як такому або його перебіг істотно пришвидшується й спрощується процесуально, оскільки сторони уже досягли компромісу з більшості питань або в цілому по справі. По-друге, медіаційна процедура порівняно з судовим розглядом є деформалізованою та менш конфронтаційною, що безумовно сприяє формуванню підґрунтя для досягнення компромісу між сторонами. Особливої актуальності цей фактор набуває саме у контексті врегулювання малозначних справ. Якщо подивитися на категорії справ, котрі в розумінні вітчизняного законодавця є малозначними, то побачимо, що у більшості своїй вони стосуються аліментних, шлюбних правовідносин, захисту прав споживачів, тобто пов’язані зі сферою приватного, особистого, сімейного життя людини. У своїй сукупності вказані фактори актуалізують проблему запровадження обов’язкової медіації для розгляду малозначних справ у цивільному судочинстві. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням правових засад, порядку проведення медіації, її принципів, статусу медіатора, вимог до його підготовки, а також застосування медіації в окремих категоріях цивільних справ були присвячені праці таких вчених-процесуалістів, як Т. А. Цувіна, Ю. Д. Притика, Н. А. Мазаракі, І. О. Ізарова, С. О. Кравцов, К. М. Робертс, С. Ферц, Т. М. Вахонєва та інших. Втім, проблема запровадження обов’язкової медіації для розгляду малозначних справ у цивільному судочинстві залишається малодослідженою і потребує особливої уваги в контексті набрання чинності рамковим законом «Про медіацію» та утвердження тенденції з розширення спектру застосування медіаційних практик у цивільному судочинстві. Мета статті – дослідження можливості запровадження обов’язкової медіації для розгляду малозначних справ у цивільному судочинстві з огляду на сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання цієї сфери. Виклад основного матеріалу. Останні зміни до законодавства, особливо процесуального, забезпечили формування правової основи для впровадження та більш активного використання процедури медіації у № 12(26) 2023 17 вирішенні малозначних справ. Так, Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-VIII, ст. 124 Конституції України було викладено у новій редакції, яка тепер передбачає можливість законодавчого встановлення обов’язковості досудового порядку урегулювання спору [1]. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII, Цивільний процесуальний кодекс України (далі за текстом – ЦПК України) було викладено в новій редакції, котра, на відміну від попередньої, на рівні галузевого законодавства, а саме ст. 16 ЦПК України, закріпила як саму можливість досудового врегулювання спору, так і обов’язок сторін вжити відповідних примирних заходів, коли вони є обов’язковими відповідно до закону [3]. Втім, у ЦПК України досі не визначено конкретні категорії справ, досудове врегулювання яких є обов’язковим. Наступним, не менш важливим кроком посилення консенсуального початку у цивільному судочинстві стало прийняття Закону України «Про медіацію» від 16.11.2021 року № 1875-IX [4]. Хоча останній характеризується як рамковий або організаційний, тобто такий, що закріплює найбільш загальні засади, вихідні, базові положення у правовому регулювання відповідної сфери, втім його прикінцеві та перехідні положення передбачали зміни до низки процесуальних кодексів та законів. Зокрема, ч. 7 ст. 49 ЦПК України, де закріплені процесуальні права та обов’язки сторін, було викладено в новій редакції, яка тепер гарантує сторонам право примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Формалізована у вигляді відповідного клопотання воля сторін провести медіацію стала обов’язковою підставою для зупинення судом провадження у справі на час проведення медіації, але не більше дев’яноста днів з дня постановлення ухвали про зупинення провадження у справі (п. 41 ч. 1 ст. 251; п. 31 ч. 1 ст. 253 ЦПК України). Водночас, медіатори набули процесуального імунітету. Останній передбачає неможливість допиту медіатора стосовно відомостей, які були довірені йому або стали відомі під час проведення позасудового врегулювання спору (п. 2 ч. 1 ст. 70 ЦПК України) [2]. Вищенаведені зміни, по-перше, визначили правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання спору про право, принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки, інші питання, пов’язані з інтеграцією відповідних практик у вітчизняну процесуально-правову архітектоніку, по- друге, сформували правову основу для впровадження і подальшого розширення царини застосування медіаційної процедури для цілей забезпечення процесуальної економії під час розгляду малозначних справ №12(26) 2023 18 шляхом їх оперативного й ефективного врегулювання у позасудовому порядку, по-третє, актуалізували проблему дослідження й імплементації позитивного іноземного досвіду в цій сфері. У науковій літературі можна зустріти різні класифікації моделей або видів медіації [11; 12]. Так, К. Робертс виділяє дві базові моделі медіації за критерієм ролі та ступеня втручання медіатора: фасилітативну, яка передбачає відповідальність медіатора виключно за управління процедурою, без права пропонувати сторонам варіанти вирішення спору, та оціночну, яка наділяє медіатора ширшими повноваженнями, зокрема надавати сторонам рекомендації чи пропонувати варіанти врегулювання спору [13, С. 189]. Закон України «Про медіацію» закріпив модель фасилітативної медіації, що випливає із самого визначення медіації як позасудової добровільної, конфіденційної, структурованої процедури, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікту (спору) шляхом переговорів (п. 4, ч. 1, ст. 1 Закону України «Про медіацію»). Тут не йдеться про право чи обов’язок медіатора надавати сторонам поради або рекомендації щодо шляхів пошуку компромісу чи вирішення спору. Керування процедурою медіації є одним із основних обов’язків медіатора, прямо закріпленого у п. 7 ст. 12 Закону України «Про медіацію» [4]. Отож, будь-яке втручання медіатора може стосуватися виключно процедури проведення медіації або формально-юридичного закріплення її результатів. В умовах фасилітативної медіації сторони на власний розсуд визначають перелік питань, які підлягають обговоренню в ході медіаційної процедури, окреслюють сценарії врегулювання спору, зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання тощо. Принагідно наголосити, що сфера правового регулювання Закону України «Про медіацію» є достатньо широкою. Висновок про це ми можемо зробити на підставі аналізу змісту ч. 1 ст. 3 Закону України «Про медіацію», де зазначено, що дія закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) [4]. Отож, законодавцем визначено як специфіку медіації в окремих категоріях справ, так і закріплено можливість проведення превентивної медіації з метою уникнення виникнення спору в майбутньому. Зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що медіація може бути не тільки позасудовою, а також інтегрованою в судовий процес та диференціюватися залежно від стадії на якій вона застосовується. За критерієм № 12(26) 2023 19 стадійності Т. А. Цувіна пропонує виокремлювати такі види зазначеної процедури: 1) досудова медіація, що відбувається до початку судового процесу і може бути обов’язковою, що унеможливлює відкриття провадження у справі, якщо сторони не використали зазначену процедуру перед поданням позовної заяви; 2) медіація в суді першої інстанції, котра здійснюється на етапі підготовчого провадження або розгляду справи по суті, але до моменту ухвалення судового рішення у справі; 3) медіація у вищих судових інстанціях під час перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку; 4) медіація у виконавчому провадження або постсудова медіація, що здійснюється на етапі виконання судових рішень [15, С. 146]. Повертаючись до питання обов’язковості досудового порядку врегулювання спору, слід наголосити, що чинний Закон України «Про медіацію» визначає принцип добровільності як один із засадничих принципів медіації. Закон передбачає, що участь в медіації є добровільним волевиявленням її учасників. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації, а сторони та медіатор можуть у будь-який момент відмовитися від участі в ній (ч. 1-2 ст. 5 ЗУ «Про медіацію»). Таким чином, в Законі України «Про медіацію» визначена класична добровільна модель медіації. Втім, конституційна норма про можливість законодавчого встановлення обов’язковості досудового порядку урегулювання спору дає простір для дискусії щодо можливості запровадження обов’язкової медіації, принаймні у деяких категоріях справ. Такого роду практика кореспондує досвіду іноземних держав, які для окремих категорій справ встановлюють обов’язковий досудовий порядок врегулювання спору, що є доволі прогресивним у контексті забезпечення доступності правосуддя та наявності ресурсу бюджету для фінансування системи безоплатної правничої допомоги громадянам з низьким рівнем матеріального добробуту. Показовим у цьому питанні є досвід Італії, яка однією з перших в Європі запровадила медіацію у якості обов’язкової досудової процедури урегулювання для окремих категорій справ, наприклад, у спорах пов’язаних з банківськими, страховими виплатами, лікарською помилкою, дифамацією, між співвласниками багатоквартирних будинків [14, C. 35]. У США сторони зобов’язані пройти етап досудового врегулювання у справах, що виникають зі шлюбно-сімейних відносин, наприклад, розірвання шлюбу між подружжям, де є новонароджені або малолітні діти [10]. Варто погодитися із тим, що поширення таких практик змістило акценти у трактуванні змісту принципу добровільності від добровільності вступу в медіацію до добровільності виходу з неї [15, С. 147]. Добровільність є багатогранною і, як слушно зазначає Н. А. Мазаракі, проявляється у багатьох аспектах, зокрема сторони: а) добровільно, за взаємною №12(26) 2023 20 згодою ухвалюють рішення про участь в медіації; б) обирають медіатора; в) медіатор вільно погоджується на участь у медіації та визначає методи її проведення; г) сторони за власним бажанням залишаються в процедурі та вільні припинити її в будь-який момент; д) сторони визначають питання, які будуть розглядатися під час медіації; е) сторони добровільно підписують медіаційну угоду та виконують її [5, С. 25]. Водночас, актуальною як в науковій, так і практичній площині є проблема примусу в медіації, котрий зазвичай проявляється у двох контекстах – «примус до медіації» та «примус у медіації». Перший стосується різних видів обов’язкової медіації, другий – поведінки медіаторів під час медіації. Вони різняться за своєю правовою природою. «Примус всередині» медіації – це примус медіатора під час процедури медіації. Він має приватний характер і пов'язаний з поведінкою та навичками медіатора всередині медіаційного процесу, з урахуванням його функцій та суті процедури медіації. Цей вид примусу вважається таким, що суперечить принципу добровільності. Водночас, «примус до» медіації має публічний характер. Це державний примус, який передбачений законом (у разі обов’язковості досудового порядку урегулювання спору) або застосований суддею (у випадку медіації за рішенням суду). Можливість застосування такого публічного примусу лежить у площині взаємодії судочинства з медіацією [16, С. 36]. Нині, запровадження різних форм обов’язкової медіації для окремих категорій цивільних справ стає загальновизнаним трендом, покликаним вирішити проблему доступності правосуддя, перевантаження нижчої ланки судів шляхом недопущення переходу спору в юрисдикційну площину. Можливість запровадження обов’язкової медіації актуалізує проблему ініціативи її застосування між сторонами та судом. У літературі розрізняють: 1) абсолютно добровільну медіацію, що виникає за взаємної згоди всіх учасників конфлікту; 2) медіацію, ініційовану однією зі сторін конфлікту в умовах, коли інша сторона не має права відмовитися і зобов’язана вступити в примирний процес; 3) медіацію, ініційовану судом; 4) рекомендовану судом медіацію, де суддя має право роз’яснити сторонам можливі альтернативні способи врегулювання, їх переваги, ризики, недоліки, а також юридичні наслідки у разі відмови від медіації, якщо застосування такої процедури є обов’язковим у даній категорії справ відповідно до положень національного законодавства; 5) медіацію за призначенням або вказівкою суду, котра є узагальненим відображенням вищого ступеня загальнообов’язковості такої процедури і зводиться до зобов’язання відвідувати інформаційну сесію та/або пройти процедуру медіації в цілому; 6) медіацію як інтегровану у правовий механізм захисту права досудову процедуру, яка накладає на позивача певні обмеження, наприклад, у вигляді заборони звернутися з позовом до суду, якщо ним не було вжито заходів для врегулювання спору шляхом медіації [17]. № 12(26) 2023 21 Зміст ст. 124 Конституції України дозволяє законодавцю нормативно впроваджувати останній різновид медіації, що актуалізує питання про те, для яких категорій спорів доцільно закріпити її як обов’язкову досудову процедуру. Варто зазначити, що ще однією новелою ЦПК України у редакції 2017 р. стало введення спрощеного позовного провадження як спрощеної процедури розгляду окремих категорій справ. Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають із трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи [2]. Для цілей ЦПК України малозначними справами визнаються: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п’ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Вбачається, що справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов’язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства), справи про розірвання шлюбу, а також справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, мають потенціал бути врегульованими у досудовому порядку, а тому для них міг би бути запроваджений обов’язковий досудовий порядок врегулювання спору у вигляді обов’язкової медіації. Запровадження обов’язкових моделей медіації саме по собі не суперечить змісту права на доступ до суду в контексті гарантій п. 1 ст. 6 ЄКПЛ. У такому розумінні обов’язкова медіаційна процедура розглядається як №12(26) 2023 22 частина судового розгляду, тому строк її проведення має зараховуватися до загального строку розгляду справи. Слід зауважити, що малозначні справи, а також інші категорії цивільних справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження, становлять собою значний відсоток від загальної кількості справ, переданих на розгляд суду. Відтак, запровадження обов’язкової медіації для всіх справ спрощеного позовного провадження порушить питання забезпечення доступу до медіації. Видається, що з огляду на сучасний стан її розвитку в Україні, реальну кількість сертифікованих медіаторів, наявність закладів вищої освіти спроможних забезпечити належний навчально-методичний рівень підготовки відповідних фахівців, а також розміри держави видається сумнівною спроможність обов’язкової медіації вирішити поставлені перед нею завдання. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Аналогічного змісту положення закріплені у ст. 15 ЦПК України. Якщо на рівні Основного Закону встановлено право на професійну правничу безоплатну допомогу, то очевидно, що відповідні гарантії поширюватимуться на медіаційну процедуру. Тобто, у разі негайного запровадження обов’язкової медіації для всіх справ спрощеного позовного провадження, держава буде зобов’язана для окремих категорій громадян, що мають право на безоплатну правничу допомогу, покривати вартість послуг медіаторів за рахунок бюджетних коштів, що є недосяжною ціллю в умовах сьогодення. У разі недотримання цих гарантій постає проблема доступу до суду, створення штучних обмежень та, як наслідок, порушення державою її позитивних зобов’язань. Поряд із цим, запровадження медіації для окремих категорій малозначних справ може бути цілком поміркованим кроком на шляху до збільшення ефективності цивільного судочинства та посилення його консенсуальних основ. Висновки. Принагідно наголосити, що сучасний стан правового регулювання передбачає у малозначних справах виключно медіацію, яка ґрунтується на вільному волевиявленні сторін. Через це слід виокремити декілька важливих аспектів, увага до яких є запорукою її успішної реалізації в умовах сьогодення. По-перше, всі зміни процесуального законодавства мають переслідувати мету спонукати сторін домовитися між собою, тобто створити такі процесуально-правові умови, щоб вибір на користь альтернативних способів врегулювання