DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Їсти, (не)любити, (не)пам’ятати, (не)пробачити: гастрономічні вподобання героїв малої прози Івана Чендея
(2024) Деркачова, Ольга Сергіївна
У статті розглянуто особливості зображення їжі в малій прозі Івана Чендея. Проаналізовано три виміри, у яких вона присутня: етнографічний, побутовий та екзистенційний. Зазначено, що вона може відображати кулінарні смаки та звичаї героїв, допомагає відтворити характери персонажів, а також вона може виступати пам’яттєвим наративом, адже їжа часто стає тим чинником, що допомагає персонажам повернути свої спогади. Їжа не є багатою чи різноманітною, часто скромна та повсякденна, проте вона не лише свідчить про смаки чи матеріальний статус героїв, а про турботу чи байдужість, про любов чи ненависть. Також їжа розкриває характери персонажів, які не завжди можуть висловити свої почуття словами, а приготування страв, пригощання ними є отим свідченням любові та турботи про ближньогоh Зображена у малій прозі їжа допомагає розкрити національний та регіональний колорит, відтворити атмосферу тогочасного побуту закарпатців, зберегти пам’ять про тогочасні традиції та ритуали приготування та споживання їжі — чи то на рівні повсякденного споживання, чи на рівні урочистостей. Так, приготування їжі демонструє особливий вияв любові батька до сина («Син»), байдужості та зневаги до хворої старенької мами («Тестамент»), стає ритуалізованим дійством і водночас засвідчує неможливість повернення до минулого («Зозулька»), символом гостинності («Гаврилова «Золота осінь»), символом примирення членів родини («Білі гвоздики на Новий рік»). Письменник по-особливому змальовує процес приготування їжі, здається, що кожне слово має смак та аромат, як і зображений процес споживання, рецепти цих страв прості, але смачніh Це зумовлено особливістю творчої манери Івана Чендея — шукати точку опори не в уявному, вигаданому, а в реальному, добре знаному ще з дитинства, як добре відчутому з дитинства. Відтак картини побуту стають глибокими та сповненими символів, і новостворений авторською уявою світ людей вже не про побут, а про почуття та пам’ять. Особливу роль відіграє вузька просторова локалізація верховинського світу в аналізованих оповіданнях, що впливає і на вибір того, що їдять персонажі. Зроблено висновки, що їжа виступає важливим актом невербальної комунікації у творах та допомагає розрити характерологічний потенціал персонажів, адже відображає їхні звички, побут, риси характеру та спроможності як на позитивні, так і негативні вчинки
Художня інтерпретація образів козацьких ватажків в історичних романах Миколи Глухенького
(2024) Віннічук, Алла Петрівна
У статті на матеріалі романної дилогії «Коліївщина» та «Колії» Миколи Глухенького досліджено особливості художньої інтерпретації образів козацьких ватажків: Семена Неживого, Івана Гонти, Максима Залізняка; розглянуто художні засоби образо- й характеротворення; висвітлено специфіку художнього моделювання героїки національного минулого; схарактеризовано ключові моменти розв’язання проблеми «людина — історія». Доведено, що запропонована М. Глухеньким художньо- філософська концепція життя козацьких ватажків є утвердженням високого історичного, морального, етичного пафосу; запереченням національного гніту українців, антинаціональної політики загалом. Історичний фактаж органічно поєднується з відтворенням психологічного стану героїв. У прагненні до зображення життя відомих історичних осіб автор по-новому сконструйовує їх ідентичність, на основі чого формується новий тип персонажа — чесного, скромного, військово вправного, національно свідомого. Важливу ідейно- художню функцію в романах виконують портрети, пейзажні замальовки, інтер’єрні описи. Новаторством М. Глухенького є створення метафоричних образів героїчних особистостей — репрезентантів передової верстви нації, зображення внутрішнього потенціалу людини, яка шукає себе у вирі переломних історичних подій. М. Глухенький обрав загальнолюдський погляд на героїчну минувшину, виступив послідовним шанувальником реалістичного письма, динамічних і життєво конкретних сюжетів
Еволюція жіночого характеру в прозі Ганни Барвінок та Ольги Кобилянської (на матеріалі оповідання Ганни Барвінок «Праправнучка баби Борця» та новели Ольги Кобилянської «Некультурна»)
(2024) Ткаченко, Вікторія Іванівна
У статті здійснено порівняльний аналіз оповідання Ганни Барвінок «Праправнучка баби Борця» та новели Ольги Кобилянської «Некультурна» Особливу увагу зосереджено на образній картині світу, ментальній силі та дієвості жіночого духу, здатного на спротив і протистояння у складному світі міжособистісних взаєми. Героїням у творах письменниць властиві розум, принциповість, вимогливість до себе та світу, зосередженість на питаннях соціального та душевного стану, в якому немає місця ненависті, адже вони живуть категоріями моралі та принципами високої кордоцентричної культури.
