DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Держaвні зaкупівлі як інструмент підтримки попиту можливості для менеджменту компaній : курсова робота
(2026) Міщенко, Михaйло Вaсильович
Метою курсової роботи є дослідження держaвних зaкупівель як інструменту підтримки попиту тa визнaчення можливостей для менеджменту компaній у системі публічних зaкупівель.
Інвестиційне середовище України: сучасний стан, фактори формування та перспективи розвитку : курсова робота
(2026) Мазуренко
Метою курсової роботи є комплексне дослідження інвестиційного середовища України, аналіз його сучасного стану, визначення основних факторів впливу та розробка напрямів його покращення
Вплив рівня безробіття на кадрову стратегію підприємства та обґрунтування напрямів її вдосконалення на прикладі ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»: курсова робота
(2026) Кугай, А.
Метою роботи є дослідження впливу рівня безробіття на кадрову стратегію підприємства та обґрунтування напрямів її вдосконалення на прикладі ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ».
Зміна моделі споживання в кризові періоди : курсова робота
(2026) Картук, Богдан Сергійович
Метою курсової роботи є дослідження особливостей зміни моделі споживання населення в кризові періоди, визначення основних факторів трансформації споживчої поведінки та аналіз механізмів адаптації домогосподарств до умов економічної нестабільності.
Інститут медіації у системі публічного управління України в умовах євроінтеграції : дисертація
(Вінниця : ВДПУ, 2026) Саліхов, О. О.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню інституту медіації в системі публічного управління України та запропоновано напрями його удосконалення в умовах євроінтеграції. У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження інституту медіації у системі публічного управління» розкрито концептуальні засади медіації як інституту публічного управління. Запропоновано цілісну концепцію підходів тлумачення інституту медіації у системі публічного управління, які включають такі: аксіологічний (медіація як цінність, форма організації діалогу, засіб досягнення глобальних цілей сталого розвитку), правовий (медіація як альтернативний спосіб врегулювання спорів, форма доступу до правосуддя, засіб правового захисту); процедурний (медіація як позасудова, структурована процедура врегулювання конфліктів (спорів)), управлінський (медіація як метод у системі публічного управління, складова належного урядування); соціально-сервісний (медіація як соціальна послуга, інструмент соціальної підтримки). Обґрунтовано, що поєднання приватних і публічних засад в інституті медіації трансформує модель управлінської взаємодії, сприяючи активному залученню усіх зацікавлених сторін до прийняття адміністративних рішень та підвищенню їх ефективності. Запропоновано авторське визначення поняття медіації у системі публічного управління як методу управління, який полягає в упорядкуванні відносин між адміністративними органами та громадськістю шляхом переговорів, в межах чинного законодавства, за участю медіатора з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору) між ними та визначено його ознаки. Встановлено, що медіація як метод управління використовується на двох рівнях – зовнішньому (публічні органи влади - громадськість) та внутрішньому – як інструмент втручання у міжособистісні конфлікти, які виникають всередині організації. Визначено поняття «інститут медіації в системі публічного управління» (форма людської діяльності, що ґрунтується на системі норм права, узаконених етичних правилах, стандартах, які розвивають медіаційний простір та закріплюють медіацію як засіб, що спрямований на ефективне вирішення конфліктів (спорів) та упорядкування відносин у сфері публічного управління). Обґрунтовано три форми розвитку інституту медіації: нормативна, організаційна, комунікативна. Розкрито співвідношення інституту медіації з іншими суміжними поняттями (примирення, посередництво, переговори), запропоновано авторські критерії для їх порівняння, на підставі яких встановлено їх спільні і відмінні ознаки. Доведено, що інститут медіації, зберігаючи спільні риси з примиренням, посередництвом, переговорами, набуває якісно нових характеристик, які відрізняють його як самостійний, інституційно оформлений механізм врегулювання конфліктів (спорів). Медіація є не лише альтернативним способом врегулювання конфліктів (спорів), але й інструментом підвищення якості публічно-владної комунікації, зміцнення довіри до органів публічної влади, а також формування партнерської моделі управління. Саме завдяки поєднанню процедурної структурованості, нейтрального фасилітаторства та орієнтації на інтереси сторін медіація здатна ефективно інтегруватися у механізми публічного управління, забезпечуючи їх гуманізацію, зниження конфліктності та відповідність європейським стандартам належного врядування. Запропоновано авторську дефініцію поняття «методологія дослідження інституту медіації у системі публічного управління в умовах євроінтеграції» як систему категорій, методологічних принципів, філософсько-світоглядних підходів, методів, які забезпечують пізнавальну діяльність та науково обґрунтовані результати цього дослідження. Розроблено методологію дослідження інституту медіації в системі публічного управління в умовах євроінтеграції, яка є комплексною та багаторівневою системою. В узагальненому вигляді вона складається з таких методологічних рівнів: методологічні принципи, методологічні підходи, методи пізнання: загальнонаукові і конкретно-наукові. В другому розділі «Інституціоналізація медіації у системі публічного управління: європейські стандарти та національна практика» проаналізовано низку європейських стандартів у сфері медіації, які зробили суттєвий вплив для її інституціоналізації в Україні. Особливу увагу приділено Рекомендації Rec (2001)9, Керівним принципам для кращого виконання наявної Рекомендації, Директиві 2008/52/ЄС та ін. Визначено конституційні засади, спрямовані на розвиток інституту медіації та ключову роль Закону України «Про медіацію». Акцентовано увагу на принципах медіації, які забезпечують своєрідність та переваги цього інституту та акцентовано увагу на компетентністному підході підготовки медіатора, на морально-етичних стандартах медіатора, зокрема на кодексах професійної етики медіатора. Встановлено, що в системі публічного управління медіацією в Україні створилася множинність органів публічної влади, які беруть участь в забезпеченні інституту медіації. З одного боку, це сприяє розвитку цього інституту, а з іншого, є свідченням розрізненості управління. Обґрунтовано доцільність функціонування Міжвідомчої координаційної ради з питань розвитку альтернативних способів врегулювання спорів, яка має сприяти ефективній координації та покращенню комунікації між органами публічної влади, громадськими організаціями, професійними об’єднаннями медіаторів, міжнародними організаціями та іншими стейкхолдерами у сфері медіації. Виявлено прогалини в повноваженнях органів місцевого самоврядування та запропоновано внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якіб сприяли розширенню можливостей для застосування медіації на місцевому рівні. Розкрито практичні аспекти імплементації медіації у систему публічного управління України. З’ясовано, що попри її переваги, цей інститут досі не набув поширення у діяльності органів публічної влади через такі причини: низька правова культура та правова свідомість, некомпетентність і непоінформованість населення про медіацію, не розуміння її переваг перед судовим процесом, усталений погляд про те, що суд – єдино можливий орган, який вирішить спір, множинність реєстрів медіаторів та недостатність якісно підготовлених медіаторів. У третьому розділі «Удосконалення інституту медіації у системі публічного управління України в умовах євроінтеграції» проаналізовано досвід впровадження медіації у систему публічного управління в європейських країнах та запропоновано комплексні заходи для її імплементації в Україні. Доведено, що рівень і методи застосування медіації в європейських країнах суттєво відрізняються через особливості правових систем, структури державного й муніципального управління, а також наявної практики вирішення таких спорів. Встановлено, що судова медіація в адміністративних спорах не набула широкого застосування, практика її використання є спорадичною або не досягає очікуваних результатів, проте помітне прагнення європейських держав до стимулювання використання медіації у публічно- правових спорах. Спостерігається тенденція до створення спеціальних органів медіації в межах державних установ. Вказано, що для повноцінної інституціоналізації медіації в системі публічного управління України з урахуванням досвіду європейських країн потрібно використовувати комплексний підхід, що включає конкретні заходи (правові, організаційні, освітньо-інформаційні), спрямовані на вдосконалення законодавчої бази, розвиток інфраструктури медіації, якісну підготовку медіаторів та проведення освітньої і просвітницької діяльності у сфері медіації. Обґрунтовано практичні пропозиції щодо розроблення: Кодексу професійної етики медіатора в публічному управлінні; Професійного стандарту «Медіатор у сфері публічного управління (адміністративний медіатор)»; впровадження державної сертифікації медіаторів у сфері публічного управління та внесення їх до державного реєстру медіаторів; доповнення Стандарту підготовки магістрів зі спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування» новою спеціальною компетентністю: СК – здатність застосовувати медіацію та інші альтернативні способи врегулювання конфліктів (спорів). Розроблено концептуальну модель
розвитку інституту медіації в системі публічного управління України в умовах євроінтеграції, елементами якої є: мета (забезпечення ефективного публічного управління шляхом добровільного врегулювання конфліктів (спорів), доступу до правосуддя, залучення громадськості до прийняття управлінських рішень); парадигма інституціоналізації медіації (система наукових підходів, які визначають процес еволюції медіації як публічно-управлінського інституту, що забезпечує співробітництво (партнерство) між адміністративними органами та громадськістю); об’єкт публічного управління у сфері медіації (суспільні відносини, що виникають у процесі організації, функціонування і розвитку інституту медіації у системі публічного управління); суб’єкти публічного управління у сфері медіації (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інститути громадянського суспільства); засади публічного управління у сфері медіації (верховенство права, законність, демократизм, добровільність, співробітництво та діалог); основні процеси інституціоналізації медіації (розроблення стратегій, нормативно-правових актів, професійного стандарту медіатора у сфері публічного управління, підготовка та сертифікація медіаторів, функціонування міжвідомчого координаційного органу у сфері альтернативних способів вирішення спорів, медіаційних центрів, кімнат медіації та ін.); обмеження (адміністративні органи діють у межах дискреційних повноважень, визначених законом).