DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Слідами Зигмунта Красінського: Від золотого потоку до України
(2026) Ромащенко, Л. І.
У життєтворчості зарубіжних письменників завжди цікаво відшукувати «українські сліди». Тож із задоволенням прийняла запрошення увійти до наукової ради конференції «Urodzony Zygmunt Krasiński» («Народжений Зигмунт Красінський) — першої із запланованого циклу: «Romantycy w nieromantycznym ogrodzie»
(«Романтики в неромантичному саду»). Організували конференцію Літературне товариство ім. Адама Міцкевича, Університет гуманітарно- природничий ім. Яна Длугоша в Ченстохові, Лодзький університет і Краєзнавчий музей ім. Зигмунта Красінського в Золотому Потоці.
Інтертекстуальні елементи роману «Маски опадають повільно» Степана Процюка
(2026) Комарницький, Є. П.
Творчість Степана Процюка — яскравий приклад осучасненої подачі біографій класиків української літератури для нового покоління. Статтю присвячено дослідженню інтертекстуальних елементів у романі про Володимира Винниченка «Маски опадають повільно». Деталізація та розкодування міжтекстових знаків- маркерів слугує допоміжним фактором у розумінні впливу зовнішніх чинників на життєву позицію головного героя. Роман привертає увагу в контексті
сучасної психобіографічної прози, адже вміщує велику кількість символів та кольорів. У дослідженні виявлено і проаналізовано специфіку художнього зображення Володимира Винниченка, складного корпусу його переживань, емоцій, секретів творчості тощо. Митець філігранно використовує психологізм і глибокий трагізм оповіді, що додає романам ще більшої символічності образів, метафоричності та кольоронастрою. Роман «Маски опадають повільно» є суб’єктивним сприйняттям, моделюванням світобачення В. Винниченка. Степан Процюк намагається показати головного героя не месією світу, а людиною яка теж переживає й має досить багато психологічних травм, які в подальшому лиш посилюються. Обраний літературознавчий підхід дає змогу розкрити постать головного героя, зрозуміти суперечливість психосвіту митця.
Інтерпретація війни в Україні : українська, польська, болгарська, литовська поезія (на матеріалі антології «Весна озброєна»)
(2026) Зелененька, І. А.
У дослідженні проаналізовано антологію «Весна озброєна», ініційовану до видання Національною спілкою письменників України, книга з’явилася друком під час розгортання повномасштабної війни в Україні, навесні 2022 року. В основу антології закладено кілька принципів — особливо помітним є охоплення регіонів із різнорівневим авторством, спорадично прозирає принцип поколіннєвих переживань, із іншого боку — в організації антологій відчувається врахування тенденційності щодо висвітлення явища, особливо — як саме висвітлена тема війни в західноєвропейській поезії. Експериментальність антології
«Весна озброєна» в тому, що редактор, автор передмови Михайло Сидоржевський окваліфікував її як антологію воєнної лірики й під однією обкладинкою зібрав невеликі добірки (до шести творів) українських, польських, болгарських, балтійських поетів про гостре відчуття- відображення двох етапів російсько- української війни (1 етап — 2014-2022 роки, 2 етап — із 24.02.2022 року, що триває). Автори, позиціоновані в антології «Весна озброєна», належать не лише до різних мистецьких осередків та ґенерацій, вони більш чи менш відомі читацькому загалові, але справа в тім, що їхня стильова палітра — вельми пістрява, від майстрової зрілості до наслідувальної манери, в якій легко йти за тими, хто вже усталився в літературі. Превалює в антології розуміння безпорадності мирної людини з-посеред нагнітання трагічних воєнних подій. При цьому глибина та знання подій, деталей різниться — це і волонтерський досвід, і досвід біженців, емігрантів, досвід матерів у чеканні синів і дочок із фронту, досвід воїнів і нащадків воїнів, досвід сиріт і тих, хто висвітлював ці події в медіа та в дослідженнях, що дає достатній, як на тривання війни, дискурс і залишає явище помітним, адже воно є ровесником лихоліття, що ретранслюється.
Біографічна драма Валерія Герасимчука : культурологічна інтертекстуальність
(2026) Каспіч, Г. Г.; Поляруш, Н. С.
Статтю присвячено об’ємному біографічному доробку драм В. Герасимчука — циклу «П’єси про великих», кордони якого на сьогодні залишаються відкритими й потребують уважного прочитання. Доречним убачається фаховий аналіз біографічної драми митця у контексті інтертекстуальної методології сучасного літературознавства. У статті зазначено, що В. Герасимчук у циклі «П’єси про великих» створив власну систему відношень із біографіями та творчістю
кожного зі своїх протагоністів, удаючись щоразу до нових жанрових експериментів та оновлюючи вже відомі форми літературної біографії. Аналіз літературознавчих праць, присвячених сучасній біографічній драмі, дає підстави зробити висновок про те, що дослідники різних її аспектів нерідко оминають увагою драматичний доробок В. Герасимчука як доволі складний для літературознавчої рецепції, оскільки в центрі кожної драми циклу «П’єси про великих» — видатна історична чи культурна постать: митрополит Андрей Шептицький, письменник і кінорежисер Олександр Довженко, історик і белетрист Дмитро
Яворницький, гетьман Іван Мазепа, поетка Олена Теліга, борець за Україну Степан Бандера, класики української модерної літератури Іван Франко і Леся Українка, співачка Квітка Цісик, видатний український режисер Лесь Курбас.
Названі п’єси можна віднести до різних моделей та відгалужень біографічного жанру, що є прикметною рисою сучасної української драматургії. . Герасимчук як драматург моделює один із напрямів її розвитку. У його біографічній драмі органічно поєднані домінантні тенденції, прив’язані до найширшого культурологічного інтертексту. Новацією В. Герасимчука є залучення драматургічних жанрів до системи мотивів і героїв п’єс, коли культурологічний інтертекст у драматургічному дискурсі спрацьовує на одному з найглибших рівнів — жанровому. Біографічну драму В. Герасимчука, представлену циклом «П’єси про великих», вирізняє градус «біографістики довіри», сміливе жанрове експериментування, привнесення до її активу стратегій прози, белетристики, філософських та літературознавчих рефлексій. З огляду на сказане, біографічна драматургія В. Герасимчука є перспективним матеріалом для літературознавчих аналізу і узагальнень.