DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Соціальний супровід майбутніх соціальних працівників до супервізії у роботі волонтерів : кваліфікаційна робота за спеціальністю 231 Соціальна робота
(2025) Півторак, Владислав Олегович
Проаналізувавши джерела, розкрито сутність поняття «супервізія» у соціальній роботі, зокрема, «супервізія» – основний засіб, за допомогою якого визначений установою супервізор полегшує роботу персоналу, індивідуально й колективно, та забезпечує стандарти роботи.
З’ясовано, що cупервізія в підготовці та вдосконаленні роботи майбутніх соціальних працівників має свої особливості, оскільки вона спрямована на розвиток професійної компетентності та підготовку майбутніх соціальних працівників або розвиток досвіду вже працюючих соціальних працівників. Основні особливості супервізії у цьому контексті: педагогічний підхід; теорія та практика; вдосконалення навичок; залучення до самонавчання; етичні питання; процес оцінки.
Описані особливості діяльності волонтерів в умовах сьогодення вимагають підвищеної уваги щодо підготовки соціальних педагогів/соціальних працівників, які в майбутньому будуть організовувати спільну роботу, тому ми вважали за потрібне розробити критерії та рівні готовності майбутніх соціальних працівників до супервізії у роботі волонтерів.
Розроблено компоненти, критерії, показники та рівні готовності майбутніх соціальних працівників до супервізії у волонтерській діяльності.
Мета проєкту: підвищити професійну готовність майбутніх соціальних працівників до здійснення супервізії волонтерів шляхом організації системного соціального супроводу, навчання та практичних тренінгів у реальному середовищі громади.
Проаналізовано соціальний супровід майбутніх соціальних працівників до супервізії у роботі волонтерів та розроблено практичні рекомендаціїї.
Геноцидні практики російських окупантів під час повномасштабної війни Росії проти України в оцінках міжнародних інституцій та організацій
(Вінниця: ВДПУ, 2026) Ільницький, Василь; Ilnytskyi, Vasyl I.
Мета статті – проаналізувати оцінки міжнародних організацій та інституцій щодо геноцидного характеру дій російських окупаційних військ в Україні під час повномасштабної війни (2022–2026). Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, авторської об’єктивності, системності, а також загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний, критики джерел, проблемно-хронологічний) методах. Наукова новизна: уперше комплексно розкрито позиції ООН, європейських інституцій, дослідницьких та правозахисних організацій. Висновки. З’ясовано, аналіз експертиз міжнародних організацій і дослідницьких центрів свідчить про формування широкого міжнародного дискурсу щодо геноцидного характеру російської агресії проти України. Значна частина експертних інституцій, зокрема Інститут Нових Ліній, Центр Рауля Валленберга, Інститут Лемкіна, Лабораторія гуманітарних досліджень при Єльській школі громадського здоров’я, прямо вказують на наявність ознак геноциду або геноцидного наміру. Водночас міжнародні слідчі механізми, такі як комісія ООН, займають більш обережну позицію, визнаючи масштабні воєнні злочини та злочини проти людяності, але наголошуючи на необхідності подальшого збирання доказів для остаточної кваліфікації геноциду. Таким чином, міжнародний експертний дискурс демонструє поступову еволюцію від констатації масових порушень міжнародного гуманітарного права до глибшого аналізу геноцидних практик Росії в Україні. Подальші юридичні оцінки цих злочинів значною мірою залежатимуть від результатів міжнародних розслідувань і судових процесів, однак уже сьогодні значна частина дослідників та інституцій визнає існування серйозних підстав для розгляду дій Російської Федерації в Україні як таких, що мають геноцидний характер.
Гендерна політика щодо залучення жінок до військової служби: порівняльний аналіз Другої світової та російсько-української війн
(Вінниця: ВДПУ, 2026) Автушенко, Ірина; Автушенко, Олександр; Avtushenko, Iryna B.; Avtushenko, Oleksandr S.
