Досягнення українського кіно на міжнародних кінофестивалях та форумах (друга половина 1950-х – 1960-х рр.)
Аннотации
Метою статті є аналіз здобутків українського кінематографу доби відлиги на міжнародній арені, а саме: численні нагороди та відзнаки кінострічок на Каннському та Венеціанському фестивалях, фестивалі в м. Локарно (Швейцарія), у м. Мехіко, XII Міжнародному кінофестивалі у Сан-Франциско та інших поважних кіносвіту заходах, що є головною ознакою росту якості кінопродукції того періоду, та рівняння українських митців на західні традиції та техніки. Методологією дослідження стали загальноприйняті у сучасній історіографії принципи об’єктивності, історизму, системності, науковості, всебічності розгляду. Завдяки цим принципам авторка статті вивчає історичний процес в його динаміці, багатогранності взаємообумовлених зв’язків. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше було системно досліджено здобутки українського кінематографу другої половини 1950-х – першої половини 1960-х років на світовій арені. Висновки. Після довгого періоду застою в кіномистецтві по закінченні війни, кіно стало широким полем для пошуку нових ідейних рішень, нових технічних можливостей та нових звершень. Це можна прослідкувати саме за визнанням кінематографу як на вітчизняній арені, так і на міжнародному рівні. Враховуючи, що українське радянське кіно було в ідейній ізоляції, воно не поступалось по своєму технічному рівні та ідейному змістові світовим шедеврам того часу. Целью статьи является анализ достижения украинского кинематографа эпохи оттепели на международной арене, а именно: многочисленные награды и отличия кинолент на Каннском и Венецианском фестивалях, фестивале в г. Локарно (Швейцария), в г. Мехико, XII Международном Кинофестивали в Сан-Франциско и иных уважительных киномира мероприятиях, что является главным признаком роста качества кинопродукции того периода, и равнение украинских художников на западные традиции и техники. Методологиями исследования стали общепринятые в современной историографии принципы объективности, историзма, системности, научности, всесторонности рассмотрения. Благодаря этим принципам автор статьи изучает исторический процесс в его динамике, многогранности взаимообусловленных связей. Научная новизна работы заключается в том, что впервые системно исследовано достижения украинского кинематографа второй половины 1950-х – первой половины 1960-х годов на мировой арене. Выводы. После долгого периода застоя в киноискусстве по окончании войны, кино стало широким полем для поиска новых идейных решений, новых технических возможностей и новых свершений. Это можно проследить именно по признанию кинематографа как на отечественной арене, так и на международном уровне. Учитывая, что украинское советское кино было в идейной изоляции, и ущемленное в идеологии, оно не уступало по своему техническому уровню и идейном содержанию мировым шедеврам того времени. The purpose of the article is to analyze the achievements of the Ukrainian cinema of the thaw era in the international arena. Namely, numerous awards and film awards at the Cannes and Venice Festivals, the Locarno (Switzerland) Festival, Mexico City, the 12th San Francisco International Film Festival, and other important film events are the hallmarks of the quality of film production period, and the equation of Ukrainian artists with Western traditions and techniques. The methodology of the study has become generally accepted in modern historiography the principles of objectivity, historicism, systematic, scientific, comprehensive consideration. Thanks to these principles, the author of the article examines the historical process in its dynamics, the multifaceted nature of interconnected relationships. The scientific novelty of the work is that the achievements of Ukrainian cinematography of the second half of the 1950s - the first half of the 1960s on the world stage were systematically explored for the first time. Conclusions. After a long period of stagnation in the cinema after the war, with the beginning of the weakening of political and economic pressure on cinema and the arts in general, cinema became a wide field for the search for new ideas, new technical possibilities and new achievements. This can be traced to the recognition of cinematography, both domestically and internationally. Considering that Ukrainian Soviet cinema was ideologically isolated and entrenched in ideology, it was not inferior in its technical level and ideological content to the world masterpieces of cinema of that time.