Більшовицький наступ на римо-католицьку церкву в Україні у 1920-х рр.

Abstract

Політика радянської влади щодо римо-католиціької церкви становила важливу і специфічну частину загальної системи державно-церковних відносин і мала відверто атеїстичний і антагоністичний характер. Метою цієї політики була повна ліквідація діяльності РКЦ в Україні. Для цієї мети застосовувалась розгалужена і багатофункціональна система антирелігійного державного апарату з великим набором засобів впливу на римо-католицьку церкву – від економічного, адміністративного і морально-психологічного тиску до переслідувань політичного характеру. Ставлення держави до РКЦ мало не тільки атеїстичну спрямованість, але й відверто антипольське забарвлення, що знайшло відображення у виборі тактики антикатолицької боротьби та методів впливу на клір і паству цієї церкви. Перехід до масових відвертих гонінь і ліквідації легальних форм життя цієї конфесії стався не відразу, а лише з утвердженням позицій більшовицького режиму всередині країни та обранням ним лінії конфронтації на міжнародній арені.