малозначного спору був очевидним і вигідним для його учасників. Модель обов’язкової медіації спрямована переважно на те, щоб засобами процесуального впливу стимулювати сторін стати на шлях примирної процедури, тоді як модель добровільної медіації має промовисто демонструвати свої переваги порівняно з судовим розглядом. По-друге, № 12(26) 2023 23 законодавчо доцільно визначити чіткі темпоральні межі процедури медіації з метою уникнення зловживань і затягувань, адже втрачений час призводить до зростання як тривалості, так і загальної вартості вирішення спору незалежно від обраного способу. По-третє, сьогодні зберігається проблема формування кадрового ресурсу з професійних, сертифікованих медіаторів, навіть у такій вузькій та порівняно однорідній категорії справ, як малозначні. Нині в Україні вже успішно функціонують центри медіації [7], які на професійній основі готують кваліфіковані кадри, а також опікуються питаннями навчально- методичного забезпечення програм підвищення кваліфікації для адвокатів [6], суддів [8], нотаріусів[9]. Втім, комплексність та системність може забезпечити тільки загальнодержавна стратегія реформування інститутів альтернативного вирішення спорів. Хоча вже багато зроблено на шляху до формування корпусу професійних медіаторів, але цього недостатньо у масштабах країни. Частково кадровий дефіцит долається за рахунок медіаторів-волонтерів, викладачів або здобувачів вищої освіти юридичних спеціальностей, втім це не вирішує проблему в довгостроковій перспективі. З огляду на те, що впровадження альтернативних способів вирішення спорів є важливим і невід’ємним компонентом судової реформи, що нині реалізується, а також засобом оптимізації правосуддя, забезпечення його доступності, тому відповідні програми можуть розроблятися й здійснюватися урядом спільно з міжнародними та іноземними організаціями, які надають Україні міжнародну технічну допомогу в сфері судової реформи, на умовах співфінансування. На нашу думку, запровадження обов’язкової медіації у деяких категоріях малозначних справ матиме позитивний соціальний ефект у довготривалій перспективі, адже остання зарекомендувала себе як сучасний, дієвий інструмент забезпечення доступності та ефективності правосуддя. Це проявляється у різних аспектах від вартості, тривалості судового процесу, спроможності забезпечувати гнучкість й адаптивність останнього до готовності сторін виконувати покладені на них обов’язки або взяті на себе зобов’язання. Вдала інтеграція медіації в цивільне судочинство забезпечить функціональність судової системи та підвищить рівень довіри до неї з боку громадян. Можливість вибору способів врегулювання спору сприятиме досягненню оптимального балансу публічного і приватного інтересів, коли, з одного боку, держава виконає зобов’язання у контексті гарантій ч. 1 ст. 6 ЄКПЛ без перевантаження судової системи та виснаження власного фінансового ресурсу, а з іншого, сторони матимуть варіанти вибору способів врегулювання спору, які будуть для них доступними, оперативними й ефективними. Література: 1. Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 року № 1401-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6 №12(26) 2023 24 2. Цивільний процесуальний кодекс України в редакції Закону від 03.10.2017 року № 2147-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text. 3. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року № 2147-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#n2972. 4. Закон України «Про медіацію» від 16.11.2021 року № 1875-IX. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text. 5. Мазаракі Н. А. Зміст і значення принципу добровільності медіації. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 1. С. 24-27. 6. Національна асоціація адвокатів України презентує практичний посібник з медіації для адвокатів. URL: https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij- posibnik-z-mediacii-dlya-advokativ.html. 7. Національна асоціація медіаторів України. Де навчають медіаторів? URL: http://namu.com.ua/ua/info/mediation/where-to-study/. 8. Національна школа суддів України. Базовий курс з медіації. URL: http://nsj.gov.ua/ ua/about/announcement/do-uvagi-pratsivnikiv-aparativ-sudiv-distantsiyniy-kurs-bazoviy-kurs-z- mediatsii/. 9. Нотаріальна палата України. Медіація: базові навички для нотаріуса. URL: https://radnyk.npu.ua/course/mediation/. 10. Yngvesson B. & Hennessey P. Small Claims, Complex Disputes: A Review of the Small Claims Literature. Law & Soc. Rev. 2015. No. 9. P. 219-274. 11. Mazaraki N., Tsuvina T. Creating an Effective Mediation Scheme for Business-Related Human Rights Abuses: The Case of Ukraine. Business and Human Rights Journal. 2023. P. 1-21. 12. Prytyka Y., Izarova I., Kravtsov S. Towards Effective Dispute Resolution: a Long Way of Mediation Development in Ukraine. The Asian International Journal of Life Sciences. 2020. Vol. 29 (1). P. 387-399. 13. Roberts K. M. Mediating the Evaluative-Facilitative Debate: Why Both Parties Are Wrong and a Proposal for Settlement. Loyola University Chicago Law Journal. 2007. № 39. Р. 187-213. 14. Silvestri E., Jagtenberg R. Tweeluik – Diptych: Juggling a Red Hot Potato: Italy, the EU, and Mandatory Mediation. Nederlands-Vlaams Tijdschrift voor Mediation en Conflictmanagement. 2013. № 17 (1). Р. 29-45. 15. Tsuvina T. Vakhonieva T. Law of Ukraine «On mediation»: main achievements and further steps of developing mediation in Ukraine. Access to Justice in Eastern Europe. 2022. Vol. 5. Iss. 1 (13). P.142-153. 16. Tsuvina T., Ferz S. The recognition and enforcement of agreements resulting from mediation: Austrian and Ukrainian perspectives. Access to Justice in Eastern Europe. 2022. Iss. 4 (16). P. 32-54. 17. Tsuvina T., Serhieieva A. Comprehensive Analysis of the Current Situation, Barriers and Possibilities of Mediation Development: with Recommendations for the Promotion and Implementation of Mediation in Ukraine. 2019. P. 38-41. References: 1. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Konstytutsii Ukrainy (shchodo pravosuddia)»: vid 2 chervnia 2016 roku, № 1401-VIII. [Law of Ukraine «On Amendments to the Constitution of Ukraine (regarding justice)» from June 2, 2016, № 1401-VIII]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6 [in Ukrainian]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#n2972 https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij-posibnik-z-mediacii-dlya-advokativ.html https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij-posibnik-z-mediacii-dlya-advokativ.html http://namu.com.ua/ua/info/mediation/where-to-study/ https://radnyk.npu.ua/course/mediation/ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6 № 12(26) 2023 25 2. Tsyvilnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy v redaktsii Zakonu vid 3 zhovtnia 2017 roku, № 2147-VIII. [Civil Procedure Code of Ukraine as amended by the Law from October 3, 2017, № 1401-VIII]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1618-15#Text [in Ukrainian]. 3. Zakon Ukrainy «Pro vnesennia zmin do Hospodarskoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Tsyvilnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy, Kodeksu administratyvnoho sudochynstva Ukrainy ta inshykh zakonodavchykh aktiv»: vid 3 zhovtnia 2017 roku, № 2147-VIII. [Law of Ukraine «On Amendments to the Commercial Procedure Code of Ukraine, the Civil Procedure Code of Ukraine, the Code of Administrative Procedure of Ukraine and Other Legislative Acts» from October 3, 2017, № 1401-VIII]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#n2972 [in Ukrainian]. 4. Zakon Ukrainy «Pro mediatsiiu»: vid 16 lystopada 2021 roku, № 1875-IX. [Law of Ukraine «On Mediation» from November, 16, 2021, № 1401-VIII]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text [in Ukrainian]. 5. Mazaraki N. A. (2018) Zmist i znachennia pryntsypu dobrovilnosti mediatsii. [The scope and effect of voluntariness principle in mediation]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal – Legal scientific electronic journal, 1, 24-27 [in Ukrainian]. 