Метою статті є порівняльний аналіз гендерної політики щодо залучення жінок до військової служби під час Другої світової та російсько-української війн. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності, сукупності загальнонаукових і спеціальних методів (проблемно-хронологічного, аналізу та синтезу) у поєднанні з порівняльним і системним підходами. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного порівняльного аналізу гендерної політики щодо залучення жінок до військової служби у два різні історичні періоди – під час Другої світової війни та сучасної російсько-української війни – крізь призму трансформації ролі жінки в умовах воєнного часу, що дозволяє по-новому оцінити роль жінок у війську як стратегічного ресурсу та суб’єкта суспільних трансформацій. Висновки. У статті проаналізовано трансформацію гендерної політики держави в умовах двох масштабних воєнних конфліктів – Другої світової війни та сучасної російсько-української війни. Залучення жінок до військової служби під час Другої світової та російсько-української війн є результатом поєднання об’єктивних потреб держави та глибоких суспільних змін. Війни виступають каталізатором як тимчасових, так і довготривалих змін у гендерній політиці. У середині ХХ ст. ці зміни мали обмежений і тимчасовий характер, а в сучасній Україні вони набувають системності та мають довгострокові наслідки, зокрема у сфері професійної реалізації жінок та їх суспільного статусу. Присутність жінок у Збройних Силах України трансформує не лише армію, а й суспільство загалом. Водночас, незважаючи на суттєвий прогрес, у Збройних Силах України зберігаються окремі прояви гендерного дисбалансу, зокрема у питаннях кар’єрного просування та доступу до керівних посад. Це свідчить про необхідність подальшого вдосконалення державної гендерної політики та механізмів її практичної реалізації.
Cognitive counteraction by the West to Russian information influence: mechanisms, policies, and instruments (2022–2025)
(Вінниця: ВДПУ, 2026) Bespeka, Vadym Yu.; Беспека, Вадим
The purpose of the article is to provide an integrated analysis of the strategic approaches, instruments, and institutional arrangements of cognitive countermeasures employed by Western states and international organizations to neutralize Russian information influence during 2022–2025. The study covers the diplomatic, information-analytical, technological, and societal dimensions of the West’s response to Russian influence operations. The methodological framework is based on structural-functional, comparative political, and information-analytical approaches, as well as content analysis of official documents, reports, digital platform data, and studies produced by NATO, the European Union, the G7, the Hybrid CoE, and independent research institutions. The article examines the evolution of strategic communications, the practice of pre-emptive intelligence declassification, the development of the OSINT ecosystem and fact-checking, sanctions-based public diplomacy, and technical tools for detecting and countering disinformation. Special attention is given to emerging threats associated with the use of generative AI in FIMI operations and to the responses of Western institutions to these challenges. The scientific novelty of the study lies in its integrated examination of Western cognitive countermeasures as a layered system encompassing diplomacy, digital security, algorithmic monitoring, artificial intelligence, fact-checking, and civic mobilization. Conclusions. During 2022–2025, Western approaches to cognitive countermeasures became substantially institutionalized and developed into a core element of security policy. A transition occurred from fragmented responses to a broad model integrating intelligence declassification, rapid debunking of
hostile narratives, sanctions-based pressure, regulation of digital platforms, and the development of common strategic communication standards. Coordinated efforts by governments, supranational institutions, private companies, and civil society created a multi-layered deterrence ecosystem that significantly limited the effectiveness of Russian FIMI operations across the transatlantic space and in Ukraine. OSINT communities, automated manipulation detection tools, increasing media literacy, and the establishment of specialized centres for countering hybrid threats played an important role in this process. However, the current framework of countermeasures remains incomplete and still needs further refinement. The spread of generative AI, the emergence of high-quality deepfakes, circumvention mechanisms within the information ecosystems of the Global South, and the persistence of vulnerable audiences within Western societies create new challenges. Russian influence operations continue to adapt by combining social, political, and technological instruments while seeking to exploit internal crises within democratic states. Under these conditions, Western institutions require anticipatory planning, stronger regulatory frameworks, the integration of AI into protection and monitoring systems, and enhanced societal resilience through education, strategic communication, and cross-sectoral cooperation. Cognitive countermeasures are becoming a long-term, multidimensional, and technologically sophisticated component of contemporary security policy that requires the continuous refinement of approaches.
