| dc.description.abstract | Політична криза, нездатність Тимчасового уряду контролювати ситуацію, стихійні селянські виступи проти поміщиків викликали у П. Скоропадського не лише спротив, але й прагнення до встановлення дієздатної сильної влади, що насамперед спиралася б на силові структури. В Україні, в його уявленні найбільш доцільною формою влади було б гетьманство. Проте, нерозуміння П. Скоропадським соціальних причин суспільних процесів, зокрема селянського руху, обумовило його пріоритетну увагу до необхідності відновлення дореволюційного правопорядку і недооцінки необхідності перерозподілу поміщицьких земель. Це, в свою чергу, негативно відбилося на соціально-економічній політиці гетьмана у 1918 р., коли в Україні була відновлена приватна (в більшості – поміщицька) власність, але не проведена необхідна аграрна реформа. Зрештою, гетьман повторив головну причину падіння Центральної Ради. Його правий консерватизм суспільство так само не сприйняло як і соціалістичний радикалізм УНР. | uk_UA |