6. Natsionalna asotsiatsiia advokativ Ukrainy prezentuie praktychnyi posibnyk z mediatsii dlia advokativ. [The Ukrainian National Bar Association presents a practical guide to mediation for lawyers]. Retrieved from https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij-posibnik- z-mediacii-dlya-advokativ.html [in Ukrainian]. 7. Natsionalna asotsiatsiia mediatoriv Ukrainy. De navchaiut mediatoriv? [National Association of Mediators of Ukraine. Where are mediators trained?]. Retrieved from http://namu.com.ua/ua/info/mediation/where-to-study/ [in Ukrainian]. 8. Natsionalna shkola suddiv Ukrainy. Bazovyi kurs z mediatsii. [National School of Judges of Ukraine. Basic course on mediation.]. Retrieved from http://nsj.gov.ua/ua/about/ announcement/do-uvagi-pratsivnikiv-aparativ-sudiv-distantsiyniy-kurs-bazoviy-kurs-z-mediatsii/ [in Ukrainian]. 9. Notarialna palata Ukrainy. Mediatsiia: bazovi navychky dlia notariusa. [Notary Chamber of Ukraine. Mediation: basic skills for a notary]. Retrieved from https://radnyk.npu.ua/ course/mediation/ [in Ukrainian]. 10. Yngvesson B. & Hennessey P. Small Claims, Complex Disputes: A Review of the Small Claims Literature. Law & Soc. Rev. 2015. No. 9. P. 219-274 [in English]. 11. Mazaraki N., Tsuvina T. Creating an Effective Mediation Scheme for Business- Related Human Rights Abuses: The Case of Ukraine. Business and Human Rights Journal. 2023. P. 1-21 [in English]. 12. Prytyka Y., Izarova I., Kravtsov S. Towards Effective Dispute Resolution: a Long Way of Mediation Development in Ukraine. The Asian International Journal of Life Sciences. 2020. Vol. 29 (1). P. 387-399 [in English]. 13. Roberts K. M. Mediating the Evaluative-Facilitative Debate: Why Both Parties Are Wrong and a Proposal for Settlement. Loyola University Chicago Law Journal. 2007. № 39. Р. 187-213 [in English]. 14. Silvestri E., Jagtenberg R. Tweeluik – Diptych: Juggling a Red Hot Potato: Italy, the EU, and Mandatory Mediation. Nederlands-Vlaams Tijdschrift voor Mediation en Conflictmanagement. 2013. № 17 (1). Р. 29-45 [in English]. 15. Tsuvina T. Vakhonieva T. Law of Ukraine «On mediation»: main achievements and further steps of developing mediation in Ukraine. Access to Justice in Eastern Europe. 2022. Vol. 5. Iss. 1 (13). P.142-153 [in English]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2147-19#n2972 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij-posibnik-z-mediacii-dlya-advokativ.html https://unba.org.ua/news/7818-naau-prezentue-praktichnij-posibnik-z-mediacii-dlya-advokativ.html http://nsj.gov.ua/ua/about/announcement/do-uvagi-pratsivnikiv-aparativ-sudiv-distantsiyniy-kurs-bazoviy-kurs-z-mediatsii/ http://nsj.gov.ua/ua/about/announcement/do-uvagi-pratsivnikiv-aparativ-sudiv-distantsiyniy-kurs-bazoviy-kurs-z-mediatsii/ https://radnyk.npu.ua/course/mediation/ https://radnyk.npu.ua/course/mediation/ №12(26) 2023 26 16. Tsuvina T., Ferz S. The recognition and enforcement of agreements resulting from mediation: Austrian and Ukrainian perspectives. Access to Justice in Eastern Europe. 2022. Iss. 4 (16). P. 32-54 [in English]. 17. Tsuvina T., Serhieieva A. Comprehensive Analysis of the Current Situation, Barriers and Possibilities of Mediation Development: with Recommendations for the Promotion and Implementation of Mediation in Ukraine. 2019. P. 38-41 [in English]. № 12(26) 2023 27 УДК 324.95 https://doi.org/10.52058/2786-6025-2023-12(26)-27-39 Гаращук Володимир Миколайович доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська 77, м. Харків, https://orcid.org/0000-0003-4801-7795 Дмитрик Ольга Олександрівна доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри фінансового права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська 77, м. Харків, https://orcid.org/0000-0001-5469-3867 Федчишин Сергій Анатолійович доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративного права, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, вул. Пушкінська 77, м. Харків, https://orcid.org/0000-0003-3096-3214. ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ: ОКРЕМІ ПРОЗИЦІЇ ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ Анотація. В статті досліджено переміщення товарів через митний кордон України, в контексті визначення його змісту, запропонувати пропозиції щодо напрямів його удосконалення, зокрема й в умовах воєнного стану. Встановлено, що єдиного наукового підходу до визначення поняття «переміщення товарів через митний кордон» не має, не визначено також єдиного підходу до терміну «митні процедури» (який ототожнюють із «митними формальностями» чи змістом «митний режим» у цього випадку не розмежовуючи їх правову природу). Розкрито терміни «митні процедури», «митні режими», «митні формальності» які передбачені Митному кодексі України. Визначено терміни у наукових працях «переміщення через товарів митний кордон України», «переміщення гуманітарної допомоги через митний кордон України», «переміщення лікарських засобів через митний кордон України» а також «електронне митне декларування», «механізм правового регулювання системи управління ризиками». Указано, що переміщення товарів через митний кордон ‒ це система послідовних і процесуалізованих юридично вагомих дій, спрямовану на забезпечення переміщення товару через митний кордон України відповідно до митних правил. Констатовано що переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, а https://portal.issn.org/api/search?search%5b%5d=MUST=allissnbis=%222524-0102%22&search_id=9373662 https://orcid.org/0000-0001-5469-3867 №12(26) 2023 28 також переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон України. Виділено наукові підходи при переміщенні товарів через митний кордон: загальний та галузевий. Останній базується на першому, однак пов'язаний із особливостями переміщення для окремих категорій товарів, які переміщуються через митний кордон України (лікарські засоби, лікарські наркотичні засоби, ветеринарні препарати, культурні цінності). З’ясовано, що структура митних процедур складається з трьох основних елементів, а саме: 1) процедур митного контролю; 2) процедур митного оформлення; 3) процедур справляння передбачених законом податків і платежів. Зроблено висновок, що пріоритетними напрямами удосконалення переміщення через митний кордон України є активний розвиток механізму електронного декларування, застосування новітніх інформаційних технологій та технічних засобів митного контролю, спрощення процедур митного контролю, усунення недоліків та підвищення ефективності системи аналізу та управління митними ризиками. Важливими пріоритетними напрямами удосконалення переміщення через митний кордон України також є законодавче закріплення чітких норм адміністративної відповідальності за порушення митних правил, й розвитку механізмів запобігання корупційним ризикам при здійсненні митних процедур, впровадження ефективних заходів протидії корупційних правопорушень у діяльності митних органів, їх посадових осіб. Акцентовано увагу, що існує потреба в удосконалені законодавства в межах здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон залежно від виду транспорту, окремих категорій товарів (ветеринарних препаратів), суб’єктів (фізичних осіб), способу переміщення, в умовах воєнного стану, як гуманітарна допомога тощо. Ключові слова: запобігання корупційним ризикам, митний контроль, митні формальності, митні процедури, фізичні особи, переміщення товарів через митний кордон, ветеринарні препарати Harashchuk Volodymyr Mykolayovych Doctor of Legal Sciences, Professor, Head of Department of Administrative Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinskaya St., 77, Kharkiv, https://orcid.org/0000-0003-4801-7795. Dmytryk Olga Oleksandrivna Doctor of Law, Head of Department of Financial Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinskaya St., 77, Kharkiv, https://orcid.org/0000-0001-5469-3867 Fedchyshyn Serhii Anatoliiovych Doctor of Legal Sciences, Associate Professor, Associate Professor at the Administrative Law Department, Yaroslav Mudryi National Law University, Pushkinskaya St., 77, Kharkiv, https://orcid.org/0000-0003-3096-3214 https://orcid.org/0000-0001-5469-3867 № 12(26) 2023 29 MOVEMENT OF GOODS AROSS THE CUSTOMS BORDER OF UKRAINE: SELECTED PROPOSALS FOR IMPROVEMENT Abstract. The article examines the movement of goods