DSpace 8
DSpace is the world leading open source repository platform that enables organisations to:
- easily ingest documents, audio, video, datasets and their corresponding Dublin Core metadata
- open up this content to local and global audiences, thanks to the OAI-PMH interface and Google Scholar optimizations
- issue permanent urls and trustworthy identifiers, including optional integrations with handle.net and DataCite DOI
Join an international community of leading institutions using DSpace.
The test user accounts below have their password set to the name of this software in lowercase.
- Demo Site Administrator =dspacedemo+admin@gmail.com
- Demo Community Administrator = dspacedemo+commadmin@gmail.com
- Demo Collection Administrator = dspacedemo+colladmin@gmail.com
- Demo Submitter = dspacedemo+submit@gmail.com
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Специфіка жанру літератури жахів та його перекладу : відтворення атмосфери, психологізму, авторського стилю
(2026) Яручик, Віктор Павлович; Колесниченко, Кароліна Вікторівна
У статті йдеться про жанр жахів, що в літературному процесі зумовлений здатністю викликати сильні емоційні реакції та підтримувати інтерес за допомогою елементів таємничості, занурювати і тримати героя й читача у стані страху перед невідомим. Ключовою рисою літератури жахів є створення прагматичного ефекту, тобто цілеспрямованого емоційно-психологічного впливу на реципієнта через систему мовних і стилістичних засобів. Завдяки цим прийомам автор зосереджує увагу читача, формує відчуття страху, тривоги та напруги, створюючи характерну атмосферу моторошності.Специфікою літератури жахів є те, що вона відзначається широким розмаїттям жанрових і тематичних різновидів. Це пов’язано тим, що вона підлягала впливам художніх та культурних систем. Термін «література жахів» з’явився набагато пізніше, ніж ґатунок такої літератури, що містить величезний корпус творів, які об’єднує спільна жанрова матриця. Відсутність для них уніфікованої термінології спричинила плутанину щодо визначення жанрових різновидів. Декодування концептосфери літератури жахів потребує системного підходу, що поєднує аналіз стилістики тексту з дослідженням жанротвірних компонентів, тому проблема класифікації літератури жахів досі залишається актуальною. Аналіз наукових праць, присвячених цій проблемі, підтверджує, що чітка диференціація жанрів літератури жахів та розробка єдиної класифікацій поміж безлічі варіативних були й надалі залишаються предметом наукового дискурсу серед зарубіжних та вітчизняних дослідників. Згідно з класифікацією персонажами літератури жахів є: - протагоністи – головні персонажі творів, які в рамках сюжету часто є не ініціаторами дій, а об’єктами впливу незалежних від них зовнішніх обставин, внаслідок чого стають заручниками ситуації;- антагоністи – центральні персонажі, які являють собою персоніфіковане зло та втілюють архетипи страху і загрози (монстри, перевертні, привиди, вампіри тощо). Цей тип персонажа має глибокі історико-культурні витоки і ґрунтується, зокрема, на фольклорній традиції (визначає етнокультурну специфіку образа);- персонажі медіуми (медіатори) – периферійні персонажі, які виконують роль міжсвітових провідників завдяки своєму маргінальному статусу
Постколоніальний вимір війни у романах «Половина жовтого сонця» Чімаманди Нгозі Адічі та «Ендлінг» Марії Реви
(2026) Юган, Наталія Леонідівна
У статті розглядається постколоніальний вимір війни у романах Чімаманди Нгозі Адічі «Половина жовтого сонця» (2006) та Марії Реви «Ендлінг» (2025). У дослідженні аналізується відображений художньо нігерійський та український досвіди війни крізь призму постколоніальної теорії, зокрема концепцій Едварда Саїда, Гомі Бгабги, Гаятрі Чакраворті Співак і Майкла Ротберга. Війна у романах постає не лише як політичний чи етнічний конфлікт, а як процес тривалого колоніального та імперського впливу, що формує колективну пам’ять, культурну ідентичність і міжпоколіннєву травму. У романі Адичі показано, як колоніальна спадщина та етнічні поділи в Нігерії спричинили катастрофу Біафри, а приватні історії героїв вплетені в матрицю масштабної державної катастрофи. Твір Реви висвітлює сучасну українську війну та імперській вплив росії через призму жіночого досвіду, гендерної експлуатації та глобального дисбалансу влади, зокрема в контексті діаспори та колоніального мовного спадку. За допомогою порівняльного аналізу проводяться типологічні паралелі між двома історичними контекстами: війна постає, як прояв структурного насильства колоніального минулого та простір формування нових моделей національної та культурної ідентичності. Водночас відмінності в моделях національної пам’яті, діаспорній перспективі та художніх стратегіях репрезентації травми підкреслюють унікальність підходів авторок та специфіку історико-культурних контекстів їхніх творів. Дослідження акцентує увагу на ролі літератури як інструмента опрацювання травматичного досвіду, відновлення голосу маргіналізованих суб’єктів і трансформації колективної пам’яті. Стаття має наукову новизну у висвітленні постколоніального аспекту війни та порівнянні українського та африканського історичних досвідів через художні тексти, які демонструють увагу до локальної історії, глобальної колоніальної спадщини та міжпоколіннєвої травми