Участь підводних човнів Чорноморського флоту Російської Федерації у завдаванні масованих ударів по об’єктах на території України під час російсько-української війни (2022–2023 рр.) як вияв політики російського державного тероризму
(Вінниця: ВДПУ, 2026) Соколюк, Сергій; Sokoliuk, Serhii M.
Мета статті – висвітлити участь підводних човнів Чорноморського флоту Російської Федерації у завдаванні масованих ракетних ударів по об’єктах на території України під час російсько-української війни (2022–2023 рр.) як вияв російського державного тероризму на морі. Методологія наукової розвідки ґрунтується на залученні низки відкритих джерел, інтеграції загальнонаукових (аналізу, синтезу, узагальнення, статистичного) та спеціально-історичних (проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, аналогії, географічного) методів та контент-аналізу. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в сучасних умовах триваючої збройної боротьби за незалежність України особливо актуальним у підготовці та відбитті збройної агресії з моря та військово-патріотичного виховання населення нашої держави є вивчення досвіду застосування військово-морських сил протиборчих сторін, який ще не набув достатнього відображення в сучасній українській історіографії. Відтак, на підставі вивчення відкритих джерел та літератури зроблена спроба розкрити надзвичайно важливу й актуальну проблематику сьогодення – проведено аналіз участі підводних човнів Чорноморського флоту РФ у завдаванні масованих ракетних ударів по об’єктах на території України протягом перших двох років російсько-української війни. Висновки. Посилення ударних спроможностей Чорноморського флоту з початком збройної агресії РФ проти України в 2014 р. мало за мету підготовку до широкомасштабного вторгнення в Україну. Це відбувалося, насамперед, за рахунок поповнення ворожого флоту як надводними, так і підводними носіями крилатих ракет морського базування типу «Калибр», як протикорабельних, так і протичовнових, а головне – спроможних завдавати удари по цілях на суходолі. Нарощування підводних сил ВМФ РФ на Чорному морі напередодні повномасштабного збройного вторгнення Російської Федерації в Україну суттєво посилило ударні спроможності противника та надало можливість приховано їх розгортати і завдавати раптових ударів, а також засвідчило про зростання ролі і місця підводних сил у сучасній війні на морі. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 р., починаючи із 6 липня 2022 р., підводні човни почали активно застосовуватися під час участі в масованих повітряних ударах, що, у сукупності з ракетними ударами надводних носіїв КРМБ «Калибр» стало проявом російського державного тероризму проти українського народу. Утім, потоплення флагмана чф рф ракетного крейсера «Москва» у квітні 2022 р. призвело до того, що підводні човни ЧФ РФ стали головною «безпечною» платформою для пусків КРМБ «Калибр» по об’єктах критичної у першу чергу, енергетичної інфраструктури нашої держави. Разом із тим, загроза ураження надводних і підводних сил противника Силами оборони України спонукала його восени 2022 р. провести перебазування частини сил до Новоросійська. Вересень же 2023 року став точкою перелому у веденні війни на морі, зокрема, підводної: ураження дизель-електричного підводного човна проєкту 636.3 «Ростов-на-Дону» одночасно із середнім десантним кораблем проєкту 775 «Минск» у сухому доці у Севастополі та системні удари по штабу ЧФ й інших стратегічних об’єктах засвідчили про трату противником ініціативи на морі та завершення фази безкарного використання чорноморським флотом пунктів базування в Криму.