across the customs border of Ukraine, in the context of determining its content, and offers suggestions on areas for its improvement, including under martial law. It has been established that there is no single scientific approach to the definition of the concept of “movement of goods across the customs border”; there is also no single approach to the term “customs procedures” (which is identified with “customs formalities” or the content of “customs regime” in this case without distinguishing them legal nature). The terms “customs procedures”, “customs regimes”, “customs formalities”, which are provided for by the Customs Code of Ukraine, are disclosed. The terms in scientific works “movement of goods across the customs border of Ukraine”, “movement of humanitarian aid across the customs border of Ukraine”, “movement of medicines across the customs border of Ukraine”, as well as “electronic customs declaration”, “mechanism of legal regulation of the risk management system” are defined. It is indicated that the movement of products across the customs border is a system of consistent and proceduralized legally significant actions aimed at ensuring the movement of products across the customs border of Ukraine in accordance with customs rules. It has been stated that the movement of goods across the customs border of Ukraine is carried out at checkpoints across the state border of Ukraine, the list of which is determined by the Cabinet of Ministers of Ukraine in accordance with international treaties of Ukraine, and also the movement of certain types of goods across the customs border of Ukraine can be carried out at specially designated checkpoints across the state border border of Ukraine. Scientific approaches to the movement of goods across the customs border are highlighted: general and sectoral. The latter is based on the first, but is associated with the peculiarities of movement for certain categories of goods moved across the customs border of Ukraine (medicines, narcotic drugs, veterinary drugs, cultural values). It has been established that the structure of customs procedures consists of three main elements, namely: 1) customs control procedures; 2) customs clearance procedures; 3) procedures for collecting taxes and payments provided for by law. It is concluded that the priority areas for improving movement across the customs border of Ukraine are the active development of the electronic declaration mechanism, the use of new information technologies and technical means, simplification of customs control procedures, eliminating shortcomings and increasing the efficiency of the customs risk analysis and management system. Important priority areas for improving movement across the customs border of Ukraine are also the legislative establishment of clear rules of administrative responsibility for violation of customs rules and the development of mechanisms for №12(26) 2023 30 preventing corruption risks in the implementation of customs procedures, the introduction of effective measures to combat corruption offenses in the activities of customs authorities and their officials. Attention is focused on the fact that there is a need to improve legislation within the framework of customs procedures when moving goods across the customs border, depending on the type of transport, certain categories of goods (veterinary drugs), subjects (individuals), method of movement, under martial law. humanitarian aid, etc. Keywords: prevention of corruption risks, customs control, customs formalities, customs procedures, individuals, movement of goods across the customs border, veterinary drugs Постановка проблеми. У сучасних умовах євроінтеграційних процесів в Україні та умовах воєнного стану значно зросла активність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, спостерігається збільшення товарних та пасажиропотоків через митний кордон України, актуалізувалась потреба ввезення гуманітарної допомоги на територію України. Під час воєнного стану який запроваджено в Україні з 24 лютого 2022 року в зв’язку із повномаштабним вторгненням російської федерації змінились і вектори переміщення товарів через митний кордон України, умови до виїзду та в’їзду фізичних осіб, порядок та обсяги ввезення товарів та транспортних засобів, заходи нетарифного регулювання, здійснення митних процедур, однак зросла й корупційні ризики посадових осіб митних органів при митному котролі та офомленні. Немає єдиного розуміння категорії «переміщення через митний кордон України» як у юристів-наукоців, так і не визначена вона й на законодавчому рівні. Термін «переміщення через митний кордон України» є однією із основних в митному праві. Сучасна концепція митного права, розглядає митне право як самостійну галузь права, що перебуває у стані динамічного розвитку і формування. Це повязано з тим, що предметом митного права є суспільні відносини, які складаються у сфері митної справи України. «Переміщення через митний кордон України» є одною із основних категорій, які застосувається у МК України та має тісний взаємозвязок із іншими інститутами права, зокрема, таких як митний контроль та митне оформлення, управління митними ризиками у державній митній справі, застосування заходів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, інститутом запобігання та протидія контрабанді, при боротьбі із порушеннями митних правил тощо. МК України до сих пір не містить визначення даної категорії. В науці митного права також не визначено обсяг поняття «переміщення», тобто встановлення того, які дії становлять його зміст, і коли можна стверджувати, що переміщення розпочато № 12(26) 2023 31 або закінчено, а отже, можливе настання юридичної відповідальності за порушення порядку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України [1, с.64]. Вищенаведене указує на актульність даного дослідження. Аналіз останніх досліджень і публікацій. При дослідженні переміщення товарів через митний кордон у методологічному плані є важливими наукові праці, зокрема, щодо проблем захисту прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон [2], дослідження управління ризиками в державній митній справі при застосуванні митного контролю товарів, які переміщуються через митний кордон України [3], здійсненні митного контролю товарів, які переміщуються через митний кордон України [4], та особливості електронного декларування переміщення товарів через митний кордон [5]. Отже, при дослідженні переміщення товарів через митний кордон України в межах його правового регулювання в науковій літературі сформувались два наукові підходи. Перший ‒ це загальний [6, с.4], та другий підхід (галузевий) який базується на першому, однак пов'язаний із особливостями для окремих категорій товарів, які переміщуються через митний кордон України [7], зокрема лікарських засобів, продуктів харчування, ветеринарних препаратів, лікарських наркотичних засобів [8] тощо. Мета статті – дослідження правових проблем переміщення товарів через митний кордон України, визначення змісту цієї юридичної конструкції, та запропонувати пропозиції щодо напрямів удосконалення переміщення товарів через митний кордон України, із врахуванням особливостей їх переміщення в умовах воєнного стану. Виклад основного матеріалу. Переміщення окремих видів товарів через митний кордон України може здійснюватися у спеціально визначених пунктах пропуску через державний кордон України. Переліки таких товарів та пунктів пропуску затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 195 МК України) [9]. Однак у п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України закріплена такі терміни, відповідно до якої ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України – сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку [9]. На думку окремих авторів основним недоліком цієї юридичної конструкції, що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 4 МК України є те, що в ній міститься словосполучення: « сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб ». Автор пропонує висновок про те, що переміщення предметів через митний кордон України здійснюється не у будь-який спосіб, а у спосіб визначений №12(26) 2023 32 законом з дотриманням відповідних правил і процедур, у визначених для такого переміщення місцях під контролем уповноважених державних органів та їх посадових осіб. У зв’язку із чим, переміщення через митний кордон України – це не сукупність будь-яких дій пов’язаних із фізичним переміщенням предмету у відповідному напрямку з метою фактичного перетину митного кордону, а врегульована митним законодавством діяльність з одного боку фізичних та юридичних осіб, а з іншого – посадових осіб органів доходів і зборів, спрямована на дотримання передбачених законодавством правил і процедур переміщення предметів через митний кордон України [10, с.107]. В науці митного права також існує кілька варіантів визначень категорії «переміщення через товарів митний кордон України» у загальному підході та і в залежності від різновиду переміщуваного товару. У першому випадку наприклад І.