Оніричні мотиви в поезії Віктора Крупки
(2026) Цепкало, Тетяна Олександрівна
У статті здійснено аналіз оніричних мотивів віршів Віктора Крупки із поетичних збірок «СОН ЦЕ», «Вісь» та «Березневі світи». Літературний сон у поетичних текстах розглянуто, як елемент художньої картини світу. Маркери оніричного простору оприявнено автором на імпліцитному та експліцитному рівнях. Сон у віршах митця виражає химерність, фантасмагорію, містичність, сакральність, поєднання макро- та мікрокосму. Поет у відображенні сонних візій апелює до колективного несвідомого, особистої підсвідомості та міфомислення. Звернено увагу на психоаналітичну складову снів та її вираження в літературній творчості Віктора Крупки. Установлено роль оніричних мотивів у трансцендентному представленні хронотопу, викривленні часових та просторових модусів, синтезі емпіричного досвіду та ірреального буття, метафізичних сенсів. Виявлено ряд художніх засобів, котрими послуговується поет для вираження оніричних мотивів, серед котрих несподівані епітети та порівняння, розгорнуті метафоричні конструкції, персоніфікація усіх можливих явищ, антитеза, анафора, повтори, літота, синестезія як троп метафоричного типу та ін. Звернено увагу на зв’язок оніричного простору в поезіях Віктора Крупки з традиційною українською міфологією та біблійними мотивами
Жіночі образи в романі «Соло для Соломії» Володимира Лиса : проблема ціннісних орієнтацій
(2026) Крупка, Віктор Петрович
Статтю присвячено висвітленню жіночих образів у романі «Соло для Соломії» Володимира Лиса. Аналіз персонажів здійснено крізь призму їхніх ціннісних орієнтацій, що проявляються як на індивідуальному, так і соціальному рівнях. Образи головних героїнь проаналізовано з урахуваннях етнорегіональних особливостей волинського краю, від дитячого віку – до життєйської зрілості. Соломію показано, як персонажа природної чистоти, що відзначається особливою любов’ю до всього живого, неповторного, прагненням пізнати світ. Її милосердя, любов та співчуття завше залишаються у душі, є повсякчасними супутниками на життєвому шляху. Увиразнено своєрідність стосунків героїні з отцем Андронієм, які були по-особливому приязними, з’ясовано, що жертовність ціннісних орієнтацій зумовлена здатністю прощати й допомагати ближньому. Доросле життя Соломії охарактеризовано з позицій її ролі як дружини, господині і – згодом – матері. Героїня намагається наповнити свій особистий простір жіночим щастям, тому й усвідомлює свою гріховність, бо хоча й живе з Павлом, але кохає Петра. Кожне наступне її кохання – це спроба вивершити щастя таким, яким його відчуває, яким вимріює. Зрештою, окреслено рівність між внутрішнім, духовним, душевним із зовнішнім, фізичним, міжособистісним. Руфину проаналізовано, як образ антагоністичної позиції. Вона, як і Соломія, наділена красою, проте постійно цим користується, вимагаючи постійної уваги, відповідного ставлення та подарунків. А Соломію, котру всі любили, сприймає не лише як подругу, а й як конкурентку, постійно намагається зробити їй прикрість.
Виразно окреслено невдячність Руфини: вона вчинила зле Соломії та Василеві, які її порятували від смерті. Її стосунки з чоловіками є меркантильними, жінка їх постійно зраджує. Героїня відчуває свою нереалізованість як матері, тому й вирішує викрасти молодшу доньку Соломії, але не знає, як із нею поводитися. Її природа є егоїстичною і навіть руйнівною
Картографія мандрівки-втечі в часопросторі казкової повісті «Втеча звірів, або Новий бестіарій» Галини Пагутяк
(2026) Дибовська, Олеся Володимирівна
Стаття присвячена дослідженню топосів-маркерів, що представляють художній світ у картографуванні казкового часу та простору, зокрема дому, лісу та дороги. Здійснено аналіз макросвіту країни й мікросвіту героїв казкової повісті «Втеча звірів, або Новий бестіарій» Галини Пагутяк. Особливу увагу зосереджено на репрезентації в тексті мандрівки-втечі, яка втілюється у віддаленні героїв від природи і наближенні до міста