Сучасні технології взаємодії в процесі організації педагогічної практики під час підготовки майбутніх педагогів.

Abstract

В статті акцентовано увагу на проблемі використання сучасних технологій взаємодії під час організації педагогічних практик на засадах співпраці з метою забезпечення формування відповідних компетентностей та програмних результатів. Наголошено на важливості педагогічної практики як ефективної форми підготовки майбутнього педагога, набуття ним безпосереднього й опосередкованого досвіду професійної діяльності, готовності до взаємодії, формування критичного мислення, здатності до самоосвіти й саморозвитку. Зазначено, що педагогічна практика є провідною ланкою в системі озброєння майбутніх педагогів професійно важливими уміннями й навичками, осмислення особливостей освітнього процесу та формування уміння будувати взаємостосунки з іншими учасниками освітнього процесу. Виокремлено й схарактеризовано сучасні технології взаємодії керівника практики та здобувача вищої освіти на засадах партнерства такі як: наставництво, коучинг, баддінг, шедоуінг. Визначено основні чинники ефективного використання наставництва та коучингу під час організації педагогічної практики. Вказано дієві методи взаємодії керівника практики та студентів під час реалізації технології наставництва. Наголошено на реалізації студентоцентрованого підходу, у ході використання визначених технологій взаємодії під час організації педагогічної практики, що забезпечує якісну трансформацію освітнього середовища для здобувачів вищої освіти на засадах співпраці з врахуванням інтересів, потреб здобувачів вищої освіти, реалізації індивідуальної освітньої траєкторії. Зосереджено увагу на умовах, які впливають на успішність реалізації технологій баддінгу та шедоуінгу. Виокремлено основні проблеми, що ускладнюють використання наставництва, коучингу, баддінгу і шедоуінгу та рівень готовності керівників від бази практики до їх реалізації за результатами самооцінювання. Встановлено, що незважаючи на ефективність зазначених технологій, на сьогоднішній день вони не набули ще широкого застосування в процесі підготовки майбутніх педагогів у закладах вищої освіти, зокрема під час педагогічних практик. Це обумовлено перш за все недостатнім рівнем готовності самих керівників практики до їх реалізації, зокрема до шедоуінгу

The article deals with the use of the latest collaboration technologies in teaching placement to develop relevant competences in future teachers and help them achieve expected learning outcomes. Teaching placement is seen as an effective form of teacher training that enables future specialists to gain indirect professional experience, become ready for collaboration, develop critical thinking and realize the importance of self-education and self-development. Besides, teaching placement serves as a leading link in the system that equips future teachers with professionally essential skills and abilities, helps them understand the peculiarities of the educational process and build relationships with other participants in this process. Importantly, the article singles out and describes the following latest technologies of collaboration between the teaching placement supervisor and the student based on partnership: mentoring, coaching, budding, shadowing. It also determines the main factors in effective use of mentoring and coaching when organizing teaching placement, as well as mentions effective methods of collaboration between the teaching placement supervisor and the student in the course of mentoring. Emphasis is placed upon the implementation of a student-centered approach following the use of certain collaboration technologies in the organization of teaching placement. In turn, this ensures qualitative transformation of the educational environment for students, taking into account their interests, needs, and educational trajectories. The article highlights the conditions influencing the effectiveness of budding and shadowing. Furthermore, it identifies the main problems that complicate the use of mentoring, coaching, budding and shadowing, as well as lead to decreasing supervisors’ readiness to implement these technologies (according to the results of their selfassessment). Despite the effectiveness of these technologies, they have not yet been widely used in teacher training in higher education institutions, in particular during teaching placement. This is primarily associated with the insufficient level of supervisors’ readiness to implement them, especially shadowing.