М. Резнік запропонував розглядати «переміщення товарів через митний кордон» як систему послідовних і процесуалізованих юридично вагомих дій, спрямовану на забезпечення перетину товаром чи транспортним засобом комерційного призначення митного кордону України відповідно до митних правил [8, с.4]. У другому науковому підході варто навести визначення Н.О. Коваль, О.М. Шевчука, О.П. Федотова. Так, на думку О.М. Шевчука, переміщення лікарських засобів через митний кордон України – це специфічна, комплексна й різноманітна діяльність держави, що виявляється у функціонуванні її органів відповідно до державних інтересів шляхом визначення певних умов переміщення лікарських засобів через митний кордон України зі справлянням митних платежів, здійснення митного оформлення та митного контролю [7, с. 6]. О.П. Федотов пропонує під переміщенням через митний кордон України наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів розуміти «здійснення дій з ввезення на митну територію України наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів уповноваженими на те підприємствами та організаціями у пунктах пропуску через митний кордон України, визначених національним законодавством і додержанням порядку оформлення дозвільних документів» [11, с. 8]. Н.О. Коваль вважає, що під переміщення гуманітарної допомоги через митний кордон України необхідно розуміти сукупність виконання митних формальностей щодо дотримання митних правил ввезення в Україну гуманітарної допомоги або вивезення з України гуманітарної допомоги [12, с. 7]. Стосовно переміщення товарів через митний кордон України які є гуманітарною допомогою в умовах воєнного стану. Так, у Митному кодексі України закріплено особливості щодо оподаткування та здійснення митного контролю гуманітарної допомоги, зокрема: звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, які визначені Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України як гуманітарна допомога (ч. 1 ст. 287); № 12(26) 2023 33 першочерговий митний контроль гуманітарної допомоги при переміщенні через митний кордон України, здійснення огляду таких товарів тільки за виключних обставин (ст. 360) [9]. Наприклад, у разі спалаху або загрози спалаху хвороби тварин, для боротьби з якою в Україні немає зареєстрованих імунобіологічних ветеринарних лікарських засобів, за рішенням Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України може бути дозволено ввезення та застосування незареєстрованого в Україні імунобіологічного ветеринарного лікарського засобу в обсягах, необхідних для ліквідації спалаху чи підготовки для ліквідації спалаху такої хвороби тварин ( ч.7 ст. 54 Закону України від 04.02.2021 р. № 1206-IX «Про ветеринарну медицину») [13]. Зокрема, на період дії воєнного стану в Україні, було дозволено здійснення митного оформлення усієї гуманітарної допомоги від донорів (у значені Закону України “Про гуманітарну допомогу”) шляхом подання товаросупровідних документів або декларації, заповненої особою, що перевозить цей товар, за установленою формою, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, тобто без відповідного дозволу [14], здійснення митного оформлення таких товарів лише на підставі декларації, водночас відновлено державний експортний контроль таких товарів. Крім того, розширено зміст самої декларації, в тому числі передбачені додатки до неї [15], та передбачено, що декларант має право подати до митного органу декларацію як в паперовій, так і в електронній формі [14]. Наприклад, для товарів війського та подвійного призначення пропуск їх через митний кордон України здійснюється за умови подання до митних органів гарантійного листа кінцевого користувача товарів. Кінцевий користувач товарів гуманітарної допомоги забезпечує контроль фактичного отримання товарів, веде їх облік та контролює дотримання наданих ним гарантійних зобов'язань [14]. Так, cпеціальні засоби індивідуального захисту (каски, бронежилети, нитки і тканини (матеріали) для виготовлення бронежи- летів визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом[14]. У Постанові Кабінету Міністрів України від 16 березня 2022 р. № 289 «Деякі питання товарів критичного імпорту» закріплено критерії визначення товарів критичного імпорту в умовах воєнного стану, зокрема товар є необхідним для: забезпечення енергетичними ресурсами (нафтопродукти, нафта, газ, електроенергія, вугілля), енергетичної безпеки України (функціонування атомних електростанцій, електромереж, диспетчеризація); для задоволення потреб безпеки та оборони; забезпечення життєдіяльності населення (товар є необхідним для здійснення заходів з безперебійного функціонування транспорту, зокрема паливо та мастильні матеріали, електроенергія, медикаменти, проведення першочергових аварійно-відновних №12(26) 2023 34 робіт; товар належить до дефіцитних продовольчих товарів, недостатність яких може призвести до гуманітарної і продовольчої кризи тощо); забезпечення функціонування виробничих підприємств (товар є сировиною або складовою виробничого циклу українських підприємств, без яких неможливо виробити готову продукцію, що постачається для внутрішнього ринку або на експорт) [16]. При переміщенні товарів через митний кордон важливе значення мають такі категорії як митні процедури, митні формальності, заходи нетарифного регулювання, заходи офіційного контролю тощо. МК України поняття «заходи офіційного контролю» визначається, а саме : як фітосанітарний контроль, ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, що проводяться згідно із законодавством України. Зокрема, у ч. 1 ст. 319 МК України зазначено, що у пунктах пропуску через державний кордон України передбачено ветеринарно-санітарний контроль (як вид державного контролю), під який підпадають ветеринарні препарати, які переміщуються через митний кордон та здійснюються митними органами у формі попереднього докумен- тального контролю [9]. Так, у Законі України «Про ветеринарну медицину» передбачено термін ветеринарні препарати включає дві складових як: ветеринарні лікарські засоби та біоциди (біоцидні продукти) (п.19 ст. 1) [13]. Так, з 1 грудня впроваджено 2023 року митного оформлення гуманітарної допомоги в пунктах пропуску через державний кордон України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом подання декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою у спосіб, визначений новим Порядком (Постанова КМ України від 05.09.2023 №953) варто щоб цей порядок охоплював й ветеринарні препарати при ввезенні їх на митну територію в умовах воєнного стану як гуманітарна допомога. Стосовно змісту категорій «митні процедури», «митні формальності» та «митний режим» на законодавчому рівні. Зокрема, пунктом 21 ч. 1 ст. 4 МК України передбачено, що митна процедура – це зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання [9]. Зазначимо, що структура митних процедур складається з трьох основних елементів, а саме: 1) процедур митного контролю; 2) процедур митного оформлення; 3) процедур справляння передбачених законом податків і платежів. Відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України, митні формальності – сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами та органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи [9]. Згідно з п. 25 № 12(26) 2023 35 ч. 1 ст. 4 МК України, митний режим – комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування та обумовлюють їх використання після митного оформлення [9]. Митні режими застосовуються приватними особами (юридичними та фізичними особами) при переміщенні товарів через митний кордон України. Зокрема, відповідно до ст. 235 МК України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях: товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [9]. До заборонених для ввезення фізичними особами на митну територію України товарів належать, наприклад: наркотичні та психотропні речовини. Фізичні особи мають право перевозити наркотичні засоби і психотропні речовини, придбані за призначенням лікаря, лише за наявності та на підставі рецепта, виданого закладом охорони здоров'я. Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у поштових (у тому числі міжнародних) відправленнях забороняється. Пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів як гуманітарної допомоги забороняється, за винятком випадків надзвичайного стану, якщо наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори направляються у відповідні регіони України за окремим рішенням Кабінету Міністрів України (ст. 26 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори) [17]. Також, ввезення (пересилання) фізичними особами на митну територію України будь-яких пестицидів і агрохімікатів забороняється (стаття 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері поводження з пестицидами і агрохімікатами») [18]. Також розрізняють й «спеціальні режими» які можуть застосовуються у випадках переміщення фізичними особами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов’язковому декларуванню та митному «обкладенню», на переміщення товарів митний кордон України на які встановлено заборони чи обмеження (ч. 2 ст. 36) [9]. Норми, що встановлюють заборони та/або обмеження до товару, що ввозиться фізичними особами в Україну, закріплені МК України, Податковим кодексом України та іншими підзаконними актами. Розділ XII МК України встановлює особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України фізичними особами. Зокрема, відповідно до ст. 235 МК України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових та експрес-відправленнях: товарів, щодо яких відсутні відповідні дозвільні документи, у разі застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності [9]. Важливим є те, товари та транспорті https://zakon.rada.gov.ua/go/60/95-%D0%B2%D1%80 №12(26) 2023 36 засоби можуть переміщуватись через митний кордон України тільки при визначенні тих митних режимів, які запроваджуються тільки Митним кодексом України. Висновки. Переміщення товарів через митний кордон ‒ це система послідовних і процесуалізованих юридично вагомих дій, спрямовану на забезпечення переміщення товару митного кордону України відповідно до митних правил. У МК України передбачено спеціальні режими, які застосовуються у випадках переміщення фізичними особами товарів через митний кордон України, що не підлягають обов’язковому декларуванню та митному оформленню. Для фізичних осіб при переміщенні товарів через митний кордон України передбаченні заборони чи обмеження. В умовах воєного стану юридичні особи згідно митного законодавства, які ввозять товари на митну територію України, обирати спрощений або стандартний спосіб їх митного оформлення та митного контролю. У першому випадку митний контроль і митне оформлення, які ввозяться на митну територію України через пункти пропуску, відкриті для морського, автомобільного та залізничного сполучення, здійснюються без справляння митних платежів (зокрема податку на додану вартість, акцизного податку, ввізного мита); без застосування фітосанітарного контролю, заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (крім державного експортного контролю). У другому випадку ‒ юридичні особи згідно митного законодавства, (стандартний способ) митний контроль і митне оформлення товарів здійснюються в повному обсязі відповідно до вимог Митного кодексу України, а оподаткування ввезених товарів здійснюється на загальних підставах, встановлених Податковим кодексом України. Щодо ветеринарних препаратів, які переміщуються через митний кордон України митний контроль здійснюються митними органами у формі попереднього документального контролю. Для оптимізації законодавства з питань переміщеня товарів через митний кордон України ппріоритетними напрямами є процес розвитку електронного декларування, застосування новітніх інформаційних технологій та технічних засобів митного контролю, спрощення процедур митного контролю, усунення недоліків та підвищення ефективності системи аналізу та управління митними ризиками, а також законодавче закріплення чітких норм адміністративної відповідальності за порушення митних правил, й розвитку механізмів запобігання корупційним ризикам при здійсненні митних процедур, заходів протидії корупційних правопорушень у діяльності митних органів, їх посадових осіб. Потребує удосконалення митного законодавства в контексті специфіки здійснення митних процедур при переміщенні товарів через митний кордон залежно від виду транспорту, окремих категорій товарів № 12(26) 2023 37 (ветеринарних препаратів), суб’єктів (фізичних осіб), способу переміщення, в умовах воєнного стану, як гуманітарна допомога тощо. Література: 1. Мазур, А.В., Колюбаєв Я.Є. Переміщення товарів через митний кордон України: різноманітність наукових поглядів на митно-правове поняття. Вісник Академії митної служби України. 2009. № 1. С. 64-70. 2. Шевчук О.М., Німа А.О. Захист прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон: проблеми правозастосування. Електронне наукове фахове видання «Юридичний науковий електронний журнал». 2019. № 3. С.172‒174. URL: http://www.lsej.org.ua/3_2019/48.pdf. 3. Шевчук О.М., Ярош С.А. Система управління ризиками: механізм правового регулювання в Україні та США. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. Випуск 56. Том 2. С.51-54. 4. Shevchuk, O. Testing of drugs in the implementation of customs control in Ukraine: legal aspects / V. Shevchuk, O. Shevchuk, N. Matyukhina, D. Zatenatskyi, O. Chub. Georgian medical news. 2020. Issue: 1(298). P.165-169. 5. Шевчук О.М., Милейко К.С. Електронне декларування товарів при переміщенні через митний кордон України: проблеми правореалізації. Право і суспільство. 2019. № 3. Ч 2. С 117 -123. DOI https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-2-20. 6. Резнік І. М. Правове регулювання переміщення товарів через митний кордон України: автореферат … канд. юрид. наук: за спец. 12.00.07. / І. М. Резнік. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Харків, 2014. 19 с. 7. Шевчук О. М. Правове регулювання порядку переміщення лікарських засобів через митний кордон України: автореферат: канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Харків, Національний університет «Юридична академія ім. Ярослава Мудрого», 2012. 20 с. 8. Шевчук О. М. Митний контроль лікарських наркотичних засобів: монографія. Х.: Право, 2013. 232 с. 9. Митний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text 10. Хараїн І. І. Нормативний зміст категорії «переміщення через митний кордон України». Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 3. С.105‒110. 11. Федотов О.П. Організаційно-правові основи боротьби з контрабандою наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів : автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07. Одеса, 2004. 20 с. 12. Коваль Н.О. Підстави та порядок переміщення гуманітарної допомоги через митний кордон України: автореф. дис. канд. юрид. наук. Нац. ун.-т "Одеська юридична академія". Одеса. 2014. 19 с. 13. Про ветеринарну медицину: Закон України від 04.02.2021 р. № 1206-IX. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1206-20#Text 14. Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 року №174. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022- %D0%BF#Text 15. Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2022 р. № 174. Постанова Кабінету Міністрів України № 235 від 09.03.2022 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022-%D0%BF#Text https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/235-2022-%D0%BF#Text http://www.lsej.org.ua/3_2019/48.pdf https://doi.org/10.32842/2078-3736-2019-3-2-20 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1206-20#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022-%D0%BF#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022-%D0%BF#Text https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022-%D0%BF#Text №12(26) 2023 38 16. Деякі питання товарів критичного імпорту: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 р. № 289 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2022-%D0%BF#Text 17. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80#Text 18. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері поводження з пестицидами і агрохімікатами: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2775-20#Text References: 1. Mazur, A.V., Koliubaiev Ya.Ie. (2009) Peremishchennia tovariv cherez mytnyi kordon Ukrainy: riznomanitnist naukovykh pohliadiv na mytno-pravove poniattia. [Mazur, A.V., Kolyubaev, Y.E. Movement of goods across the customs border of Ukraine: diversity of scientific views on the customs-legal concept.] Bulletin of the Academy of the Customs Service of Ukraine. № 1. P. 64-70. [in Ukrainian]. 2. Shevchuk O.M., Nima A.O. (2019) Zakhyst prav intelektualnoi vlasnosti pry peremishchenni tovariv cherez mytnyi kordon: problemy pravozastosuvannia [Shevchuk O.M., Nima A.O. Protection of intellectual property rights during the movement of goods across the customs border: problems of law enforcement. Electronic scientific professional publication "Legal Scientific Electronic Journal". № 3. P.172‒174. in Ukrainian]. 3. Shevchuk O.M., Yarosh S.A. (2019) Systema upravlinnia ryzykamy: mekhanizm pravovoho rehuliuvannia v Ukraini ta SShA. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu [Shevchuk O.M., Yarosh S.A. Risk management system: mechanism of legal regulation in Ukraine and the USA]. Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. The RIGHT series. Issue 56. Volume 2. P..51-54. [in Ukrainian]. 4. Shevchuk, O. Testing of drugs in the implementation of customs control in Ukraine: legal aspects / V. Shevchuk, O. Shevchuk, N. Matyukhina, D. Zatenatskyi, O. Chub. Georgian medical news. 2020. Issue: 1(298). P.165-169. 5. Shevchuk O.M., Myleiko K.S. (2019) Elektronne deklaruvannia tovariv pry peremishchenni cherez mytnyi kordon Ukrainy: problemy pravorealizatsii. [Shevchuk O.M., Mileyko K.S. Electronic declaration of goods when moving across the customs border of Ukraine: problems of legal implementation]. Law and society. № 3. 2. P. 117 -123. 6. Reznik I. M. Pravove rehuliuvannia peremishchennia tovariv cherez mytnyi kordon Ukrainy: [Reznik I. M. Legal regulation of the movement of goods across the customs border of Ukraine I. M. Reznik. ]. National University of Law named after Yaroslav the Wise, Kharkiv, 2014. 19 с 7. Shevchuk O. M. Pravove rehuliuvannia poriadku peremishchennia likarskykh zasobiv cherez mytnyi kordon Ukrainy: avtoreferat: [Shevchuk O. M. Legal regulation of the procedure for the movement of medicinal products across the customs border of Ukraine]. [in Ukrainian]. 8. Shevchuk O. M. Mytnyi kontrol likarskykh narkotychnykh zasobiv: monohrafiia. Kh.: Pravo, 2013. 232 s [Shevchuk O. M. Customs control of medicinal narcotics: monograph. H.: Right, 2013. 232 с]. [in Ukrainian]. 9. Mytnyi kodeks Ukrainy [Customs Code of Ukraine]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17#Text]. [in Ukrainian]. 10. Kharain I. I. (2019) Normatyvnyi zmist katehorii «peremishchennia cherez mytnyi kordon Ukrainy». [Kharayin I.I. Normative content of the category "movement across the customs border of Ukraine"]. Actual problems of domestic jurisprudence. № 3. P.105‒110. [in Ukrainian]. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2022-%D0%BF#Text https://zakon.rada.gov.ua/go/60/95-%D0%B2%D1%80 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2775-20#Text № 12(26) 2023 39 11. Fedotov O.P. Orhanizatsiino-pravovi osnovy borotby z kontrabandoiu narkotychnykh zasobiv, psykhotropnykh rechovyn ta prekursoriv [Fedotov O.P. Organizational and legal foundations of combating smuggling of narcotic drugs, psychotropic substances and precursors: author's review.]. thesis Ph.D. law Sciences: specialist 12.00.07. Odesa, 2004. 20 p. [in Ukrainian]. 12. Koval N.O. Pidstavy ta poriadok peremishchennia humanitarnoi dopomohy cherez mytnyi kordon Ukrainy [Koval N.O. Grounds and procedure for moving humanitarian aid across the customs border of Ukraine]: autoref. thesis Ph.D. law of science National "Odesa Law Academy" University. Odesa. 2014. 19 p. [in Ukrainian]. 13. Pro veterynarnu medytsynu: Zakon Ukrainy. [On veterinary medicine: Law of Ukraine. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1206-20#Text]. [in Ukrainian]. 14. Deiaki pytannia propusku humanitarnoi dopomohy cherez mytnyi kordon Ukrainy v umovakh voiennoho stanu: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 01.03.2022 roku №174. [Some issues of the passage of humanitarian aid through the customs border of Ukraine under martial law conditions] Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 1, 2022 No. 174. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/174-2022-%D0%BF#Text. [in Ukrainian]. 15. Pro vnesennia zmin do postanovy Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 1 bereznia 2022 r. № 174. [On making changes to the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 1, 2022 No. 174]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/174-2022-%D0%BF#Text [in Ukrainian]. 16. Deiaki pytannia tovariv krytychnoho importu: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 16.03.2022 r. № 289 [Some issues of critical import goods: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated March 16, 2022 No. 289]. zakon.rada.gov.ua Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/289-2022-%D0%BF#Text [in Ukrainian]. 17. Pro narkotychni zasoby, psykhotropni rechovyny i prekursory. [About narcotic drugs, psychotropic substances and precursors. zakon.rada.gov.ua Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/60/95-%D0%B2%D1%80#Text]. [in Ukrainian]. 18. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo vdoskonalennia derzhavnoho rehuliuvannia u sferi povodzhennia z pestytsydamy i ahrokhimikatamy: [On amendments to some laws of Ukraine regarding the improvement of state regulation in the field of handling pesticides and agrochemicals] zakon.rada.gov.ua Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2775-20#Text. [in Ukrainian]. №12(26) 2023 40 УДК: 347.514 https://doi.org/10.52058/2786-6025-2023-12(26)-40-49 Гнатів Оксана Богданівна кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу, Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль, https://orcid.org/0000-0002-0119-3508 Паламар Сніжана Богданівна студентка юридичного факультету, Західноукраїнський національний університет, м. Тернопіль ОСОБЛИВОСТІ ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, СПРИЧИНЕНОЇ НЕПОВНОЛІТНІМИ ОСОБАМИ Анотація. У науковій статті досліджено питання відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми, в рамках цивільного права України. Автором розглянуто актуальні аспекти цього питання, особливості визначення відповідальності неповнолітніх та їх законних представників, наслідки відповідальності за шкоду, заподіяну неповнолітніми. Дослідження зосереджено на певній галузі цивільного права, а саме на основі юридичної літератури щодо характеру відповідальності неповнолітніх та їх батьків за шкоду, заподіяну їх неповнолітніми дітьми. В статті представлено концепцію субсидіарно-солідарної відповідальності, порушуючи справедливість та законність відшкодування шкоди, спричиненої неповнолітніми особами. Автори зосереджують увагу на вивченні чинного законодавства та судової практики щодо даної проблематики. Зазначається, що відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітніми, часто є предметом судового розгляду. Такий висновок ґрунтується на аналізі судових справ з питань відшкодування шкоди неповнолітніми, які наведені у статті. Наголошується на необхідності обережного ставлення до відшкодування шкоди, враховуючи вік і рівень морального розвитку непо