У статті зазначено, що походження визначає ставлення жінок до світу та свого оточення. Козачка Маруся Горбоносиха в оповіданні Ганни Барвінок знає історію свого роду, тому їй легше сприймати власні поразки та життєві труднощі. Мати, бабуся, прабабуся були жінками чесними й порядними, самодостатніми та вміли коритися своїм чоловікам. Модерна героїня добре засвоїла уроки минулого, тому готова до будь-яких життєвих викликів, розуміє, що має боротись за місце під сонцем та не втратити силу духу.
У житті Параски з новели Ольги Кобилянської «Некультурна» було чимало випробувань. Контраст між чоловічою та жіночою силами представлено вищістю Параски, яка легко виконує найважчу роботу, долає найдовші відстані, залишається емоційно врівноваженою у момент протистояння. Чоловіки прагнули використати її, навіть знищити фізичноh Такі події не зруйнували гармонійний внутрішній світ жінки, для якої зручнішою є самотність, але за роки бідувань вона залишилась внутрішньо привабливою та доброзичливою до всіх, хто чує та сприймає її серцем. Ключем до розуміння героїнь у творах Ганни Барвінок та Ольги Кобилянської є внутрішній світ жінок, який не змінили й не призвели до нівеляції різні життєві виклики й випробування. Вони залишаються аристократками духу, які не занепадають під упливом життєвих обставин
Концепція національної ідентичності в художньому світопросторі Олекси Стороженка
(2024) Пойда, Оксана Андріївна
Національна ідентичність та її висвітлення в художній літературі — важлива проблема сьогодення, яка потребує ґрунтовного вивчення. Актуальність її полягає в тому, що нинішня соціокультурна ситуація потребує не лише розуміння питання української національної ідентичності, а й осмислення формування її фундаменту та джерел, які впливали на розвиток нації. У статті йдеться про складові національної ідентичності, з’ясовується поняття «національна ідентичність», стан дослідження проблеми у світовій та вітчизняній науці. Система поглядів щодо увиразнення особливостей української нації через мову, побут, історію, світосприйняття, ментальність, часопростір у художній спадщині Олекси Стороженка — основні аспекти дослідження. Основну увагу звернено на прозові твори, написані українською мовою, охарактеризовано типові образи українців — носіїв виразних національних рис. У статті простежено позицію автора, його cамоідентифікацію як представника свідомого українства
Не з коротким аршином…(Іван Котляревський у студіях Сергія Єфремова: до постановки проблеми)
(2024) Поліщук, Володимир Трохимович
Одним із найуважніших і найсистемніших дослідників творчості Івана Котляревського був Сергій Єфремов — аналітик творчої спадщини нашого першокласика, редактор і видавець його творів. Але, як відомо, ім’я і праці репресованого в 1929-у за фальшивою «справою СВУ» С. Єфремова на кілька десятиліть були директивно виключені з літератури й літературознавства, що обумовило їх невикористання і замовчування. Водночас зауважено, що і в пору заборон деякі судження вченого «анонімно» прочитувалися в окремих студіях про І. Котляревського. Уважніше до відповідних праць С. Єфремова стали придивлятися в роки незалежності, переважно погоджуючись із думками академіка, а також і полемізуючи з ним. У статті, оформленій у «тезовому» форматі, акцентовано увагу на низці дослідницьких аспектів, що їх виокремив і достатньо ґрунтовно проаналізував С. Єфремов, незрідка вдаючись до полемізування з певними усталеними чи упередженими судженнями. Так, зокрема, він відзначив і поцінував Шевченкову еволюцію суджень про І. Котляревського, обґрунтував об’єктивну безпідставність звинувачень на адресу першого видавця «Енеїди» Максима Парпури, значно аналітичніше поглянув на природу
появи й глибшу суть «Оди до князя Куракіна»…Зауважено на реалізації в студіях про І. Котляревського відомого єфремовського принципу періодизації нашого письменства — «громадського слугування літератури народові», на послідовності його наукових суджень, на увазі до бібліографічних джерел і питань українського книгодруку